5 причин, чому Рома не заслуговує на участь у Лізі чемпіонів.

Блогер Sport.ua пояснює, чому "перспективний проект" не заслуговує на емпатію у гонці за путівку

Минулого літа, коли Довбик підписував контракт з "Ромою", ми, вболівальники з України, були дещо скептичні стосовно цього переходу. Альтернативний варіант - залишитися в Іспанії і грати за "Атлетіко", який регулярно виступає в Лізі чемпіонів, виглядав привабливішим через більші шанси на успіх. Проте Довбик запевнив своїх прихильників, що "Рома" - це перспективний проєкт. Ми навіть повірили в це на кілька місяців, поки не розпочався сезон... Спочатку все йшло погано, потім стало ще гірше, але з приходом Раньєрі ситуація покращилась. І ось, за чотири тури до завершення, "Рома" відстає всього на кілька балів від зони Ліги чемпіонів. Здається, є спокуса підтримувати команду, адже Артем там... Але особисто в мене це не виходить. На одній стороні - наш форвард, а на іншій - численні вагомі аргументи проти. Щоб бути об'єктивним, я переглянув кілька матчів римлян і тепер можу з упевненістю стверджувати: не бачу вагомих причин підтримувати клуб у решті турів.

Далі - про причини, чому команда з 18-матчевою серією без поразок у Серії А є недостатньо хорошою для участі у ЛЧ.

Що таке сучасний топ-футбол? Це arena, у якій перемогу здобувають ті, хто приймає більше вдалих рішень, ніж невдалих. В ідеалі, ці рішення мають бути сталими протягом тривалого часу. Яскравим доказом цього є склади команд, що дійшли до півфіналів Ліги чемпіонів. Три з чотирьох команд мають тренерів, які працюють у клубі вже не один рік. "Інтер" відзначається своєю ідентичністю, ставлячи акцент на досвідчених гравцях та стабільності складу. У "ПСЖ" існує чітка філософія Енріке, що нагадує своєрідну спільноту. "Арсенал" поступово прогресує, додаючи нові досягнення в кожному сезоні. "Барселона" робить ставку на молодь. Можна також згадати "Реал", який завдяки зірковому складу здобув кілька трофеїв ЛЧ, а систематичні інвестиції в Гвардіолу дозволили "Ман Сіті" вперше виграти головний європейський клубний трофей. Це свідчить про важливість наявності чіткої ідеї та плану для її реалізації. Якщо ви дієте за цими принципами, то можете досягти успіху на рівні кращих клубів, інакше ризикуєте опинитися на рівні, наприклад, "Ман Юнайтед".

У "Роми" був план перед стартом сезону. Вона намагалася грати у сучасний футбол, а Довбика вмовив переїхати до Італії особисто Де Россі, коли розповів форварду про його роль та бажану гру його команди. Трансфер креативного Суле, рішення залишити творчого Дібалу та відмова від хвилин для більш прямолінійного Шомуродова - план справді був. Але після перших невдач і лише декількох турів боси психанули - і вигнали Де Россі. Вже помилка, але далі - гірше. Юрич - тренер з геть іншими цінностями. Йому потрібен склад футболістів, які будуть битися-боротися-бігати, а тут якісь технарі. Напрогравав та пішов. Ідея покликати Раньєрі - вдала з огляду на те, що з цього вийшло, але тоді це і виглядало як паніка, і було панікою: клуб після декількох невдалих рішень намагався врятувавшись завдяки запрошенню когось, хто просто має досвід роботи у складних ситуаціях.

Припустимо, "Рома" виходить до ЛЧ. І що це покаже іншим клубам групи лідерів Серії А? Що можна жонглювати тренерами з геть різними ідеями і все одно досягати бажаного. Умовний "Наполі" відмовиться на старті нового сезону від Конте після серії того з 3-х поразок і покличе якогось Мотту, наприклад. Той прийде, подивиться на нетехнічний склад, який не може грати у володіння, почеше голову - і піде у відставку за 2 місяці. А бос "Наполі" взагалі не буде хвилюватися, адже ось тобі кейс "Роми", яка робила те саме - і досягла бажаного. У підсумку команда, ймовірно, просто втратить сезон: не виграє нічого, не почне будувати щось нове на місці зламаного. Приклад керівництва "Роми" позбавить талановитих тренерів роботи після їх перших же невдач, зіпсує кар'єри гравцям та наставникам. Якщо римляни не вийдуть у ЛЧ, то всі зрозуміють: все ж перебити багато поганих рішень одним не можна. І будуть ухвалювати їх більш зважено.

