Індзагі вирушає на тренувальний збір до Саудівської Аравії, і це чудова новина!

Зізнання: я люблю Індзагі. Я часто та рясно критикував (і буду критикувати!) склад "Інтера" впродовж сезону, тож мені регулярно писали, що я просто не люблю команду, її футболістів, тренера та весь італійський футбол. Що ж, у цьому тексті спробую закрити хоча б одне з цих питань. Індзагі - шалено крутий. Моя суб'єктивна думка: він найкращий тренер Європи останніх років. Є Гвардіола, у якого "Сіті" минулі сезони грав дещо за інерцією. Є Клопп, який не вигравав великих трофеїв вже протягом декількох років. Є Енріке, у якого є "залікові" півроку... і все. Є Флік, але з топ-складом атаки та Педрі. Є Алонсо та його диво у Леверкузені, але без великих перемог у Європі. Є Артета без кубків. Я можу продовжувати досить довго, якщо чесно. Кожен з названих - серед найкращих у світі, дуже талановитий та професійний. Але Індзагі - найкращий. Це суб'єктивно, звісно, але я щиро у це вірю.

І він залишає європейський футбол, щоб тренувати у Саудівській Аравії. Моя перша реакція - розчарування. Не спеціалістом, а ситуацією. Не хочеться, щоб Європа втрачала настільки сильного тренера. Не хотілося. Я перевзувся. Переїзд Індзагі - це добре. Я радий і за нього, і за весь європейський футбол. Є ненульовий шанс, що після прочитання цього матеріалу ви ставитиметесь до зміни місця роботи тренером не менш позитивно.

Індзагі приніс Інтеру та Італії найвище досягнення.

Спочатку поясню, чому я так хвалю тренера. Ключова думка фрагменту: він "пройшов" італійський футбол. Виграв усе в Італії хоча б одного разу - це раз. Зробив "Інтер" безальтернативно найкращою командою країни у Європі - два. Поставив найкращий за співставленням ефективності та якості футбол в усій Італії - три. І я ой як не думаю, що хоч хтось візьметься сперечатися з наведеними тезами. "Інтер" не виграв із ним усі можливі трофеї, але був близьким кожного разу. Ближчим, аніж будь-хто інший. За 3 останній роки тільки 1 італійський клуб грав у фіналі ЛЧ, причому двічі. За 4 сезони з Індзагі "Інтер" - єдиний в Італії, хто щороку фінішував у топ-3. "Наполі" та "Мілан" вигравали титули, але після цього проводили сезони, у яких пленталися трохи вище екватора таблиці. "Інтер" - єдиний, хто тримав рівень. За очікуваними очками команда Індзагі стала чемпіоном 3 рази, єдина програна гонка - "Наполі" Спалетті. У 2 xPTS.

Усі ці досягнення - це значні успіхи Індзагі як тренера. Але є одне, що вирізняється серед інших: він відкрив нову еру в європейському футболі. Пригадайте третій сезон серіалу "Тед Лассо" (спойлер!), коли команда "Річмонд" починає практикувати тотальний футбол, де будь-який захисник може стати нападником, і навпаки? Звичайно, це перебільшене зображення концепції, але "Інтер" під керівництвом Індзагі є найближчим прикладом її реалізації в європейському футболі. Крайні захисники в складі трійки центрових активно підключаються до атак, заходячи в чужий штрафний майданчик. У матчі-відповіді з "Барселоною" перший гол став результатом того, як один з вінгбеків (гравець, який закриває весь фланг) відібрав м'яч у центрі поля і віддав його іншому гравцеві - теж у центрі. А виручив команду забитим м’ячем пізніше Ачербі - останній захисник, чия роль полягає в страхуванні. У деяких матчах навіть Барелла, центральний півзахисник, опускався до лінії захисту, переходячи на фланг оборони!

