Динамо відзначилося успішним виступом у грі проти Кривбасу, а Полісся стало серйозним претендентом на титул. Підсумки десятого туру Української Прем'єр-ліги.

Українська Прем'єр-ліга підготувала тур із категорії "класика". Обидва гранди виграли по 4:0, при цьому середня результативність матчів ледь-ледь переступила позначку у два голи за гру. Однак до цього сенсацій було так багато, що така класика вже дивує.

Чемпіон намагався закарбувати найважливіше.

Матч туру продемонстрував, що Кривбасу ще зарано конкурувати з провідними командами. Найяскравішим моментом зустрічі став вражаючий сейв Кемкіна, який не дозволив команді ван Леувена покинути поле з рахунком 0:4 до перерви.

Виявилося, що труднощі, з якими зіткнулася одна з команд, на певному етапі мали значно більшу вагу, ніж проблеми іншої. Наприклад, Кривбас займав першу позицію в УПЛ після дев’яти турів, але навіть тоді його захист часто підводив. Чотири голи від Епіцентру, два від Колоса і ще два від Зорі — команда ван Леувена регулярно компенсувала помилки в обороні активними діями на чужій половині поля, але такі темпи не могли тривати вічно.

На стадіоні Динамо це призвело до кількох пропущених м'ячів після стандартних ситуацій. Чи пам’ятаєте, як Попова охрестили українським Рамосом? Таке прізвисько з'явилося після його вражаючого дебюту в клубі, коли він забив вирішальний гол Шахтарю, завдяки своїй жорсткості та здатності активно долучатися до стандартів.

Після цього у Дениса виникло чимало травм і спадів у формі, і, як видно, один з центральних захисників встиг швидше вирости та відправитися до Європи. Проте в ключовий момент він повернувся і став домінувати в обох штрафних зонах. Попов завершив навіс, який приніс вирішальний гол після кутового, а на своїй половині поля ефективно нейтралізував усі загрози від Мендоси та його партнерів.

Караваєв класно грав і раніше, але він після штрафного забивав зовсім без опору. І тут уже доводиться повернутися до старої проблеми Кривбасу: як би не грав Вілівальд, він виходитиме в основі. У команди ван Леувена ледве-ледве набираються чотири українці для стартового складу: Кемкін, Твердохліб, Задерака - і хтось іще має скласти їм компанію.

У стартовому матчі ван Леувен вирішив випробувати молодого 18-річного опорного півзахисника Шевченка, але результати були невтішними. Відтоді на поле виходить Вілівальд, проте це не розв'язує проблеми в захисті. Лише численні сейви Кемкіна допомогли команді з Кривого Рогу уникнути поразки з рахунком п’яти голів і більше.

Проти Динамо не лише Вілівальд завдав удару, а й ситуація вказує на те, що ван Леувен не має можливості експериментувати з цією лінією. Загалом, матч між першою та третьою командами ліги (згідно з їхніми позиціями на початку туру) виявився розчаруванням: Динамо легко подолало опонента, скориставшись його найбільш очевидними слабкостями.

Безумовно, повернення Ярмоленка стало важливим фактором, хоча його відсутність у попередніх матчах залишалася під знаком питання. Проте, варто зазначити, що така значна різниця в класі давала підстави вважати, що команда могла б впоратися і без його участі. Динамо насправді не зазнало серйозного тиску, а Кривбас не зміг скористатися ситуацією, адже з Андрієм Миколайовичем атаки були помітно менш динамічними.

Завдяки перемозі над Металіст 1925, черкаський клуб завершив суботу на першій позиції в чемпіонаті, використавши оригінальну передачу. Паламарчук, який зовсім нещодавно закріпився в основному складі ЛНЗ, зробив асист до вирішального голу!

Після матчу Пономарьов висловив свою думку:

"Играли под другим номером, так как наши форварды способны эффективно использовать свободное пространство."

Так і вийшло: Паламарчук став лідером ЛНЗ за кількістю передач у фінальну третину (10), а єдиний м'яч оформив Проспер, який завдяки видатним габаритам впорався з двома суперниками і пробив без шансів для воротаря.

Харківська команда зазнала поразки в матчі, де вони виглядали не гірше суперників. Один з їхніх голів був анульований через те, що м'яч під час виконання кутового вийшов за межі поля. Жоден з повторів не здатен однозначно підтвердити рішення арбітра.

Паламарчук був хороший і при виконанні безпосередніх обов'язків - він дуже класно "літав" на лінії воріт. За зовсім непомітною манерою гри ЛНЗ піднімається в таблиці все вище і вище: Пономарьов відмінно розпоряджається кадровим ресурсом команди, і менше за неї в цьому сезоні не пропустив ніхто.