Розпочнемо з результатів. Ось останні: 1:0, 1:0, 1:0, 1:1, 1:1, 1:0, 1:0. Це нагадує класичний стиль "Ювентуса", але з одним важливим зауваженням: команда постійно переживає труднощі під час матчів. Наприклад, розглянемо останній матч проти "Інтера" (1:0), який, безсумнівно, став одним з найкращих для римлян за останній час як за грою, так і за результатом. Гол був забитий після кількох вдало прийнятих рішень у штрафному майданчику, але почався з дальнього удару, який потрапив у натовп. Якою мірою цей гол можна вважати результатом гри, а не просто щасливим збігом обставин? Наступного разу м'яч може відскочити не до того гравця, і тоді голу не буде. Після цього у римлян менше 30% володіння м'ячем та 26 виносів з власного штрафного майданчика. По щастю, "Інтер" не міг проявити себе через важкий графік, тому команди залишали простір для контратак. Але в загальному, ситуація з контратаками у них досить критична: у команди лише один забитий м'яч після контратаки за весь сезон Серії А, тоді як у "Монци" таких уже два. Отже, стає зрозуміло, що команда, ведучи в рахунку 1:0, не намагається підловити суперника, а прагне просто втримати свою перевагу.

"Рома" проводить менше часу на третині поля суперника, ніж "Комо". У команди спостерігаються проблеми з реалізацією: чотири інші команди, які завдають менше ударів, забили більше голів. "Рома" не входить до числа лідерів за голами зі стандартних ситуацій, а й з гри її удари залишають бажати кращого: середня "вартість" удару становить 0.12 xG, що рівнозначно "Ювентусу" (також 0.12), котрий ми критикували за недостатню виразність. Три з шести останніх перемог команда здобула без переваги бодай у одиницю xG — просто краще реалізувала свої моменти, ніж суперники, а не переважала їх у грі. Головна претензія полягає в тому, що де ж яскраві футболісти на полі? Ми дивимося футбол не лише через командний дух, а й заради індивідуальностей, які роблять його захоплюючим. У "Роми" є такі гравці: Довбик, Дібала, Суле, навіть Анхеліньо у Німеччині вражав. Але жоден з них не демонструє свій потенціал на повну потужність. Можливо, хтось з захисників виконує свою роботу добре, але цього недостатньо. Я не заперечую проти команд, які роблять акцент на захисті — це навіть добре, що вони існують. Але не можна стверджувати, що "біле" — це "чорне": якщо команда грає від оборони, то часто перегляд її матчів стає неприємним і нудним. І було б непогано, якби це був власний стиль команди, але, на жаль, це не так.

У який футбол грає "Рома"? Можливо, ви скажете: "в оборонний та фізичний". Але це буде не зовсім коректно. Насправді, такий стиль гри - це особистий вибір Раньєрі, зумовлений обмеженими можливостями формувати нову стратегію в середині сезону. І, як відомо, він не залишиться на посаді після літа: після кожного матчу він чітко відповідає на запитання про своє майбутнє. До приходу Клаудіо "Рома" грала зовсім інакше. То яке ж майбутнє чекає команду після його відходу? Варто зазначити, що "атлетичний футбол" часто асоціюється більше з тренером, ніж з самим колективом. Можна мати амбіції "боротися з суперниками на полі та не віддавати жодного м'яча", але для цього потрібні не лише відповідні гравці, а й тренер, здатний реалізувати цю ідею, і таких тренерів зовсім не багато. Тому ми оглядаємося навколо, кричимо "ау!" та майже не зустрічаємо у топ-клубах наставників, які підтримують футбол, заснований на постійній боротьбі. Сімеоне, Гау... і, напевно, на цьому все. "Рома" могла б обрати цей шлях, але не зробить цього. По-перше, це надзвичайно складно. По-друге, ми вже бачили, як керівництво команди приймає свої рішення. Після Раньєрі, напевно, прийде хтось із зовсім іншим баченням гри.

