Ми всі маємо приблизне уявлення про те, як проходять тренування футбольної команди: розминка, удари, швидкі ривки, практикування пресингу та різноманітних комбінацій, а також робота зі стандартними ситуаціями... Не забуваємо й про теоретичні заняття та використання тренажерів. Але іноді відбуваються такі унікальні випадки, що їх важко навіть уявити.
"Чемпіон" зазирнув за лаштунки великого футболу, щоб дізнатися, як саме тренери дивують у процесі підготовки і навіщо вони це роблять.
Фільм жахів, створений Крістофом Даума.
Як футболіст, він не досяг значних висот, але на тренерському посту його кар'єра почалася практично з самого початку. Крістоф Даум повернув Кельн до числа найкращих команд Бундесліги, здобувши 3-тє місце у 1988 році, а потім 2-ге у 1989 та 1990 роках. Він продемонстрував себе як надзвичайно кваліфікований тактик, вміло готуючи команду фізично та підтримуючи сувору дисципліну. Даум також майстерно застосовував детальний відеоаналіз, вивчаючи суперників у всіх деталях і створюючи докладні досьє на ключових гравців усіх команд. Іншими словами, він і його помічники вкладали багато зусиль у свою роботу, що дало вражаючі результати.
Крістоф також відзначався своєю ексцентричністю як тренер. Він зосереджувався на мотивації та психологічному стані своїх підопічних. У цих аспектах він не боявся вдаватися до нестандартних методів. Особливо багато таких випадків сталося під час його роботи з клубом "Баєр" з 1996 по 2000 рік, коли команда, керована Даума, чотири рази здобувала призові місця на чемпіонаті.
Наприклад, одного разу перед важливою грою Даум розкладав на підлозі в роздягальні величезну кількість грошей - премії за перемогу. Він сказав футболістам, що гроші прямо під їхніми ногами, і все, що потрібно - це виграти, щоб їх забрати. Зумівши викликати конфлікт з одним із гравців, він створив ситуацію, в якій той міг вивільнити свій гнів на полі, демонструючи приголомшливу гру. Цей прийом, до речі, виявився дуже ефективним із Матіасом Заммером у Штутгарті, якого Даум привів до титулу чемпіона в 1992 році. Окрім цього, Даум також запровадив для своїх підопічних обов'язкові психологічні тренінги та навіть сеанси гіпнозу.
А тепер поговоримо про один з найекстравагантніших методів тренування, який застосував Даум. Влітку 1999 року, під час передсезонної підготовки, він вирішив вийти за межі звичних практик. Замість стандартного тренування, він змусив футболістів Баєра йти босоніж по... розбитому склу. Так, ви не ослухалися: прямо перед їхніми очима він розбив два ящики порожніх пляшок і віддав команду зняти взуття.
Звичайно, шок охопив усіх. Як пізніше зазначив капітан команди Єнс Новотни, в роздягальні настала гробова тиша. Проте Даум, як завжди, мав усе наперед прораховане, запросивши спеціаліста з цього питання. Він надав чіткі рекомендації щодо розподілу ваги тіла, щоб уникнути травм. Як "першопрохідця", він провів головного тренера через "доріжку". Асистенти слідували за Крістофом, а футболісти, природно, стали в чергу. В результаті — жодної краплі крові та надзвичайно сильне емоційне піднесення.
"Спочатку все це виглядало моторошно, наче ми потрапили у якийсь фільм жахів, - згадував той день Міхаель Баллак. - Але коли ти переступаєш через страх і розумієш, що ноги цілі, у твоїй голові щось перемикається. Ти починаєш вірити, що для тебе взагалі немає нічого неможливого".
Цікаво, що саме в цьому сезоні команда Баєр досягла найближчого успіху в боротьбі за чемпіонство з часів Даума. "Срібна салатниця" вже майже була в руках "фармацевтів", залишалося лише не програти скромному Унтергахінгу в останньому турі. Проте трапилася невдача - 0:2, і титул відійшов до Баварії.
Вважається, що перед тією зустріччю Даум, можливо, занадто захопився психологічною підготовкою команди. Він провів цілий тиждень на базі, намагаючись "налаштувати" гравців, через що вони в підсумку просто "виснажилися".
Робінзони під керівництвом Юргена Клоппа
Великим оригіналом ще на старті кар'єри зарекомендував себе й Юрген Клопп, чий тренерський зліт розпочався в середині "нульових", коли він вивів скромний Майнц до Бундесліги.