Майже будь-який футболіст міг опинитися будь-де. І це не "всі стягуйтесь в ось цю зону" - це рішення тренера. Барелла сам ніколи б не придумав бути правим захисником під час білд-апу. Ніхто б не придумав таку роль для нього. Окрім Індзагі. Те саме з використанням латералей, які у Конте - електрички, а в Індзагі - головні плеймейкери (Дімарко) та бомбардири (Дюмфріс). І це я вже не кажу про воротаря, який проти "Баварії" стоїть з м'ячем - а потім видає ключовий для гольової атаки прицільний довгий пас уперед. Це все Індзагі. І Сімоне створив такий механізм з ненайкращим складом. Якщо раніше ще могли бути сумніви, то після фіналу ЛЧ (0:5, раптом забули) - точно ні. Це не склад під вирішальні поєдинки головного клубного турніру Європи. Все ще найсильніший в Італії, але за найвищими мірками - слабкий, неконкурентний. "Інтер" двічі вийшов до фіналу ЛЧ сенсаційно та всупереч, а не завдяки. Індзагі мав мінімум опцій.

Наприклад, цього сезону - 12. Це основний склад та Фраттезі. Інші - баласт, неспівставні з основою за якістю. Навіть Біссек, який не те щоб погано заміняв відсутнього Павара, але зіграв рукою в одному з перших та в одному з останніх турів Серії А, обидва рази - після 90-ї хвилини. В обох випадках "Інтер" втратив бали - і їх не вистачило для чемпіонства. Якщо не грає Мартінес, то грає Арнаутович, промах якого по м'ячу (не по воротах, саме по м'ячу!) у поєдинку з "Лаціо" (2:2) залишив команду без титулу. Якщо нема Тюрама, то грає Таремі, який... також нападник? Я не впевнений, бо той має тільки 1 гол у Серії А у 26-и матчах. А ще є Де Врей, Дарміан, Аугусто, Аслані, 2 поляки у центрі, Корреа... Я не думаю, що хоча б один з них грав би зараз навіть за "Ювентус" та "Мілан". Це непогані футболісти, але значно слабші за основних та точно не готові грати у фіналі ЛЧ. Індзагі працював з малим складом, за мірками фінальних раундів ЛЧ - зі слабким. І працював надуспішно.

З цим складом гравців немає куди підніматися вище, а знайти значно сильніший варіант в Італії практично неможливо. Та й сам склад вже досить старий — настав час для перезавантаження. У найближчі рік-два команда зможе утримуватися на тому ж рівні. Індзагі, здається, досягнув свого піку. Існують обґрунтовані підозри, що з кращим складом він міг би досягти ще більших успіхів. Він виклав максимум для "Інтера", але це не його особистий максимум, а той, який клуб зміг прийняти.

Індзагі сформує потужну команду та здобуде визнання в Сполучених Арабських Еміратах.

Визнання наставника відбулося миттєво, адже в Саудівській Аравії йому пропонують неймовірні 25 мільйонів євро на рік. "Інтер" навряд чи зміг би запропонувати навіть 10 мільйонів. Звісно, в Азії готові щедро платити всім, але 25 мільйонів для тренера — це надзвичайно велика сума навіть для них. Важливо зазначити, що саудівці зацікавлені не в популярному Енріке, який здобув свій другий требл, а саме в Індзагі, котрий ще жодного разу не вигравав Лігу чемпіонів. Хоча пропозиція надійшла ще до фіналу, перед вирішальним матчем Енріке все ж був вище в футбольній ієрархії, адже мав за плечима кілька успішних сезонів з "Барселоною". Проте "Аль-Хіляль" вирішив обрати саме Індзагі — тренера, який несподівано провалив виступи двох грандів — каталонців та мюнхенців — у плей-оф ЛЧ. Це той, з ким команда змогла досягти більше, ніж очікувалося. Отже, вибір впав на найкращого. Індзагі відразу отримає не тільки гроші, а й можливість працювати з топовим складом. Можливо, не за світовими стандартами, але для місцевого рівня — точно. Боно, Кансело, Кулібалі, Мілінкович-Савич, Малком, Мітрович — всі вони вже тут, і це лише початок трансферів.

