На старті широкомасштабного вторгнення село Бородянка стало одним із перших у Київській області, через яке проходили ворожі танкові колони. Протягом 33 днів окупації цей населений пункт зазнав інтенсивних обстрілів та бомбардувань.
В центрі населеного пункту сталися значні руйнування. Під уламками знищених будівель загинули десятки осіб. Станом на травень 2022 року в селищі виявлено 41 жертву під завалами, а також понад 300 осіб, похованих місцевими мешканцями.
Після визволення Бородянки стартував процес відновлення селища. Які трансформації відбулися та як нині живе цей населений пункт більше ніж через три роки після початку Великої війни, дізналася кореспондентка Gazeta.ua.
Неподалік залізничного вокзалу в Бородянці можна знайти різноманітні магазини, аптеку та перукарню. Тут зупиняються місцеві маршрутки та таксі. Також присутня велика цегляна споруда, яка колись виконувала функцію місцевого торгового центру, що пропонував безліч крамниць. Проте внаслідок агресії РФ ця будівля зазнала пошкоджень, і підприємці так і не повернулися на свої місця.
Найбільші ушкодження отримала Центральна вулиця, якою у 2022 році проїжджала колона російських танків. Наразі тут укладено новий асфальт, але страшні спогади про бої все ще залишаються, адже згорілі та частково обвалені будівлі свідчать про минуле. Ці руїни досі не були відновлені.
- Нащо ж ви той жах фотографуєте? - питає 77-річна Валентина в яскраво-помаранчевому жилеті. Зустрічаємо її біля одного з "будинків-привидів".
В одній зі знищених будівель була квартира моєї доньки, каже жінка. І з сумом додає: будинок розбомбили росіяни. Повністю обвалився один під'їзд, другий - на половину.
Валентина тепло усміхається, показуючи свої нові, ідеально білі зуби, які вона нещодавно встановила, говорить жінка.
- У нас за цією будівлею є свій дім, - веде далі Валентина. - Отак було заходиш в хату після обстрілів - і небо через дах видно. Ми вже все відбудували. На кришу нам дали 200 тисяч. Інше за свої кошти ремонтували.
Серед занедбаних і зруйнованих висоток, новий дитячий садок яскраво привертає увагу.
- Який же гарний садочок! - відзначає Валентина. - Але мене турбує одне питання: чи планують ремонтувати ці будинки навколо? Не можу повірити, що дітям доведеться милуватися такими "пейзажами" з вікон.
- Як ви пережили окупацію три роки тому? - питаємо.
- Донька із онукою виїхали до Туреччини - зять звідти родом. Вони там пожили і пізніше повернулися до нас, - розповідає Валентина.
Розпочинає сльозу.
- Ми жили (під час окупації Бородянки. - Gazeta.ua) у людей, які займалися бізнесом - продавали курятину. Самі поїхали на Закарпаття, а нам дозволили у їхньому двохетажному домі бути. Як не стало світла - холодіна почалася. Стаємо отак з чоловіком на коліна і укриваємося одіялом, щоб нагріти трохи місце. Тоді лягаємо. А як росіяни пішли з селища, то чоловік захотів піти глянути, що з нашим домом.
Перед початком повномасштабної війни Валентина разом із чоловіком провели ремонт у своєму домі.
- Як тільки я увійшла у кімнату і побачила ушкодження, відразу ж втратила рівновагу! - різко відповідає жінка.
У збереженій частині багатоповерхового будинку, де проживала донька Валентини, тепер оселилися нові мешканці. На місці їхньої колишньої квартири триває активне будівництво. Обіцяють завершити роботи та здати житло в експлуатацію до серпня.
- На радіо та телебаченні говорили про вбивства в Бучі, але про Бородянку ніхто не згадує. Я не розумію, чому так, - промовляє жінка перед тим, як вирушити додому.
Коли ми йдемо глибше вулицею Центральною, помічаємо, що на багатьох будівлях розміщені оголошення про заплановане будівництво. Біля дороги з’явилися нові магазини та кав'ярні. Також тут зведено сучасний торговий центр. Уздовж проїжджої частини працюють працівники, які встановлюють водопровідні системи.
На вулиці Жиліна знаходиться модульне поселення, де мешкають сім’ї, які залишилися без даху над головою. Неподалік розташований футбольний стадіон, на якому проводять тренування для дітей.
Семидесятирічна Тетяна Миколаївна прямує до модульного містечка. Її житло в Бородянці стало жертвою обстрілів з боку окупантів.
- Ми одразу почали ховатися (коли почалися обстріли. - Gazeta.ua). Сказала всім людям йти до мене в підвал. Нам порадили (військові. - Gazeta.ua) всім ховатися на ночь, - каже жінка.
У перші дні окупації родина Тетяни залишалася в Бородянці, де сусіди підтримували один одного.
Одного дня власники дозволили нам відкрити гастроном (за інформацією Gazeta.ua). Ми почали роздавати продукти людям. Після певного часу втомилися і сіли випити чай. Альонка принесла свіжоспечений хліб. Люди почали збиратися. А я вийшла на кілька хвилин. І саме в цей момент стався авіаудар... Всі залишилися в одній кімнаті, - продовжує Тетяна, ледве стримуючи сльози.
1 березня під час чергового нальоту - у Тетяни Миколаївни загинули син та невістка. Вони були у квартирі в яку влучив російський снаряд.
- Ми кинулися до місця удару, а там полум'я! Літаки кружляють, люди в паніці. Досі не можу усвідомити, що їх вже немає, - зітхає жінка.
