"Манчестер Юнайтед" невдало стартував у новому сезоні, але проблеми команди значно глибші за поточні результати. "Червоні дияволи" роками не можуть налагодити позиційну гру, контроль м'яча та глибину складу, а результати надто сильно залежать від індивідуального внеску Бруну Фернандеша. Ці проблеми переслідують клуб ще з часів після завершення ери Сера Алекса Фергюсона.
Одна перемога, одна нічия, дві поразки та 13-те місце після чотирьох турів. Такий доробок має "Манчестер Юнайтед" на старті нового сезону. Попри те, що клуб витратив близько 150 млн фунтів, а тренером "дияволів" залишився Майкл Каррік, який став автором минулорічного дива на чолі "Юнайтед", початок нового сезону знову приносить біль його вболівальникам.
Серед зауважень до команди часто звучить, що вона демонструє значну нестабільність. Якщо зосередитися лише на результатах останніх ігор, справді може виникнути враження, що команда непостійна. Проте насправді основна проблема "дияволів" полягає у надмірній стабільності.
"Манчестер Юнайтед" вже більше десяти років безуспішно бореться з одними і тими ж труднощами, які не вдається подолати навіть під керівництвом 11-го тренера після Сера Алекса Фергюсона.
Недостатній контроль і нездатність "завершувати" ігри.
Яскравим ілюстрацією цієї ситуації стало програне очко в матчі з "Евертоном" під час третього туру АПЛ. Після безгольового першого тайму Браян Мбемо зумів відкрити рахунок на 47-й хвилині, і здавалося, що манкуніанці повинні були без проблем довести гру до перемоги. Проте на 83-й хвилині Тайрік Джордж забив гол, у якому важко покласти провину на когось із гравців.
Більш того, після голу Шешка на 88-й хвилині "Евертон" відзначився неймовірним ударом Мейтленда-Найлса на 90+6-й. Це також не той м'яч, за який можна було б когось критично оцінювати. Проте "Юнайтед" не повинен був допускати ситуацій, які призвели до таких моментів.
Неспроможність спокійно тримати м'яч під контролем, хаотичний та недисциплінований захист, відсутність якісних позиційних атак - все це спроба пояснити купою слів відчуття, яке виникає під час перегляду матчів "червоних дияволів". Відчуття, що команда не контролює гру, як мала б контролювати команда з "Великої шістки" АПЛ.
Підтвердженням цього враження в матчі з "Евертоном" стали три важливі сейви Ламменса, які могли б бути уникнуті, якби гру контролювали гравці в червоних футболках. Відсутність ударів по воротах Пікфорда між голами Мбемо та Шешко свідчить про те, що команда не змогла створити жодної реальної загрози.
Ситуація стала ще гіршою під час дербі з "Манчестер Сіті". Хоча Філ Фоден був вилучений з гри на 23-й хвилині, "Юнайтед" не зміг скористатися чисельною перевагою, і на статистичних ресурсах зафіксовано майже паритет (або навіть невелику перевагу "містян").
Це стало результатом недостатньої спроможності "дияволів" організовано атакувати та впевнено володіти м'ячем. У другій половині матчу склалося враження, що господарі просто замерли і не знали, як діяти далі.
Те ж саме можна сказати і про поразку від "Халл Сіті" в 1-му турі. Слабка атака та нервова гра на м'ячі, те, що "дияволи" дозволили супернику грати в комфортну гру плюс вдалий план на гру від "Халла" - і поразка на виїзді вже не здається дивною.
Ця проблема стосується не тільки команди під керівництвом Карріка. Аморім, тен Хаг, Сульшер і навіть Моурінью - всі ці наставники не змогли впровадити позиційну гру для "червоних дияволів". Виглядає так, що останнім тренером, якому вдалось це хоч трохи здійснити, був Луї ван Гал, і це сталося понад 10 років тому.
"Юнайтед" комфортніше грати другим номером
Рубен Аморім, вступивши до клубу, намагався впровадити позиційний стиль гри, і в деяких випадках йому це вдавалося. Проте, в цілому, саме це стало причиною того, що команда опинилася на шостій позиції, а під час його звільнення провела два матчі поспіль внічию (проти "Вулвз" та "Лідса").
Під проводом Карріка "Юнайтед" зуміли здійснити вражаючий ривок у топ-3 АПЛ, здолавши таких суперників, як "Арсенал", "Манчестер Сіті", "Челсі" та "Ліверпуль". Команда також виконала 22 удари після швидких контратак, що стало третім найкращим показником за час його керівництва, і забила чотири голи, що є найвищим досягненням у лізі.
Подібна ситуація спостерігалась під час тренерської роботи Сульшера та Тен Хага – акцент робився на швидкий, контратакуючий футбол. Однак виникали труднощі, коли суперники віддавали м'яч "Юнайтед". Схоже, що єдиним фактором, який дозволяв "дияволам" тримати контроль над грою в минулому сезоні, була неймовірна форма Бруну Фернандеша.
Фактор Фернандеша может быть переформулирован как "Принцип Фернандеша".
Португальський плеймейкер, безумовно, є однією з ключових фігур у складі "Манчестер Юнайтед". У минулому сезоні його внесок у результати команди приніс 32 очки в загальний залік. Якщо б не його зусилля, манкуніанці мали б лише 39 очок і опинилися б у боротьбі за виживання поруч із "Вест Гемом".
Так, сама лише відсутність Фернандеша не призвела б до падіння манкуніанців на дно турнірної таблиці - але і про боротьбу за зону Ліги чемпіонів команда б не мріяла. Марно сподіватися, що 32-річний футболіст зможе видати такий самий перформанс в другому сезоні поспіль, та ще й вимушений грати двічі на тиждень - в АПЛ та Лізі чемпіонів.
