П'ять основних спостережень після півфінальних зустрічей Кубка України

Валерій Василенко підсумовує два абсолютно різні по суті протистояння

14 травня в Житомирі пройде фінал Кубка України. У вирішальному поєдинку зійдуться дві найуспішніші команди країни — "Динамо" та "Шахтар". Під керівництвом Олександра Шовковського, команда впевнено здолала "Буковину" на шляху до фіналу. Тепер, через чотири роки, вони знову братимуть участь у боротьбі за омріяний кришталевий трофей.

Команда Марино Пушича пережила значно більше труднощів, ніж "біло-сині". Проте, зрештою, "гірникам" вдалося здобути перемогу над "Поліссям". Таким чином, "Шахтар", як і минулого року, знову потрапляє у фінал Кубка України.

Цікаво, що традиційний фінал кубка між "Динамо" та "Шахтарем" не відбувався вже сім років. Однак тепер у нас з'явилася можливість насолодитися цим поєдинком.

Крім того, що обидва українські гранди досягли фіналу кубка, подарувавши нам, фанатам, ще одне "класичне" протистояння в цьому сезоні, знайти спільні риси у півфінальних матчах стає складно. Вони виявилися занадто різними як за змістом, так і за сценарієм, не кажучи вже про їхню "вагу". Відмінностей безліч, а ось спільних моментів — лише кілька.

Проте, давайте все ж спробуємо гарячими слідами зробити висновки з цих двох таких різних за своєю суттю поєдинків.

"Динамо" відверто пощастило з жеребом

Не може бути жодних сумнівів у цьому. До півфіналу Кубка України дійшли три команди високого рівня, які дійсно відповідають критеріям елітності. І разом із ними, в кубковий півфінал пробилася одна команда з першої ліги.

Таким чином, "Буковина" була справжнім "смачним шматочком" для трійки клубів з УПЛ. Незалежно від того, хто із представників цієї трійки — "Шахтар", "Динамо" або "Полісся" — вийшов би на чернівецьку команду, його вважали б очевидним фаворитом. З самого початку цей клуб мав би значно більше шансів на проходження в наступний раунд, тобто до фіналу. Ці підвищені шанси, в першу чергу, зумовлені кращим як командним, так і індивідуальним рівнем гри зазначених клубів.

У цьому контексті "Динамо" отримало неабияку перевагу. Безперечний лідер національного чемпіонату виявився зовсім іншого калібру, порівняно з восьмою командою першої ліги з чемпіонської групи. Тому справжнього спортивного змагання, яке могло б характеризуватися напруженою кубковою боротьбою, не відбулося. Виявилось, що сильніший та досвідченіший суперник значно переважав менш підготовленого опонента. Загалом, все складалося закономірно. Хоча нюанси все ж таки мали місце. Проте залишився певний осад.

Заборона "Буковині" проводити кубковий поєдинок на рідному стадіоні – це справжній абсурд.

Цілком можливо, що перший півфінальний поєдинок мав би вищий градус напруги, якби команда з нижчого дивізіону отримала можливість зіграти на рідній, а не нейтральній арені. Але такої можливості "Буковина" не отримала. У неї це право відібрали. І це, не побоюсь такого виразу, повний маразм.

Я цілком розумію, що стадіон "Буковини" не відповідає певним інфраструктурним вимогам УАФ. Проте в цій ситуації не варто бути надто обмеженими в мисленні. Особливо в умовах війни. Якщо на початкових етапах Кубка України чернівецька команда могла грати на своєму домашньому стадіоні, то чому ж це не можна зробити у півфіналі? Лише через те, що суперником стало "Динамо" (можна не згадувати "Полісся" чи "Шахтар")?

Лише з цієї причини. Іншого чіткого пояснення на це запитання мені не спадає на думку.

Я все ще впевнений, що "Динамо" дійшло б до фіналу, навіть якби зіграло з "Буковиною" у Чернівцях. Проте, якби матч відбувався на домашньому стадіоні команди Григорія Чурилова, це стало б справжнім святом для фанатів "жовто-чорних". В іншому випадку це свято так і не відбулося.

Не варто тут шукати винних у вигляді УЄФА, мовляв, саме вони причетні до всіх негараздів, а ми ж ні при чому. Якраз навпаки. Іноді суперечливий та бюрократичний Європейський футбольний Союз виявляється значно більш поблажливим, ніж наш УАФ. Пригадуєте, як у далекому 2008 році київське "Динамо" змагалося в матчі кваліфікації Ліги чемпіонів із ірландським клубом "Дрогеда"? Згадайте краще той стадіон на "Смарагдовому" острові. Мабуть, його умови навряд чи перевищували сучасний стадіон "Буковини". Хоча, мабуть, це не має сенсу...