"Ми прийшли до головного дивізіону, щоб вижити, а для цього нам потрібен справжній командний дух", - оголосив гравцям Клопп і розпочав підготовку до нового сезону з того, що вивіз їх на кілька днів до Швеції, у справжню глушину, поселивши на дикому острові в лісі.
Хоча слово "поселив" тут не зовсім вірне. У футболістів були лише кілька наметів, кілька пакетів каші з тушонкою, деякі рибальські приналежності та одна коробка сірників. Іншими словами, виживайте, Робінзони.
Нічого страшного, ми впоралися. Дуже швидко навчилися шукати їжу в лісі, підтримувати вогонь і ловити рибу. До речі, в тій експедиції також був Владислав Ващук, який приїхав до Майнца на перегляд. Він стикався з певними труднощами у спілкуванні, оскільки не знав німецької і погано розумів англійську, але швидко став частиною команди завдяки своїм кулінарним навичкам.
"Я просто прагнув продемонструвати хлопцям, що вони здатні на все, і якщо будуть підтримувати один одного, то їм не варто боятися навіть Бундесліги, - роз'яснював свою ідею Клопп. - А мій асистент спершу подумав, що я зовсім втратив розум."
До речі, курс виживання в шведському лісі виявився успішним — Майнц, вперше за століття виступаючи у вищому дивізіоні, продемонстрував неймовірну командну згуртованість і завдяки цьому зайняв для себе високе 11-те місце. Тренер, який досяг таких результатів, потім отримав підвищення і перейшов до Дортмунда. Хоча він не брав своїх футболістів у ліс, там теж відбувалися цікаві події.
Наприклад, ексклюзивний тренажер Footbonaut за 3,5 млн євро. Він являє собою кімнату 14 на 14 метрів, у стінах якої вмонтовано 8 "гармат" і по 16 мішеней. Принцип роботи такий: лунає звуковий сигнал, засвічується одна з мішеней, і якась із "гармат" відправляє м'яч у гравця, який перебуває в центрі кімнати. Його завдання - прийняти м'яч в одне-два торкання та відправити його у вказану ціль. І так - дві хвилини у дуже високому темпі, тільки встигай головою крутити. Таким чином, одночасно ведеться робота над поліпшенням периферичного зору, контролем м'яча та швидкістю прийняття рішень. Футболіст відточує цінні навички, наприклад, для організації контрвипаду з миттєвим переведенням м'яча із зони тиску у вільну зону або для завершення атаки.
А тепер пригадайте пам'ятний золотий гол Маріо Гетце у фіналі чемпіонату світу 2014 року. Вихованець Боруссії, з неймовірною швидкістю, прийняв м'яч на груди й миттєво відправив його у ворота Аргентини. Юрген Клопп впевнений, що цей автоматизм Гетце є результатом відпрацьовувань у Footbonaut.
Робін Гуд у виконанні Юргена Клінсманна
Ще одна історія з Німеччини. Влітку 2006 року Юрген Клінсманн вразив усіх своїм підходом. Під час останнього тренувального збору перед чемпіонатом світу, він несподівано вирішив вивезти національну збірну Німеччини на... стрільбище. Там футболістам вручили професійні луки та стріли, запропонувавши перевтілитися в сучасних Робін Гудів. Команда з ентузіазмом сприйняла цю ідею, і у багатьох вийшло досить непогано влучати в мішені. Міхаель Баллак, зокрема, вразив усіх, потрапивши в "десятку" одним із своїх пострілів.
А іншого разу після короткого вечірнього заняття Клінсманн розсадив підопічних за столи, давши завдання зайнятися розбиранням і складанням... звичайних годинників. Возилися хлопці досить довго, але в підсумку впоралися.
Перед початком Чемпіонату світу 2006 року журналісти, звісно, запитали, навіщо проводити такі дослідження, не було б краще зосередитися на відпрацюванні стандартних ситуацій? Клінсманн з усмішкою відповів: "Зате на стрільбищі ми чудово покращили навички враження цілі, а складання годинника вимагає, перш за все, терпіння та зосередженості".
На мою думку, відповідь була занадто явною. Підтекст "фінтів" Клінсманна варто аналізувати більш глибоко. Ймовірно, справжні мотиви тренера були зовсім іншими: таким чином він намагався полегшити тягар для команди, яка перед домашнім мундіалем відчувала значний психологічний тиск.