Основним суперником великих клубів у цьому сезоні, проте, має право називатися зовсім інша команда.

Матч на стадіоні Оболоні став для Полісся справжнім випробуванням. "Пивовари" нещодавно змогли відібрати очки у Динамо, восени демонструють вражаючі результати, постійно відзначаючись голами і, як завжди, проявляючи бойовий дух. Проте всі ці фактори житомирці просто проігнорували, впевнено обігравши ще одного опонента.

4:0 - це третя розгромна перемога команди Ротаня в чотирьох останніх турах, а доповнила цю серію нічия з Шахтарем. Зрозуміло, що відірватися в очній зустрічі не вийшло, але ми ж бачимо, як часто гранди втрачають очки з пелотоном.

Тренер "зграї" після матчу скромно зауважив, що такі перемогидодають упевненості - це правда, але не менш важливо, що Полісся просувається по дистанції, не витрачаючи в кожній грі весь фізичний і психологічний ресурс.

Полісся здобуло те, чого бракує нинішньому Динамо: справжню конкуренцію всередині команди. Ситуація, коли стартові матчі проводили Велетень і Брагару, в той час як до збірної викликали Назаренка з Гуцуляком, які залишались на лавці запасних, виглядала досить курйозно. Проте це стало можливим завдяки великій кількості талановитих гравців у Поліссі. І мова йде не лише про фланги: я вже згадував про Гайдучика, якого вважаю найкращим джокером ліги.

Іронічно, що таким бездонним складом Полісся обзавелося, зокрема, і за рахунок Динамо. Андрієвський, Шепелєв, Брагару представлень не потребують - вони грали за киян зовсім недавно і довго.

Проте й у кар'єрі Михайличенка, Кравченка, Чоботенка та Велетня були періоди, які пов'язані з "Динамо"! Хоча їхній внесок здебільшого проявлявся в "молодших" командах, наразі в Києві варто задуматися, чому цим талановитим гравцям не надали достатньо можливостей. Або, можливо, чому футболісти в їхньому середовищі демонструють гру, яка не відповідає їхнім попереднім досягненням.

Проте Полісся продовжує набирати обертів. У команди з'явилися розіграші, подібні до тих, що демонструвала Олександрія в минулому сезоні: чіткі передачі в один дотик. Оболонь "пропустила" чотири м'ячі, хоча могла б і більше: після одного з кутових Андрієвський явно шкодував, не влучивши у вільний кут...

Відчувається, що великі клуби ризикують, втрачаючи очки в різних матчах. Це Полісся - не той Дніпро-1, який був три роки тому, і навіть не минулорічна Олександрія; ця команда здатна на серйозні перемоги.

Львівське дербі сприймалося як справжнє змагання. І, в принципі, ці очікування частково виправдалися – бійка, що спалахнула в додатковий час другого тайму, була досить смішною. Однак, коли в матчі, окрім боротьби та фолів, немає нічого іншого, це, звісно, викликає розчарування.

Цікаво, що матч з рахунком 0:0 відбувся за участю команди, від якої цього найменше очікували. Карпати демонструють яскравий та емоційний стиль гри: приміром, з обома великими суперниками вони завершили зустрічі внічию 3:3.

Схоже, що у даній ситуації напруга від необхідності досягти результату стримує прояви справжнього потенціалу: після втрати очок у матчах з "Епіцентром", "Полтавою" та "Кудрівкою", а також вильоту з Кубка від команди з першої ліги, поразка в дербі могла поставити під загрозу кар'єру Лупашка. Тож його команда вийшла на поле з обережним підходом.

Шахтар без особливих зусиль розгромив Кудрівку, вирішивши долю матчу вже на початку другого тайму. Туран знову виставив на поле семеро бразильців, серед яких були обидва Педрінью. Педрінью да Сілва вразив всіх, виконуючи бісіклету, після якої віддав результативну передачу на Очеретька.

Після впевненої перемоги Шахтар дещо послабив свою увагу. На полі з'явився Артем Глущенко, який відзначився забитим м'ячем після індивідуального прориву, але перед цим заробив пенальті у власному штрафному майданчику.

У Кудрівки на поле вийшов не просто гравець, а Дмитро Коркішко — досвідчений футболіст, який грав за п'ять клубів УПЛ та молодіжну збірну, а також за кілька іноземних команд. Хоча Різник зумів відбити його удар, це не применшує заслуг Дмитра. Наразі він продовжує вражати своїми виступами, ставши найкращим воротарем УПЛ, без значних конкурентів на цю позицію.