Андрус АРАУХО: "Я вже відчуваю, що став невід’ємною частиною Кривбасу."

Венесуельський футболіст, що грає на позиції півзахисника, дав коментарі у відповідь на запитання, надіслані прес-службою клубу.

Венесуельський футболіст, що виступає на позиції півзахисника за команду Кривбас, Андрусв Араухо дав інтерв'ю клубній прес-службі, відповідаючи на їх запитання:

- Андрусв, чи вже встиг відчути себе частиною червоно-білої родини? Як швидко адаптувався до нового колективу та атмосфери в команді?

- Чесно кажучи, я вже відчуваю себе повноцінною частиною команди. Від самого початку і Клуб, і партнери прийняли мене дуже добре. Мені комфортно, спокійно - я відчуваю себе на своєму місці. Щодня намагаюся ставати кращим як футболістом, так і людиною, щоб бути корисним команді у всьому, чим можу.

- У твоїх соцмережах в шапці профілю написані два слова: "послідовність" та "дисципліна". Чому саме ці принципи стали твоїми життєвими орієнтирами?

Я завжди був переконаний, що ці два аспекти є найважливішими. Я не з тих спортсменів, які можуть похвалитися видатними здібностями. Все, чого я досяг, є наслідком щоденної праці. Саме тому послідовність і дисципліна стали основою мого розвитку. Вони формують не лише мою гру у футболі, але й мою особистість.

- У команді відчувається "венесуельський присмак". Чи допомагає це тобі та іншим венесуельцям Клубу згуртовуватись?

Так, це дійсно є великою підтримкою. Венесуельці, незалежно від місця, завжди знаходять спосіб підтримати один одного. Ми виховані на цінностях дружби та взаємодопомоги, що проявляється як на спортивному майданчику, так і поза ним. Часто проводимо час разом, гуляючи містом, смакуючи їжу, а іноді й спонтанно організовуємо зустрічі — все відбувається дуже природно і по-дружньому. Ця єдність є невід’ємною частиною нашої культурної ідентичності.

- Ти народився в невеликому містечку Мотатан, де люди переважно займаються сільським господарством. Як гадаєш, якби не футбол - міг би уявити себе фермером? Наприклад, Девід Бекхем після завершення кар'єри обрав фермерство як хобі.

- Це цікаве питання. Я справді з маленького села, де більшість людей працює на землі. У дитинстві допомагав родині - ми вирощували банани, юку, кукурудзу. Не знаю, чи став би я фермером, але точно можу сказати, що з дитинства мріяв лише про футбол. Весь мій шлях - це шлях до цієї мрії. Іншого варіанту я для себе не бачив.

Чи ти вже відчув унікальну атмосферу та потужну енергетику стадіону "Гірник"? Як тобі грати на рідному полі, перед підтримкою своїх фанатів?

- Щоразу, виходячи на поле стадіону "Гірник", я відчуваю схожі емоції з тими, які мав вдома - на стадіоні "Хосе Паченчо Ромеро", коли грав за ФК "Райо Зуліано". Це дуже цінні моменти для мене. Тут особлива енергетика. Вболівальники постійно підтримують, співають - це надихає. Ти відчуваєш, що не один, адже за спиною ціле місто. Це дає впевненість і ще більшу мотивацію боротися за результат.

- Які елементи твого щоденного життя є незамінними? Чи існують у тебе певні ритуали, звички або предмети, які завжди повинні бути поряд?

- Особливих ритуалів у мене немає. Але є одна традиція, якої я завжди дотримуюсь перед матчем - телефоную мамі. Спілкування з родиною для мене дуже важливе. Це мій емоційний заряд, що допомагає налаштуватися на гру.

Які аспекти нашого футболу вразили тебе найбільше після переїзду? Як ти вважаєш, чим українська манера гри відрізняється від тієї, до якої ти звик у Венесуелі?

Футбол тут відрізняється значною швидкістю, динамічністю та фізичною напруженістю. У Венесуелі грає більш спокійно, з тривалішими паузами та меншою кількістю інтенсивних моментів. Тут же постійно відбувається рух, багато є боротьби, і потрібно бути дуже витривалим і зосередженим. На початку було важко, але я поступово адаптуюсь і намагаюсь відповідати цьому високому рівню.

- Яка страва з Венесуели для тебе - справжній смак дому? Чого найбільше не вистачає тут, в Україні? І чи вдалося знайти щось подібне у місцевій кухні?

- Найбільше сумую за качапою. Це традиційна страва з кукурудзи з сиром - дуже смачна й дуже венесуельська, якщо можна так сказати. Тут, на жаль, нічого подібного не знайшов. Є страви, які дещо нагадують качапу за структурою чи смаком, але це все ж не те. Українська кухня цікава та колоритна, але качапа - це смак мого дитинства.