Динамо завершило матч внічию, що допомагає їй наблизитися до Шахтаря. Огляд 8-го туру УПЛ.

Чемпіонат України можна критикувати за безліч нудних матчів - але він заслуговує на захоплення за інтригу в турнірній таблиці. Жодна команда не виграла навіть шести матчів із восьми, а перше і сьоме місця розділяють лише два пункти.

І, безумовно, інтрига не була б такою яскравою, якби не одночасні невдачі обох великих команд.

Матч на стадіоні Лобановського викликав значний інтерес. Вперше за більш ніж десять років футбольний Харків знову змагається з Києвом: перед грою (як і після неї) команди розділяло всього одне очко.

Бартуловичу та його колективу знадобилося всього кілька турів, щоб знайти спільну мову і пристосуватися до умов УПЛ. Наразі це вже потужна команда, до складу якої входять Варакута, Шабанов, Калюжний та Ібодо – гравці, які формують центральну осьову ланку, що відповідає рівню топ-5 ліги. Тим часом Динамо, через невдалі результати в матчах з Олександрією та Оболонню, дозволило суперникам наблизитися до себе на небезпечну відстань.

Легко можна вважати цю гру черговою поразкою та продовженням кризи, спираючись на результат. Проте, всі, хто спостерігав за матчем, погодяться, що принаймні перший тайм кияни провели на високому рівні: з витонченими комбінаціями, численними моментами та імпровізацією в атаці.

Єдиними причинами, які дозволили харківському клубу залишитися у грі, стали віддана гра Варакути та численні помилки гравців динамо. Про найзначніший з них піде мова далі, але варто зазначити, що Герреро не зміг реалізувати жоден вихід віч-на-віч, а Буяльський мав можливість забити ударом через себе (!), але також не вдався. Проте, коли Волошин блискучим ударом завершив комбінацію, це стало символом відновлення. Караваєв, зокрема, надає значну підтримку в атаці, і його підключення викликають у більшості захисників нерозуміння, як їм протистояти.

Проте пацієнт, навіть будучи близьким до одужання, все ще залишається у важкому стані – і навіть у такій грі Динамо ледь не зазнало поразки. Після невдачі з Крістал Пелес Захарченко швидко замінив Біловара, але швидкість заміни – це одне, а виступи цього захисника зовсім не викликають довіри.

Напевно, без трьох (!) головних центрбеків важко буде будь-якій команді - і вболівальникам Динамо залишається тільки засмучуватися через промахи попереду. Литвиненко зрівняв рахунок після типової авантюрної гри Динамо біля своїх воріт, і в кінцівці Динамо ще й доводилося бути обережним: Захарченко на тлі Ібодо був схожий на дитину, залишати його сам на сам було небезпечно.

Проте навіть це не змінює того, що до 50-ї хвилини Динамо могло мати перевагу в п'ять м'ячів і вже давно "завершити" матч. Прогрес у порівнянні з іграми проти Олександрії, Оболоні та Карпат безумовно помітний, і якби я був на місці Шовковського, то дуже засмутився б, що перерва на міжнародні збори настала лише зараз.

До речі, нещодавно сталася подія, яка, хоча й не привертає багато уваги, є дуже важливою для, вибачте за пафос, історії українського футболу: Ярмоленко більше не потрібен ані збірній, ані Динамо. Команда виглядала потужно завдяки швидким контратакам, а Андрій лише б сповільнював гру. Натомість повернення Буяльського до стартового складу значно підсилило команду.

Під кінець першої половини гри Динамо мало можливість вийти вперед, але Волошин не зумів влучити у порожні ворота.

"Відсутність Андрія Ярмоленка в заявці? Це треба запитати в самого Андрія. Після матчу з Крістал Пелес він підійшов, сказав, що в нього сімейні проблеми, і вимушено залишив розташування команди. Подробиці мені невідомі. Хоча, на мій погляд, це дивно", - висловився Шовковський про причини відсутності Ярмоленка.

Про такі речі важко говорити по гарячих слідах (не виключено, що вже завтра Ярмоленко з Шовковським публічно помиряться), але важливіше те, що Ярмоленко суто по грі команді не дуже потрібен. З ним немає підключень Караваєва, які раптово стали козирем, а одноосібно користі принести Андрій може все менше і менше.

Матч між Шахтарем та ЛНЗ вважався простим для фаворита. Команда з нижньої частини таблиці, а Шахтар, навпаки, почав серію перемог, граючи вдома — здавалося, що шанси були явно на боці господарів. Але Віталій Пономарьов, м'яко кажучи, нагадав, в яких аспектах гри він дійсно виділяється.

Він і в Руху виділявся класною постановкою гри другим номером. Пресинг, руйнування, перехоплення - це був хліб львів'ян за цього тренера, які минулого сезону відібрали в Шахтаря чотири очки. Тоді могла напружувати мала кількість моментів у Климчука, Квасниці, Карабіна - але тепер, у ЛНЗ, найсильніші сторони Пономарьова стали виглядати органічніше.

Цікаво, чи мав Туран уявлення про стиль гри свого суперника? Можливо, так, а може і ні - але "гірники" вийшли на матч проти черкаського клубу зовсім не підготовленими. Марлон, Очеретько й Бондаренко в центрі поля зазнали повної поразки, а молоді бразильці в атаці Шахтаря так і не отримали можливостей для дій.