Жінку разом із онучкою та молодшим сином перевезли до села Нова Будда, де вони залишалися кілька днів. Проте, коли обстріли досягли і цього населеного пункту, сім'я вирішила поїхати до Польщі, де навчався старший онук Тетяни Миколаївни.
- Ми залишалися там до травня. Повернувшись, виявили, що? Квартира в руїнах, усе розграбоване, документи знищені вогнем, - Тетяна витирає сльози хусткою. - Можливо, ми б і не поверталися. Але довелося, адже всі наші документи залишилися в Україні.
Тетяна Миколаївна до останнього вірила, що син та невістка вижили під час удару РФ по дому. Але після деокупації селища - рятувальники розібрали завали та знайшли тіла.
- Коли я приїхала, я їх ховала, - розповідає місцева жителька.
В даний момент сім'я існує на кошти, отримані від її пенсії, виплат за догляд за онукою та фінансову допомогу, яку держава надає дітям, що залишилися без обох батьків. Жінка не уточнює, яку саме суму вона отримує.
- Живемо у модульному містечку. Мілана ( онука - Gazeta.ua) не хоче виїжджати з України. У неї тут друзі, школа, вчителі, - продовжує Тетяна.
Вона задоволена умовами проживання в модульних будинках.
- Лише одне, що влітку - жарко. А користуватися кондиціонерами не дозволяли. Крім того, були перебої зі світлом, - продовжує він.
Важко зводити кінці з кінцями на невелику пенсію, зізнається літня жінка. Вона зазначає, що отриманих коштів недостатньо, щоб забезпечити не лише себе та Мілану, а й підтримувати старшого онука, який навчається в Польщі.
Йому залишився ще один рік навчання. Що буде далі – сказати важко. Принаймні, радує те, що за освіту платити не потрібно. Все безкоштовно, - зізнається жінка. - Я лише прошу Бога про здоров'я, щоб дожити до його випуску.
Про можливий повторний наступ росіян Тетяна і думати не хоче. Сподівається на якнайскорішу відбудову Бородянки.
- Надіємося, що все-таки буде мир і відбудують усе. Але важко це буде... Якщо у Бородяці 10 домов розбиті і їх ніяк не відновлять, то представляєте, яка ситуація у Маріуполі, інших містах? Там же немає нічого! - говорить пенсіонерка. - У Бородянці зараз робітники дома облицьовують, але кому воно треба? Це ж тільки фасади, а всередині там - мама дорогая, що твориться! Лучше построїли б хоть один новий дом. І люди б туди переходили жити (із модульного містечка. - Gazeta.ua), - каже жінка.
На шляху до залізничного вокзалу можна побачити численні зруйновані будівлі. Місцеві жителі висловлюють незадоволення, зазначаючи, що процес відновлення Бородянки триває надто повільно.
— В Бучі відновлення триває швидкими темпами, — ділиться місцева мешканка Ірина. — Мій будинок зазнав пошкоджень, але під'їзд вцілів. Ми самостійно встановили двері. Техніка в квартирі залишилася неушкодженою. Проте сусідній під'їзд зруйнований наполовину, і його досі ремонтують. І справді, пройшло вже чимало часу з моменту деокупації!
Жінка стверджує, що, незважаючи на пережиті страхіття від бомбардувань і окупації, жителі Бородянки залишилися такими ж, як і раніше.
- Ото єдине, що всі возмущаются з поводу відновлення. Найбільше люди, в яких будинків геть немає. Воно і понятно. Їм живеться хуже всього. Поневіряються або в тому модульному будиночку, або десь винаймають житло, - каже Ірина, - Хоча є і такі сім'ї, який за зруйновані квартири дали грошові сертифікати. Вони на ті кошти покупляли житло в Немішаєвому.
Підряди на масштабну відбудову Бородянки дісталися компаніям з оточення ексмера Ірпеня Володимира Карплюка та очільника Державної податкової служби Руслана Кравченка, йдеться у розслідуванні Bihus.Info.
В кінці 2024 року Київська обласна державна адміністрація організувала серію тендерів для відновлення селища. Підрядникам вже виділили 1,5 мільярда гривень. Серед отримувачів коштів - "Інвестиційно-будівельна компанія "Білд Лайф", яка отримала 370 мільйонів. Один із засновників цієї компанії, Володимир П'ятенко, раніше керував партією "Нові обличчя", що є політичною силою Володимира Карплюка, зауважують розслідувачі.
Також 190 млн грн отримала компанія "БК Київ Фасад". Журналісти акцентують увагу на тому, що ця фірма пов'язана з будівельною групою "Концерт Груп", якою володіє Михайло Підвисоцький. Його партнером у будівельному бізнесі є Олександр Онищенко - колишній радник Руслана Кравченка, який до податкової очолював Київську облдержадміністрацію.
- Тендери проводилися у той момент, коли Кравченко ще керував областю, - йдеться у розслідуванні.
Протягом бойових дій у Бородянці було знищено або пошкоджено 164 споруди. Під час розбору завалів рятувальники виявили 41 тіло.
Реконструкція Бородянки стартувала в січні 2023 року.
#Туреччина #Київ #Місто #Росія #Росіяни #Мілан #Постер #Маріуполь #Кав'ярня #Київщина #Військова окупація #Ірпінь #Роздрібний магазин #Фасад #Підкарпатська Русь #Танк #Наступальні (військові) #Бородян #Аптека (магазин) #Gazeta.ua #Залізнична станція Київ-Пасажирський #Торговий центр #Буча, Київська область #Перукарня #Кам'яний асфальт #Ремонт #Маршрутка #Річ Посполита #Дах #Брік. #Жиліна #Руслана
