Богдан Михайліченко: На даний момент не слід стверджувати, що "Полісся" повинно конкурувати на одному рівні з "Динамо" та "Шахтарем".

У спеціальному інтерв'ю для РБК-Україна Михайліченко поділився ключовими моментами своєї кар'єри, розповів про виклик до національної збірної та свої виступи у команді "Полісся".

Поділися своєю історією про те, як ти вперше зацікавився футболом і як опинився в академії "Динамо".

Я розпочав свій шлях у футболі вже в шість років, у рідному Борисполі. Спочатку я грав за місцевий футбольний клуб "Княже". Згодом мої здібності помітили представники "Динамо", і вони запросили мене до своєї академії. Саме так і стартувала моя кар'єра.

Чи відчуваєш ти шкоду через те, що не зміг утвердитися в колективі?

- "Динамо" дало мені фундамент, адже там я пройшов багато тренувань та навчився багатьом речам. Ну, і я не вважаю, що в мене щось там не вийшло. Тоді просто була дуже висока конкуренція у команді і важко було потрапити до основного складу.

Твій дебют у виступах в Українській Прем'єр-лізі пов'язаний з командами "Сталь" і "Зоря". Поділись своїми враженнями про цей етап кар'єри.

Тоді, під час зборів, представники "Динамо" зазначили, що нам слід здобувати досвід, і ми з Олександром Тимчиком вирушили в оренду до "Сталі". У цьому клубі ми боролися за місце в основному складі та за виживання, і хоча це було нелегко, ми все ж намагалися справлятися з усіма труднощами.

Далі, якщо вже брати до уваги "Зорю", то тут ситуація трохи інша. Це більш амбітна команда, яка боролася за єврокубки, тому, звичайно, відповідальності теж було більше. Як і переживань.

Після "Зорі" ти, напевно, здійснив один з найзначніших переходів у своїй кар'єрі – перехід до "Андерлехту". Як ти потрапив до бельгійського чемпіонату і чи можеш провести паралелі між ним та УПЛ?

Перш за все, хочу підкреслити, що на той момент у мене були й інші варіанти. Однак, коли я дізнався про інтерес "Андерлехта", я миттєво погодився, адже дуже прагнув випробувати себе в Європі. Спочатку було непросто — я лише трохи володів англійською, і без знання мови в чужій країні досить складно, але з часом я зміг адаптуватися.

Якщо говорити про чемпіонат, то, по-перше, я змогла побачити, як у Європі займаються з молодими гравцями. У нас подібна робота на жаль не ведеться. Крім того, для мене все це стало новинкою: інший темп, стиль гри та багато інших аспектів.

Які основні відмінності в підходах до роботи з молодими футболістами в Бельгії та Україні?

У той період головним тренером "Андерлехта" працював Венсан Компані. Я спостерігав, як він часто залишався після тренувань з юними футболістами, віком 15-16 років, де пояснював їм нюанси гри та активно спілкувався.

- Після Бельгії ти знову повернувся до України і опинився у "Шахтарі". Чому обрав такий шлях продовження карʼєри і чому не вдалося залишитися у Про-лізі?

- Почнемо з того, що у мене був важкий період у Брюсселі, я дедалі частіше виходив з лави запасних і вже думав над тим, щоб перейти в оренду. В цей момент надійшла пропозиція від "Шахтаря" і я прийняв її. При цьому, період у клубі вийшов дуже хорошим, адже я отримав ігрову практику.

Щодо причин мого від'їзду, можу сказати, що це не в моїх руках, і я не маю детальної інформації з цього приводу. Відомо, що існувала можливість викупу, але клуб вирішив не скористатися нею, хоча я докладав усіх зусиль.

Зображення: Михайліченко в команді "Шахтар" (shakhtar.com)

Потім ти вирішив продовжити свою кар'єру в одній з найкращих команд Хорватії - "Динамо". Чому ж не вдалося там закріпитися?

Власне, є безліч історій, які можна розповісти. Коли я повернувся до "Андерлехту", я відразу почав шукати нову команду. Мені надійшла пропозиція з Загреба, і я вирішив її прийняти. Тоді в колективі складалася непроста ситуація, оскільки ми не змогли пройти кваліфікацію Ліги чемпіонів, програвши АЕКу. Після цього відбулася зміна головного тренера, з яким мені не вдалося знайти спільну мову. Тому я вирішив, що найкраще буде залишити команду.

- Зараз ти продовжуєш успішно виступати у складі "Полісся". Як тебе прийняли у Житомирі?

- Я знав багатьох футболістів "Полісся", тому прийняли мене дуже добре. Зараз в команді все гаразд, атмосфера чудова.

- Що можеш сказати про Імада Ашура, як про тренера? Чи справді він такий строгий, яким виглядає?

Безумовно, іноді трапляються подібні ситуації. Але цей молодий тренер має свої концепції та бачення, і прагне донести їх до нас. Тому ми стараємося втілювати все це в життя під час гри на полі.

- Багато хто говорить, що "Полісся" - це "президентська команда". Чи справді Геннадій Буткевич завжди настільки близький з клубом та гравцями?

Геннадій Владиславович регулярно відвідує базу, зазвичай раз на тиждень. Тому у вас завжди є можливість підійти до нього, задати питання або просто поспілкуватися на цікаві теми.

Наразі "Полісся" впевнено набирає обертів у УПЛ і демонструє амбіції здобути високі позиції. Як думаєш, чи є шанси у команди стати однією з лідерів українського футболу в найближчому майбутньому?

- Працюємо над цим. Але ми не так довго граємо в УПЛ, тому поки що не варто говорити про те, що "Полісся" має бути на одному рівні з "Динамо" та "Шахтарем".

Зображення: Богдан Михайліченко у складі національної команди України (uaf.com)

- Можеш пригадати свій перший виклик до збірної України?

Так, пам'ятаю той момент, коли отримав телефонний дзвінок з цією новиною. Я був вельми радий і навіть трохи вражений, що мене настільки привітно зустріли в команді.

- Якою зараз є атмосфера у збірній?

Ситуація залишається незмінною: у команді панує гармонія.

Які твої думки щодо матчів Ліги націй? Чому перша гра з Бельгією була вдалою, а друга - зовсім інакшою?

- Перша гра проти Бельгії була дуже хороша. Хлопці сильно додали у другому таймі і за рахунок цього вдалося здобути перемогу. Друга гра, на жаль, склалася по-іншому. По-перше, ми грали на виїзді і бельгійські вболівальники дуже сильно підтримували свою команду. По-друге, ми не змогли втримати рахунок останні 20 хвилин. Можна сказати, що не дотерпіли. Дуже важко було грати проти Бельгії на виїзді.

Як ти думаєш, чи відіграла втома суттєву роль у цій ситуації, адже між іграми пройшло всього кілька днів?

- Так, я думаю, що втома зіграла роль, як і багато інших факторів.

- Якщо говорити про майбутнє. Яка твоя футбольна мрія?

Якщо зосередитися на поточному сезоні, мені дуже хочеться його успішно завершити та поборотися за Кубок України. Що стосується майбутнього, то моя головна мета — отримувати справжнє задоволення від гри у футбол.

Хто є твоїм ідолом?

Таким для мене постаттю є Ліонель Мессі.