Очна зустріч "Динамо" та "Шахтаря" у наступному турі УПЛ вже позначилася на результатах півфінальних матчів Кубка.

Чомусь у мене виникає відчуття, що "біло-сині" прагнули обійти свого супротивника, не докладаючи особливих зусиль. І мова тут зовсім не про зневагу до противника. Справа в тому, що вже наступної неділі "Динамо" зустрінеться з "Шахтарем" у рамках чемпіонату.

Для "гірників" той матч - останній шанс якщо і не врятувати сезон, то хоча б підсолодити гірку пігулку від приставки "екс" до свого торішнього чемпіонства. Тоді як для "біло-синіх" той недільний поєдинок - чудова нагода оформити титул, хоча б де-факто, у грі проти заклятого друга.

Майбутня близькість до очної гри в УПЛ може пояснити, чому Шовковський вирішив виставити на перший тайм проти "Буковини" практично другий склад. Хоча, звісно, це не зовсім резерв, але й не основний склад.

Запасний склад динамівців не зміг виправдати покладені на нього сподівання, оскільки команда програла перший тайм. Хоча кияни пропустили гол не стільки через майстерність суперника, скільки через власну помилку (відзначився Бражко), суть справи це не змінює. Тому Шовковському довелося терміново випустити на поле основних гравців, яких він, безумовно, планував зберегти для недільної гри. І основні гравці швидко внесли свою позитивну роль у гру.

Проте, як би не було, "Шахтареві" в цій ситуації довелося ще важче. Якщо бути точним, то в рази важче. Адже суперники команди Пушича значно відрізняються від тих, з ким змагається команда Шовковського. Не зменшуючи поваги до "Буковини", слід зазначити, що нинішнє "Полісся" стало справжнім випробуванням для "помаранчево-чорних".

Пушич апріорі не міг собі дозволити виставити хоча б напіврезервний склад. Щоб знову не опростоволоситися. Єдине, що він міг собі дозволити - залишити на лавці Судакова. Але все одно - лише до пори, до часу (Георгій вийшов на поле на 82 хвилині).

Очевидно, що "гірники" витратили на порядок більше сил і енергії для виходу у фінал, ніж другий (у нашому випадку перший) фіналіст. Тож я не виключаю, якщо раптом поки що чинний чемпіон 27 квітня зіграє не найкращий свій матч, Пушичу буде, на що кивати: на втому після виснажливого поєдинку кубкового півфіналу.

Чи дійсно кубковий дух "Шахтаря" має значення?

У чвертьфінальному раунді Кубка України "Шахтар" знову зіштовхнувся з непростим жеребом, отримавши в суперники "Олександрію". Матч, що нагадував перетягування каната, виявився важким у всіх аспектах, але врешті-решт гірники вирвали мінімальну перемогу в додатковий час.

У півфіналі "Шахтар" знову отримує непростого суперника. "Полісся" вважається однією з найскладніших команд для протистояння: команди зустрічалися вже чотири рази, і "гірники" в минулих матчах змогли досягти лише однієї нічиєї без голів. У всіх інших зустрічах "Шахтар" зазнав поразок, не змогли забити жодного м'яча.

За своєю суттю кубковий півфінал "Шахтаря" мав багато спільного з чвертьфіналом. Знову відбулося те ж саме перетягування каната.

І знову в цьому заплутаному змаганні "гірники" виявили свою перевагу. Вони також виявилися більш вдачливими. І нарешті, з п'ятого разу, змогли обіграти "Полісся". Як і раніше, це сталося в екстра-таймі. У них ще є сили. І, здається, характер. Є можливість не зовсім зіпсувати сезон.

Якість трансляції гри між "Поліссям" та "Шахтарем" виявилася ще одним прикладом абсурду.

Вийшло таке непередбачуване. "Полісся", що вважається одним з "найпрогресивніших клубів УПЛ", під керівництвом своїх сучасних телеменеджерів, виявилося в незручній ситуації. Якщо на футбольному полі житомиряни викладалися на повну, то ті, хто відповідав за організацію телевізійної трансляції, виглядали якось безглуздо. Якість зображення іноді просто вражала жахливістю. На екрані у одного футболіста могли раптом з'явитися дві голови чи чотири ноги. Тож залишайте свої "лайки".