Наскільки взагалі важливо мати власний стиль у футболі? У сучасному - дуже. Фанати хочуть бачити конкретику на полі, тому вони, якщо доведеться обирати між Анчелотті та Гвардіолою, у більшості своїй оберуть Пепа. Те саме з босами та футболістами. Перші хочуть побачити якийсь план на майбутнє від тренера, та їм недостатньо слів "хочемо почати перемагати", бо вони хочуть почути відповідь на питання "як". Другі, щонайменше на найвищому рівні, все частіше йдуть туди, де їхні найкращі риси будуть затребувані. Якщо ти технічний футболіст з гарним баченням поля, то тобі скоріше у "Ман Сіті" до Гвардіоли, аніж у "Реал". І ти впевнено підпишеш контракт, бо знаєш, що там твої якості будуть корисними. А що повинна запропонувати на рівні ідеї "Рома" своїм кандидатам? У команди нема ідентичності у стилі. Якщо я технічний футболіст, я можу підписати контракт з "вовками" - але не можу бути впевненим, що знадоблюсь. Якщо кремезний - так само. Мати стиль - важливо, коли це стає конкурентною перевагою. Нема? Розвиваєшся повільніше за конкурентів.

Літній період стане для "Роми" новим стартом. Команда змушена почати з чистого аркуша, оскільки на пост тренера прийде нова особа з свіжими ідеями. Можливо, їй пощастить знайти талановитого наставника на кшталт Палладіно чи Італьяно. Проте, незалежно від вибору, новий тренер обов'язково захоче запросити гравців, що відповідатимуть його концепції, і розпрощатися з тими, хто не підходить. Оновлення складу не відбудеться миттєво. Якщо ж команді не вдасться придбати нових виконавців, процес формування стилю гри затягнеться. Отже, літо для "Роми" стане відправною точкою, але з гіршої позиції, ніж минулого року: тоді команда не могла похвалитися участю в ЛЧ (і цього разу ситуація може повторитися), але мала Де Россі, який міг особисто переконати зіркового бомбардира Ла Ліги приєднатися до них, і той відмовлявся від пропозицій "Атлетіко" та ЛЧ, готовий був підписати контракт. А що тепер? Чи візьме футболіст у такій ситуації слухавку?

Якщо ти починаєш сезон та проводиш ледь не його половину як аутсайдер, то ти не можеш гарантувати новим гравцям, що уникнеш такої долі у новому. Ти не даєш гарантій. Тому ти не купиш основного гравця умовного "Бетіса", а обмежишся молодим проспектом з "Удінезе". Круто, якщо спрацює. Але ймовірність цього нижча, аніж могла б бути. Якщо "Рома" кваліфікується до ЛЧ, то спробує розіграти цю карту, але справді крутий гравець матиме альтернативи. Наприклад, Шеркі з "Ліона" скоріше погодиться перебратися до "Ліверпуля" чи "Барселони", бо там отримає більш ніж один рік у ЛЧ. Або до "Челсі", бо отримає більше грошей та довший контракт. "Рома" не матиме конкурентних переваг на ринку влітку. До речі, до умовного Палладіно, якщо він переїде до Риму, також ніхто спеціально не піде. Хіба що Кін: щоб продовжувати грати під керівництвом тренера, з яким у нього виходить. Перспективний проект - це про якийсь план, ідею, підґрунтя для майбутнього росту. Що з цього про "Рому"? Якщо команда вийде до ЛЧ, то навряд побудує щось значуще для футболу.