А нікого, хто б міг повноцінно замінити португальця, в команді нема. Юрі Тіллеманс та Коббі Мейну неспроможні повноцінно замінити Бруну, а Мейсон Маунт, який ніби може стати дублером Фернандеша, проводить більше часу на лікарняному, ніж на футбольному полі.
У "Манчестер Юнайтед" немає глибокого складу
Відсутність гідного дублера є проблемою не лише для Бруна Фернандеша. Сене Ламменс, Нуссаїр Мазрауї, Люк Шоу, опорний півзахисник, а також частково Патрік Доргу - всі вони стикаються з недостатньою альтернативою на своїх позиціях.
Ця проблема, безумовно, бере свій початок у 2013 році - коли команди очолював Сер Алекс Фергюсон. Загалом, її можна охарактеризувати наступним чином: тренер може сформувати потужний склад із 11 гравців, але навіть 2-3 травми можуть суттєво вплинути на стабільність команди.
Моурінью відкрито говорив про цю проблему, коли звертався з вимогою про підсилення команди. Через сім років після нього тен Хаг також визнав цю ситуацію, зазначаючи, що "Юнайтед" відстає від своїх суперників у плані глибини складу.
Проте, давайте повернемо нашу увагу до актуального складу "Манчестер Юнайтед":
У воротах команди Сене Ламменс виступає як єдиний вибір, оскільки його замінниками є 40-річний Том Хітон, 35-річний Карл Дарлоу та 23-річний Дермот Мі, які не мають жодного досвіду в професійному футболі.
У захисті команди грає Нуссаїр Мазрауї, який регулярно відсутній через травми, що заважає йому досягти оптимальної фізичної форми. А ось Діогу Далот — гравець, якого часто характеризують як "неправильну людину на правильному місці". Хоча португалець демонструє прийнятний рівень гри, його надійність і клас не відповідають стандартам клубу, як-от "Манчестер Юнайтед".
У центрі захисту Каррік має можливість обирати між юними футболістами Йоро і Хевеном, а також досвідченими гравцями Мартінесом, Де Лігтом та Магвайром. Загалом команда не стикається з труднощами, якщо не виникають травми.
* Зліва в захисті ситуація настільки проблемна, що коли Люк Шоу травмується (саме "коли", а не "якщо"), на його місце вимушені ставити Патріка Доргу, що створює проблеми на іншій позиції - але про це пізніше. Власне, саме так Доргу використовували в останній грі проти "Сіті".
* Зона опори – після уходу Каземіро тут немає жодного гравця, який міг би стабільно займати місце в основному складі. Карлос Балеба та Мануель Угарте перебувають на лікуванні, а Андрей Сантос і той же Балеба лише починають свою кар'єру, тому поки що не встигли продемонструвати свій потенціал. Питання щодо рівня гри Угарте також викликають чимало обговорень серед фанатів МЮ. В результаті, на цій позиції доводиться залучати Мейну або Тілеманса.
* Що створює проблеми в центральній зоні, де крім англійця та бельгійця є лише 19-річний Тайлер Флетчер.
* Позиція атакувального півзахисника надійно зайнята Бруну Фернандешем - але його дублер Мейсон Маунт надійно прописався в лазареті. І в разі втоми (чи взагалі травми) португальця, у "Юнайтед" будуть грандіозні проблеми.
* Роль лівого вінгера здається досить простою, проте Патрік Доргу змушений часто опускатися в глибину, щоб підстрахувати Шоу. Якщо ж його не буде, на лівому фланзі залишиться лише Маркус Решфорд, але виникають сумніви, чи зможе він адаптуватись до стратегії Майкла Карріка. Також, теоретично, на цій позиції може зіграти Кунья, але...
Тоді виявляються труднощі на передовій, де, окрім Беньяміна Шешко, в тренерському складі "Юнайтед" залишається тільки Джошуа Зіркзе – талановитий, технічний та явно обдарований нідерландець. Він зумів забити 9 голів у 76 матчах за "дияволів" і його намагалися продати влітку.
* Ну і позиція правого вінгера, здається, закрита непогано - там можуть зіграти Браян Мбемо та Амад Діалло. Обидва - чудові футболісти, які приносять користь команді. Але у випадку травми проблеми виникатимуть і тут.
Виклики тут теж вже звичні - "податок на Юнайтед", коли команди ведуть довгі перемовини з "дияволами", перш ніж виставити завищений цінник, та вимушений аскетизм клубу через проблеми в керівництві. Але про ситуацію навколо "Юнайтед", сім'ї Глейзерів, Джима Реткліффа та фанатів можна написати окрему, сумну, історію.
Отже, як же ми можемо підсумувати?
Відсутність чіткої позиційної гри, труднощі в захисті та атаці, постійний дефіцит глибини складу, а також вимога цього року брати участь у Лізі чемпіонів.
Ці проблеми цілком достатні, щоб пояснити нестабільні результати "червоних дияволів" на початку сезону. Але варто зазначити, що коливання в грі "Юнайтед" тривають вже 12 років — з того моменту, коли Девід Моєс зайняв тренерський пост. Цю людину Сер Алекс Фергюсон вважав своїм наступником, але Моєс залишив клуб вже наприкінці того ж сезону. Варто згадати, що саме він, будучи тренером "Евертона", зумів відібрати очки у "Юнайтед" всього лише тиждень тому.
Тож хоча би в одному можна бути впевненим - "Манчестер Юнайтед" буде стабільно дивувати своїми результатами на полі та рішеннями поза ним.
#