Аль-Хіляль на даний момент безперечно є одним з провідних клубів Саудівської Аравії. Минулого сезону команда демонструвала вражаючу гру, пройшовши практично рік без жодної поразки. В результаті, клуб завершив сезон серед лідерів таблиці. Наразі це найкоштовніший склад у країні, хоч у команді є чимало досвідчених гравців. Варто зазначити, що європейські футболісти, безумовно, звертають увагу на можливості в Саудівській Аравії, і, якщо Індзагі звернеться до них, не один або навіть два гравці можуть вирішити перейти. Хоча рівень місцевої ліги нижчий в порівнянні з елітними європейськими лігами, тренер володіє високими професійними навичками, а зарплати тут дійсно значні. Таким чином, склад команди стане ще сильнішим, особливо після сезону, в якому не вдалося здобути значних трофеїв. Щодо нагород, Аль-Хіляль знову не зміг завоювати місцеву Лігу чемпіонів, поступившись іншому клубу з Саудівської Аравії. Мета залишилась недосяжною. Індзагі вже отримав визнання керівництва команди, і скоро завоює довіру гравців, а в разі успіху в азійській ЛЧ (оскільки клуби з Саудівської Аравії мають найсильніші склади в регіоні) може стати відомим на всьому континенті.

Безумовно, фінал європейської Ліги чемпіонів є значним досягненням, ніж тріумф в азійських змаганнях. Проте за фінал не вручають трофеїв і не заносять у спортивну історію, тоді як перемога у другому випадку забезпечує таку честь. Якщо комусь для підтвердження величі Індзагі бракує титулів, не біда — вони обов'язково з'являться.

Індзагі продовжить бути в центрі уваги.

Вибір покинути Європу та зникнути — доволі поширене явище. Проте для Індзагі це не є загрозою. Лише в грудні минулого року, посеред футбольного сезону, ФІФА офіційно оголосила Саудівську Аравію країною-господарем Чемпіонату світу 2034 року. До цього багато хто вже мав уявлення про це, але залишалися мізерні шанси на зміну ситуації. Тепер же всі питання вирішено. Саудівська Аравія має амбітний план на наступні дев'ять років — стати важливим гравцем у світі футболу. Якщо раніше влітку сюди переїжджали 2-3 європейські зірки, то тепер їх число може зрости до 5-6, з тенденцією до подальшого збільшення. Капітали вже активно вкладалися, але тепер шейхи готові запустити справжній водоспад інвестицій. До приходу Роналду ця ліга не викликала особливої уваги, але після його arrival про неї говорять щотижня. Навіть якщо ви не хочете дізнаватися, що відбувається, уникнути потоку новин просто неможливо. І що буде, якщо до них приєднається ще хтось? Ось уже й топовий тренер з'явився. І це лише початок.

Світ буде уважно спостерігати за подіями в Саудівській Аравії. Якщо це не станеться вже в новому сезоні, то через рік-два, безумовно, так. Можливо, скоро стане звичним дивитися матчі місцевої ліги, адже швидкості гри зростатимуть, а талановиті тренери вноситимуть цікаві тактичні рішення. Саудівська ліга щороку ставатиме все більш привабливою, особливо до 2034 року. Якщо сьогодні Роналду стверджує, що цей чемпіонат сильніший за Лігу 1, і люди серйозно це обговорюють, уявіть, які величезні зміни можуть відбутися за наступні кілька сезонів. Ми порівнюватимемо не лише з Лігою 1, а й з Ла Лігою, а згодом і з Серією А та Бундеслігою. Тоді Індзагі опиниться в центрі уваги. Матчі його команди, яка буде головною в країні, дивитимуться не менше, ніж поєдинки "Інтера" в Серії А. З часом всі зможуть оцінити, які чудові рішення приймає Сімоне. З якісним складом він зможе реалізувати більше ідей, аніж в "Інтері". Індзагі буде справжнім відкриттям.

Індзагі знову з'явиться.

Але Саудівська Аравія не стане столицею світового футболу навіть за 10 років. І справа не у традиціях чи історії - а в інших командах континенту. У місцевій ЛЧ конкурентні лише клуби з Японії та ОАЕ. І те змушені стрибати вище голови, коли проти них грають ексзірки європейського футболу у складі саудівських колективів. Ще рік-два - і гегемонія команд СА в Азії затвердиться. Чинний переможець ЛЧ вже звідти. Щоб зробити фінал турніру більш статусним, там нещодавно змінили правила: представників Далекого Сходу та інших не будуть розводити аж до фіналу. Раніше команди з СА могли зустрітися максимум у півфіналі (бо друге місце у вирішальному поєдинку - для Далекого Сходу), тепер - навіть у фіналі. В Азії усі все розуміють. У якийсь момент команди СА не матимуть конкурентів на континенті. А якщо так, то про яку конкуренцію з Європою може йти мова? Це як Ліга 1 у порівнянні з АПЛ. Цінність формує саме конкуренція.