Мова йде про "Болонью", яка демонструє стабільнішу гру в цьому сезоні. Незважаючи на не найкращий старт (лише одна перемога в перших восьми турах), команда зуміла зібратися і тепер випереджає "Рому". Вона гідно змагалася з "Ліверпулем" у Лізі чемпіонів, здобула перемогу над "Боруссією" Дортмунд, а також вже вийшла у фінал Кубка Італії, де зустрінеться з командою, що посідає нижчу позицію в таблиці. "Болонья" змогла обіграти "Інтер" (так само, як і "Рома", 1:0) і намагалась контролювати гру на половині суперника, а також відбирала очки у всіх команд з верхньої частини таблиці. Цікаво, що команда вже другий рік поспіль дотримується певного стилю: якщо раніше Мотта акцентував увагу на володінні м'ячем та створенні моментів через короткі передачі, то зараз це продовжує Італьяно, який досягає 58% володіння м'ячем – третій показник в Італії. "Болонья" має більше забитих м'ячів і менше поразок, а також перевершує "Рому" за показником очікуваних очок. Це свідчить про наявність зрілого проекту: кілька стабільних сезонів на високому рівні, розвиток багатьох гравців і чітка ідея гри, що може призвести до здобуття трофея, який стане доказом здатності команди досягати успіхів.

Є й інші кандидати на успіх. "Ювентус" виглядає так само непередбачувано, як і "Рома", і планує перезапустити свій проект після зміни тренера влітку. Однак у "Ювентуса", здається, більше якісних гравців, тому їм може бути трохи легше. Не можна також не звернути уваги на "Лаціо" та "Фіорентину": перший уже багато років намагається грати в атакувальний футбол, тоді як другий наближається до свого третього фіналу в єврокубках за три роки. У "Лаціо" є амбіційна концепція, а у "Фіорентині" - стабільність на високому рівні та певний прогрес, а також перспективний тренер. Якщо "Лаціо" або "Фіорентина" обженуть конкурентів, вони зможуть будувати свій проект на вже закладеному фундаменті. Я не проти клубів, які не мають чітких стратегій розвитку, але вважаю, що тим, хто їх має, слід надати можливість зробити крок вперед. Адже саме з таких команд має більше шансів виникнути колектив, який подарує нам незабутні емоції та захопливі матчі. І на даний момент "Болонья", "Фіорентина", "Лаціо" та навіть "Ювентус" виглядають ближчими до цього, ніж "Рома".

На мою думку, Довбик демонструє досить непогану гру в цьому сезоні. Він знову доводить, що вміє реалізовувати свої шанси і на себе притягує двох захисників у чужому штрафному майданчику. Проте це також підкреслює його слабкість – участь у всіх аспектах гри. Багатьом це може підійти: не всім потрібен нападник, який активно відбирає м'яч і відкривається для першого пасу після початку атаки. Образ Довбика стає все більш зрозумілим для футбольних фахівців, і це позитивно, адже його навряд чи запросять до команди, яка не знає, як його ефективно використовувати. Особисто для Раньєрі це питання залишається відкритим. Новий тренер матиме власне бачення – або зробить його ключовим гравцем, або запропонує продаж. Це відбудеться незалежно від того, чи потрапить "Рома" в Лігу чемпіонів. Влітку Артем отримає пропозиції від клубів, які беруть участь у єврокубках, і це також не залежить від єврокубкової участі "Роми". Тобто, підтримувати римський клуб виключно через присутність там нашого нападника – це рішення, яке має право на існування, але не є зумовленим чимось, крім симпатії до співвітчизника.

Якщо не прив'язуватися до Довбика, то "Рома" - ще зовсім нещодавно кризова команда без хоча б якихось орієнтирів на майбутнє. Це точно не перспективний проект. Це точно не те місце, де Довбику гарантовано місце у старті, любов нового тренера та футбольні здобутки. Це просто команда, яка ухвалює то погане, то добре рішення (більше поганих). І вона не викликає емпатії. Особисто Довбик, Раньєрі, Дібала - так, але "Рома" загалом - ні. Як команда, вона менш видовищна, менш цікава, менш перспективна, аніж найближчі конкуренти. Досвідчені фанати та той, хто просто цього хоче, завжди знайдуть причини вболівати за будь-який клуб. Але нейтральні вболівальники та вболівальники футболу взагалі навряд побачать у теперішній "Ромі" щось таке, що змусить їх вмикати її матчі чи хоча б просто регулярно гуглити результат її тільки-но зіграного поєдинку. І нічого не зміниться, навіть якщо римляни вийдуть до ЛЧ. Щонайменше не одразу.

Тож чому варто підтримувати "Рому" наприкінці сезону? Особливо враховуючи наявність таких команд, як "Болонья" та "Фіорентина".