З іншого боку, Туран також стикається з обмеженнями у ресурсах. Чому ж Шахтар не інвестує в позицію опорного півзахисника? Влітку Калюжний був вільним агентом, його можна було б підписати після матчу з Олександрією за символічну ціну, яка була б лише невеликою часткою від вартості умовного Кевіна. Натомість клуб обирає грати у "щирий футбол". Як видно, це рішення обернулося серйозними проблемами: ЛНЗ просто розбив "гірників" у центрі поля, завдавши їм першої розгромної поразки в УПЛ за останні 8,5 років.

При цьому опорна зона - не єдина проблема команди. Динамо і Шахтар мало в чому схожі зараз, але один зі збігів: проблеми з головними старожилами. Про Ярмоленка вже сказано вище, а у "гірників" зовсім втратив форму Матвієнко. Втратив украй невчасно, у момент, коли Марлона пробують у півзахисті, Бондар теж помиляється - і взагалі, Микола капітан... Але, думаю, з такою грою біля своїх воріт жодні аргументи на захист довго діяти не будуть: Проспер робив із ним усе, що хотів.

У фінальних миттєвостях перед перервною Шахтар мав шанс зрівняти рахунок. Мейреліш завдав потужного удару в дотик, направивши м’яч у площину воріт, але не врахував одного нюансу. Він пробивав майже з позначки пенальті, а сучасний голкіпер ЛНЗ, здається, не знає, як пропускати подібні постріли.

Олексій Паламарчук у минулому сезоні встановив неймовірний рекорд УПЛ, відбивши шість (!) пенальті підряд. Цей успіх він досяг, виступаючи за команду Інгулець, а влітку здійснив перехід до Черкас, де зміг обійти у конкуренції Ледвія. Попри всі похвали на адресу молодого воротаря, на "стрічці" він не проявляє такої ж впевненості.

Складний початок заважав зосередитися на важливих аспектах, але навіть у ті часи житомирська команда змогла пройти двох суперників у єврокубках і продемонструвала вражаючі моменти гри проти Фіорентини. Наразі, коли їхні головні конкуренти зосереджені на єврокубкових змаганнях, Полісся виглядає найсильнішою командою в Україні. Перемога над Полтавою стала для житомирців вже четвертою поспіль, і за цей час вони забили вражаючі 11 м'ячів.

Легкий календар? Важко з цим погодитися: Верес вдома взяв очки як у Шахтаря, так і в Динамо, а Кривбас є однією з найсильніших команд в лізі. Склад житомирян значно посилився: протягом перших трьох трансферних вікон Буткевич залучив близько 30 гравців, що дозволило вичистити достатньо піску для знаходження справжнього золота. Тепер у Поліссі існує серйозна конкуренція: наприклад, у боротьбі за вихід на поле змагаються Філіппов і Гайдучик, а в воротах - Бущан, Кудрик і Волинець. Не дивно, що клуб з Полтави просто не звернув на них уваги.

Зрозуміло, що після таких результатів ЛНЗ і "двадцять п'ятих" такий підзаголовок звучить дивно, але саме кількісно несподіванки й справді скоротилися. Полісся розгромило Полтаву, Зоря навіть на виїзді обіграла Епіцентр, Кривбас обіграв Кудрівку. Навіть у дуелі двох команд на піку кризи Карпати обіграли Олександрію, бо мали більше козирів і менше проблем.

Попереду нас чекають два тижні, коли відбудуться матчі збірних, і, принаймні на цей час, СК Полтава та Епіцентр опиняться у зоні вильоту. За останні вісім турів до зони небезпеки опустилися навіть Олександрія, яка була віцечемпіоном, а також Рух, що минулого сезону ставив перед собою зовсім інші цілі, і Карпати з їх великим бюджетом. Проте наразі ситуація внизу турнірної таблиці виглядає досить очікувано.

Кудрівка, безумовно, піднімається вгору, але з шести очок з десяти, які вона здобула, три були отримані в домашніх матчах проти Полтави та Епіцентру. Додати ще перемогу в стартовому турі над Олександрією, яка, здається, не очікувала на такий "теплий прийом" - і це майже все, що в неї є. Нові команди, без сумніву, цього сезону приємно здивували, але вони залишаються досить слабкими - і, на мою думку, найближчим часом Кудрівка може опинитися нижче в турнірній таблиці.

Кампуш змусив інтригуючу дуель між Олександрією та Карпатами стати легкою перемогою. Пенальті за необережну гру рукою та автогол стали ключовими моментами, завдяки яким львів'яни змогли утримати комфортну перевагу у два м'ячі.

Як тут не згадати, що в минулому сезоні Мігель був одним з найкращих захисників ліги - і частиною команди, яка мало не стала чемпіоном. Ось тільки з оптимального складу тієї Олександрії пішли ледь не всі 10 партнерів Кампуша по основному складу. Кампуш теж хотів, але пережив відправку в дубль - і ось, повернувся так, що краще б не повертався.

Можливо, є підстави підозрювати саботаж — або ж, з ігрової точки зору, Кампушу може бути складніше виступати не з Шабановим і Мартинюком, а з Огарковим і Беіратшем. Але варто зазначити, що навіть ті кілька гравців Олександрії, які залишилися, демонструють інший стиль гри в порівнянні з минулим роком. Звісно, і завдання, які команда ставить перед собою, також змінилися.