Після п'яти тисячоліть було розкрито секрети, що стоять за побудовою Стоунгенджа.

Дослідники з Університету Аберіствіта проаналізувала зразки каменю, відомого як валун Ньюолла, який був знайдений під час археологічних робіт ще сто років тому. Цей камінь, приблизно з футбольний м'яч за розміром, став ключем до розгадки транспортування менших каменів у Стоунхенджі.

Про це пише Daily Mail, передає ТСН, інформує UAINFO.org.

Основні суперечки виникли щодо походження цих каменів: чи були вони переміщені льодовиковими потоками, що формувалися на території сучасного Уельсу, чи ж їх привезли люди більше ніж 5000 років тому. Завдяки геохімічному аналізу та мікроскопічним дослідженням, науковці встановили, що ознак льодовикового транспорту не знайдено.

Навпаки, валун Ньюолла чудово корелює з хімічним складом породи Craig Rhos-y-Felin, розташованої на півночі Пембрукшира в Уельсі. Це свідчить про те, що цей камінь було перевезено вручну на відстань понад 200 км — що є вражаючим досягненням для неолітичної цивілізації.

Прочитайте також: Це зовсім не те, чим виглядає на перший погляд: науковці вивчили один з каменів Стоунхенджу і отримали вражаючі результати.

Виявлено однакові рівні торію та цирконію в каменях зі Стоунхенджу та в породі Craig Rhos-y-Felin. Це підтверджує, що джерело каменів одне, і вони навряд чи могли бути принесені льодовиком, оскільки при такому сценарії подібні уламки мали б бути розкидані по всій місцевості, а цього не спостерігається.

У рамках дослідження було з'ясовано походження ще одного каменя в Стоунхенджі, відомого як Камінь 32d. Раніше його класифікували як долерит, але тепер встановлено, що він також є фоліованим ріолітом, подібно до валуна Ньюолла.

Це додатково підтверджує гіпотезу, що група приблизно з 80 "блакитних" каменів, які формують внутрішнє кільце монумента, була доставлена саме з Уельсу вручну неолітичними будівельниками.