Тому Індзагі піде. Він виграє все у Саудівській Аравії. Реалізує всі свої ідеї. Тобто зробить те, що не міг фізично в "Інтері". І зрозуміє: треба йти далі. Гроші зароблені, далі - боротьба за місце в історії. А вона можлива тільки у Європі. І тоді Індзагі знову з'явиться.. Але вже не у якості тренера, який програв чемпіонство Конте, а як тренер-переможець. Як той, який пройшов азійський футбол. Як той, хто готовий зробити крок уперед - до самої вершини. Тоді на горизонті маячитиме не перспектива продовження контракту з "Інтером", а пропозиції "Баварії", "ПСЖ", "Реала", "Барселони", як варіант - когось з Італії, якщо місцева ліга виросте настільки, що там з'явиться хтось здатний перемагати у Європі стабільно. На Індзагі чекатимуть. Індзагі буде тренером-зіркою. Індзагі дадуть довгостроковий контракт, а не 2-річний, як зараз пропонував "Інтер". Індзагі дозволять обирати під себе гравців, та що там - навіть купувати, а не брати вільних агентів, як це було у більшості випадків у Мілані. Все буде зовсім по-іншому...

Можливо, це не вдасться.

Як і у будь-кого. Особисті проблеми, провали трансферної політики клубу, якийсь конфуз, через який футболісти перестануть їхати до СА, власна неготовність працювати з найкращими гравцями на континенті - це все є, це все ризики, і їх вистачає. Індзагі може провалитися - і повернутися до Європи, де йому доведеться підібрати умовний "Лаціо" та доводити всім із самого початку, наскільки він майстерний тренер. Можливо, це не вдасться.. Але... більше шансів, що все вдасться. Бо СА збирає все більше зірок. Бо Індзагі дійсно прогресує і талановитий. Бо клуби інших країн не можуть конкурувати з саудівськими. Бо "Аль-Хіляль" - найбагатший у світі. Ми ж завжди кажемо про ймовірності, і тут вони на боці Індзагі. У такому випадку він може переможно пройти цей етап кар'єри та повернутися до Європи з єдиною метою - увійти в історію. Коли ми говоримо про майстерність Індзагі, то ми повинні оперувати саме такими категоріями - з претензіями на місце серед найкращих.

Індзагі 49 років. Навряд він тренуватиме у Саудівській Аравії до ЧС-2034, однак навіть якщо так - повернеться до Європи у 58. Анчелотті вже зараз на 7 років старший - і тільки-тільки вигравав ЛЧ, зараз буде тренером збірної Бразилії. Тож Індзагі точно зможе тренувати у Європі, матиме 2-3 проекти, а скоріш навіть 3-4, бо повернеться значно раніше. Він нічого не втратить у СА. Але заробить. Окріпне духом. Реалізує більше крутих задумок. Отримає досвід роботи з найкращим складом. Підніме свій статус. Зрештою, гарно проведе час. Якщо зараз жоден клуб-претендент на перемогу в ЛЧ не хоче бачити Сімоне своїм тренером, то цей варіант продовження кар'єри - дійсно найкращий для нього. Я буду сумувати за ним. Впевнений, що без Індзагі європейський футбол буде гіршим, він втратить щось важливе. Але я радію, що нарешті виняткові здібності та талант італійця визнають та він отримає можливість розвиватися і надалі.

Я впевнений, що Сімоне обов'язково повернеться, тому не кажу "прощавай" — ледь стримуючи сльози, але посміхаючись, я виголошую "до побачення". Закликаю вас сприймати від'їзд тренера до СА в подібному ключі: з певною сумом, але й з радістю за італійця та щирою надією на його яскраве повернення. Завдяки своїй праці він безсумнівно заслуговує на найкращі побажання та нашу довіру.