Тепер, звісно, міркувати на цю тему немає сенсу. Але факт залишається фактом: на ЧС-2006 збірна Німеччини виступила непогано, посівши третє місце й продемонструвавши чи не найяскравіший футбол серед учасників турніру.
Стіна сорому Жозе Моурінью
Це ноу-хау від Жозе Моурінью розвідали журналісти газети Marca під час першої каденції португальця у Реалі (2010-2013 рр.). Ідея, безперечно, цікава. Перед першим після чергової гри тренуванням Особливий розміщував на стіні у роздягальні фотографії з минулого матчу. Робилося це, звісно ж, не для того, щоб хлопці помилувалися собою. На цих знімках були зафіксовані помилки футболістів.
На стіні найчастіше з'являлися епізоди, що стосуються оборонних дій, адже акцент робився на ситуаціях, де помилки призводили до пропущених голів. Це могли бути як широкі панорамні знімки, що демонструють командну гру, так і окремі кадри, на яких фігурували один чи два гравці. При цьому Моурінью підкреслював невірний вибір позиції або неправильні дії у контексті ігрового моменту за допомогою червоного маркера.
Представлена інформація в такій формі, з точки зору португальського тренера, краще запам'ятовується гравцями, ніж неодноразове переглядення відеозаписів. Крім того, існує важливий психологічний аспект: коли помилка спортсмена відкрито демонструється, це стає потужним стимулом для нього. У наступному матчі він буде зосередженіший на своїй грі, адже ніхто не хоче постійно опинятися на "стіні сорому".
Альпіністи під керівництвом Мартіна Шмідта
На початку січня 2016 року, коли більшість гравців німецьких клубів поверталися з короткого відпочинку, головний тренер "Майнца" Мартін Шмідт вирішив вивезти своїх підопічних у гори. У рідних для швейцарця Альпах команда піднялася на висоту 2700 метрів, де протягом двох днів організувала наметове містечко. Футболісти, у міру своїх сил, долали усі труднощі, одночасно отримуючи порцію свіжого повітря. Проте основна мета цієї експедиції полягала в тому, щоб гравці зрозуміли: разом вони здатні досягати найвищих вершин.
"Коли ти досягаєш вершини гори на висоті 2000 метрів, перед тобою відкривається нова ціль — пік на 3000 метрів. А коли ти піднімешся і туди, то помічаєш, що 4000 метрів також можуть стати твоєю метою. Важливо завжди мати уявлення про висоту, яку хочеш досягти, та вірити в свої сили," - ділився своїми думками Шмідт пізніше.
За словами ж гравців, спочатку ідея тренера їх обурила, але, повернувшись додому, вони відчули, що стали набагато сильнішими в ментальному плані. Крім того, як зауважив захисник Штефан Белль, цей досвід стер усі бар'єри всередині колективу.
Зазначимо, що в тому сезоні Майнц фінішував на 6-му місці, показавши у другому колі третій результат за набраними очками й примудрившись обіграти майбутнього чемпіона Баварію (у гостях - 2:1) і третього призера Баєр (вдома - 3:1). Звісно ж, це був успіх для команди, якій напередодні сезону пророкували боротьбу за виживання. І цілком можливо, що фундамент для цього успіху було закладено якраз в Альпах.
Морські котики під керівництвом Ґарета Саутґейта
У червні 2017 року британські таблоїди активно обговорювали сенсаційну новину: головний тренер збірної Англії вирішив відвезти своїх підопічних до навчального центру Королівських морських піхотинців. Гравці не здогадувалися про мету подорожі до останньої миті, а прибувши на місце, вони залишили всі свої пристрої та отримали військову форму.
Протягом двох днів учасники перебували в наметах, стикаючись з усіма викликами військового тренування: їжа з сухих пайків, найскладніша смуга перешкод, двомильний марш через багнюку, підводні тунелі... Загалом, усе відбувалося так, як у справжніх морських піхотинців, які проходили аналогічні випробування неподалік. Варто зазначити, що Саутґейт, заслуговуючи на похвалу, пройшов усі етапи на одному рівні з футболістами, хоча на той момент йому було вже під 50 років.
