Ті, хто зростав у 1960-х роках, пройшли кращу "школу життя", ніж сучасні покоління.
Досвід, отриманий у дитинстві та ранній юності, суттєво формує особистість, життєві навички та світогляд індивіда. Це пояснює, чому різні покоління, що виросли в різноманітних соціальних, економічних і побутових обставинах, часто стикаються з труднощами у взаєморозумінні.
Як пише на сторінках Yourtango дипломована фахівчиня із соціальних відносин Зайда Слаббеккорн, люди, чиє дитинство припало на 1960-ті роки, сформувалися як особистість у дуже специфічному соціально-економічному та політичному контексті, не схожому на ті умови, в яких ростуть сучасні діти. І той досвід, набутий ними 60 років тому, в значній мірі зробив їх більш пристосованими до життя і навчив самостійності, якої бракує сучасній молоді та, ймовірно, ще більше бракуватиме тим, хто хараз ходить до школи чи садочка.
Слаббеккорн виокремлює кілька основних причин, чому люди, народжені у 1960-х роках, почуваються у житті більш упевнено, аніж їхні онуки.
Без мобільних телефонів, комп'ютерів та, часто, навіть телевізорів, які могли б розважати їх після уроків, діти шістдесятих були змушені знаходити розваги самостійно. Вони "винаходили" іграшки з повсякденних предметів, що оточували їх. Час, проведений на самоті, виховав у них емоційну стійкість, незалежність та креативність.
Діти 1960-х років часто залишалися без нагляду дорослих, що в ті часи вважалося абсолютно природним. У таких умовах їм доводилося самостійно вирішувати свої проблеми, конфлікти з однолітками чи вчителями, а також виконувати свої обов'язки без постійної підтримки батьків. Сьогодні в деяких країнах батьки можуть отримати за це покарання, але важливо зазначити, що такий підхід сприяв розвитку самостійності у дітей.
Коли в домі є лише телевізор (якщо він взагалі присутній) та кілька застарілих іграшок, дітям значно цікавіше проводити час у компанії однолітків на вулиці. Від гри в футбол на подвір'ї до досліджень найближчих лісопарків – таке дозвілля було характерним для дітей 1960-х років. Більше часу, проведеного на свіжому повітрі, позитивно впливає не лише на фізичне, а й на психічне здоров'я.
Сучасним дітям і підліткам важко навіть уявити, які навички мали їхні бабусі та дідусі в такому ж віці. У середній школі багато хлопців вже мали досвід у теслярстві, слюсарстві та інших ремеслах. А дівчата вміли не лише шити, але й готувати страви, які виходили за межі простих омлетів. Натомість нинішні діти часто освоюють ці вміння лише у старших класах, і то не завжди. Уміння справлятися з побутовими завданнями – це важливий аспект, що допомагає людині відчувати впевненість у собі.
Один із парадоксів міжпоколіннєвої різниці полягає в тому, що нині багато людей постійно запізнюються - на роботу, зустрічі, поїзди і так далі. І це незважаючи на те, що у всіх є телефони з годинниками, не кажучи вже про численні годинники в нашому оточенні - навіть на кухонних плитах і холодильниках. Наші бабусі та дідусі, як правило, мали лише один годинник на всю сім'ю - будильник - і цього було цілком достатньо, щоб усі встигали на роботу, до школи та в інші місця. Таке виховання формувало дисципліну.
Сучасна молодь виховується в середовищі, де панує неформальність у спілкуванні з дорослими. Часто можна почути, як учні звертаються до незнайомців на "ти". У 60-х роках дітям прививали повагу до старших та незнайомців, і в багатьох сім'ях вважалося нормою звертатися на "ви" навіть до рідних батьків. Хоча новітній підхід, що ігнорує авторитети, має свої плюси, навичка поваги до інших залишається важливою перевагою в житті. Ввічливість нічого не коштує, проте приносить значні вигоди.
Сучасні діти постійно піддаються впливу вірусних трендів, які активно поширюються через соціальні мережі. У епоху цифрових технологій кожні кілька місяців у всіх дітей світу виникає масове захоплення — то з'являються модні лабубу, то спінери, то інші популярні забавки. У 1960-х роках також існували свої трендові іграшки та захоплення серед дітей. Однак через відсутність єдиного глобального інформаційного простору ці тренди були в основному локальними, часто обмежуючись окремими містами, районами чи школами. Таким чином, діти формували свої інтереси самостійно, без зовнішнього впливу.
Як повідомляв УНІАН, у 1980-х роках процес виховання дітей в багатьох аспектах був легшим, ніж у наші дні. Тоді діти мали більш вільний графік, більше часу для самостійних ігор, менше залежали від електронних пристроїв, а батьки не відчували тиску з боку соціальних мереж. Це дозволяло їм зосередитися на сімейних питаннях без зайвих зовнішніх порад і критики.
#Соціальна мережа #Інтернет #Графіка #Атмосфера Землі #Мобільний телефон #Телефон #Годинник #Телевізор #Українське незалежне інформаційне агентство #Особистість #Холодильник #Асоціація футболу #Це #Конфлікт (процес) #Комп'ютер #Слюсар #Авторитет (соціологія) #Будильник #Парадокс