Кажуть, що саме в ході того незвичайного експерименту Саутґейт нарешті обрав капітана для своєї команди. Вибір зупинився на Гаррі Кейні, який не лише впевнено проходив усі випробування, а й активно підтримував своїх товаришів. Найголовніше, за словами тренера, полягає в тому, що ця екстремальна пригода сприяла зняттю бар'єрів між гравцями, які представляють жорстко конкурентні клуби АПЛ.
Хочете, щоб я нагадав про досягнення збірної Англії під керівництвом Саутґейта? На Чемпіонаті світу 2018 року команда вперше за 28 років потрапила до четвертого фіналу, у Лізі націй 2019 року фінішувала на третій позиції, а на Євро 2020 та 2024 років виборола срібні медалі.
Страта Унаї Емері
Ще одна історія, пов'язана зі стріляниною, стосується Унаї Емері, головного фахівця Кубка Ліги Європи. Цей іспанський тренер славиться своєю тактичною майстерністю. Команди Емері легко адаптують свою гру під час матчів, вміло ловлять суперників на офсайді, і для кожного опонента мають підготовлені стратегії. Щоб досягнути результату, на тренуваннях Емері іноді буквально веде своїх підопічних по полю, намагаючись досягти максимальної синхронізації їхніх дій і вдосконалити кожен елемент гри. Ідеться не лише про маневри, а про кожен, навіть найменший, рух!
А тепер уявіть, яке ж було здивування гравців Арсенала в січні 2019 року, коли замість традиційного тренування з "розбором польотів" після важливої перемоги над Челсі, коуч відвіз їх в пейнтбольний клуб. Ну а там...
У заході з командного тімбілдингу взяли участь близько 50 осіб — майже всі гравці, тренерський склад та медичні працівники. Серед них був і Унаї Емері, якому, за інформацією британських ЗМІ, дісталося найбільше. Особливо активними в цьому виявилися нападники П'єр-Емерік Обамеянг та Александр Ляказетт. Як зізнався тренер пізніше, після такого виїзного тренування він кілька днів ходив із синцями.
Навіщо він це затіяв? Ось що з цього приводу сказав сам тренер: "Мені подобається робити щось незвичайне в усіх моїх командах. Пейнтбол - чудовий спосіб відчути себе єдиним цілим і трохи розвантажити голову від щоденної рутини. Так, вони в мене влучили кілька разів. Розстрілювали з п'яти метрів! Але це пішло на користь нашому командному духу. А у футболі дуже важлива психологія".
Отже, до речі. У Прем'єр-лізі з Арсеналом у нього, на жаль, не склалося. Проте в Лізі Європи він зумів вивести команду до фіналу, але в вирішальному матчі "каноніри" програли... Челсі.
Трюки Мікеля Артети
Віддавати перевагу незвичайним стратегіям — це характерна риса нинішнього тренера Арсенала, Мікеля Артети. Під його керівництвом команда вперше за 22 роки завоювала титул чемпіона Англії минулої весни.
Зазвичай, це методи психологічного впливу. Наприклад, нещодавно в лондонському клубі оселився милий лабрадор на ім'я "Перемога", який має можливість вільно переміщатися по території. Цей пес швидко завоював симпатії всіх, адже кожен прагне його погладити або пригостити ласощами. А тренер саме цього й прагне. Артета вважає, що спілкування з собакою допомагає знизити стрес у гравців, які постійно піддаються тиску, а також робить атмосферу на базі більш затишною та дружньою.
Ще цікавий факт. Одного разу перед важливою грою проти Ліверпуля на "Енфілді" Артета влаштував тренування під рев потужних динаміків, з яких безперестанку транслювалися легендарний гімн суперника You'll Never Walk Alone та скандування вболівальників. Таким чином, наставник відтворив атмосферу, у якій мала опинитися його команда.
А, напевно, найоригінальніший крок він здійснив влітку 2024 року, коли запросив професійних ілюзіоністів, які під час загальною вечеря в ресторані маскувалися під офіціантів і майстерно очистили кишені гравців. Гаманці, мобільні телефони, навіть годинники...
Хлопці залишилися в повному здивуванні, коли Артета запитав, чи не пропало у когось щось із речей. Звичайно, згодом вони посміялися з цього, але урок, який вони отримали, залишився з ними: пильність і концентрація повинні бути присутніми завжди, навіть у найбільш комфортних умовах. А під час матчів це особливо важливо!
#
