"Мої м'язи були в стані спокою": я винайшов неповторний фінт, протистояв зраді від Реала і не виправдав надій Мілана - майстер футболу Фернандо Редондо.

Три перемоги в Лізі чемпіонів та низка внутрішніх трофеїв не сповна відображають спадщину аргентинської "п'ятірки". Головне - любов уболівальників. Якось Сантьяго Бернабеу організував Редондо овацію, хоч він приїхав у Мадрид у складі іншої команди.

Футбол 24 спільно з партнером HLIBNY DAR розповідає про Фернандо Редондо, футбольного генія з непростою долею.

Улюблений футболіст Юргена Клоппа може приєднатися до Ліверпуля — він виступав разом із Ярмоленком та допоміг команді здобути перший трофей за останні 43 роки.

Як можна описати талант Фернандо Редондо як футболіста? Найкраще це зробити, продемонструвавши відеозапис від 19 квітня 2000 року. У цей день Реал приїхав на Олд Траффорд для проведення чвертьфінального матчу Ліги чемпіонів. Після безгольової гри на Сантьяго Бернабеу, мадридці змогли забити три голи менш ніж за годину. Один з них став можливим завдяки Редондо, який віддав асист Раулю. Цей епізод є кульмінацією кар'єри аргентинця та яскравим свідченням його футбольних досягнень.

Це один із найцінніших спогадів у моєму житті. Можливо, це пов’язано з тим, що в той сезон ми здобули перемогу в Лізі чемпіонів. У цьому епізоді, коли я опинився один на один, моя п’ята стала справжнім джерелом натхнення. Раніше я ніколи не виконував подібного, хіба що в юності, коли грав за Аргентінос Хуніорс. Мені було важливо зупинитися і побачити, як Рауль знаходиться на дальній стійці, а потім допомогти йому забити гол, - поділився своїми думками Фернандо.

Хоча Юнайтед зазнав поразки з рахунком 2:3, вболівальники на Олд Траффорд віддали шану суперникам оплесками. Це стало справжнім визнанням для Редондо та його команди. І навіть сам сер Алекс Фергюсон був вражений майстерністю Фернандо з м'ячем, запитуючи: "Що ж у цього хлопця в бутсах? Магніти?"

Важливо усвідомлювати, що фінт та прохід захисника Манчестер Юнайтед Хеннінга Берга - це не єдине, чим запам'ятався Фернандо Редондо. На жаль, часті травми стали одними з ключових аспектів його кар'єри, а остаточна травма у підсумку призвела до завершення його професійної діяльності. Незважаючи на це, в Мадриді Фернандо встиг здобути з клубом дві Ліги чемпіонів і стати символом команди, яка залишила слід наприкінці 90-х років. Після успішного сезону в Лізі чемпіонів Редондо був визнаний найкращим гравцем цього престижного турніру.

Коли Редондо тримав у руках свій вухатий трофей, він навіть не здогадувався, що після травневого фіналу проти Валенсії (3:0) на тривалий час прощатиметься з футболом. Проте в Парижі панувала атмосфера щастя — аргентинець у капітанській пов'язці створював нову главу в історії Реала.

Влітку 2000-го мадридський клуб переживав тектонічні зміни. Відбулися вибори президента клубу, які виграв Флорентіно Перес. Натомість Лоренцо Санс, з яким Редондо перебував у чудових стосунках, покинув свій пост. Реал почав побудову нової команди, у якій не знайшлося місця Редондо.

Спочатку Фернандо категорично відмовлявся навіть обговорювати можливість свого відходу з Сантьяго Бернабеу, проте згодом це стало неминучим. Реал у своїй офіційній заяві намагався подати ситуацію в дещо маніпулятивному світлі, мовляв, перехід до Мілану є особистим бажанням футболіста. Однак Редондо швидко спростував цю версію: "Єдині деталі, які я дізнався про цей трансфер, були з газет."

Багато років по тому, після того знакового трансферу, Редондо в одному з інтерв'ю запевнив, що це не була помста Переса за його вірність Сансу. Клуб вкладав чималі кошти в купівлю Луїша Фігу, і в той же час Мілан зробив мадридцям привабливу пропозицію за 31-річного гравця. Це було лише питання бізнесу та холодного розрахунку — нічого більше.

У цій ситуації настільки накопичилося негативу, що все остаточно зруйнувалося всього через кілька днів після переходу. Редондо отримав серйозну травму коліна під час тренування з "россонері" і вибув на тривалий час. Він навіть звернувся до віце-президента клубу Адріано Галліані з проханням не виплачувати йому зарплату за період, коли він не міг грати.

"Якби я опинився в подібній ситуації в Мадриді, все виглядало б по-іншому, адже я вже багато зробив для команди. Але в цей раз я не зміг провести на полі навіть хвилини. Я пройшов передсезонну підготовку з Реалом, а потім мене відправили до Мілану. Тут тренувальна система була абсолютно іншою, з акцентом на інтенсивні фізичні навантаження та силові тренування. Я нічого не говорив, частково через гордість, але мої м'язи були втомлені. Мені довелося поступово звикати до нових вимог. На жаль, усвідомлення цього прийшло до мене занадто пізно," - ділився своїми думками Редондо.

Редондо повернувся на поле лише у грудні 2002-го. Зрозуміло, що то була тільки бліда тінь гравця, який пропустив величезний відрізок. Сан-Сіро оплесками зустрів появу свого новачка, який не грав 28 (!) місяців через складну травму. Коли на 84-й хвилині матчу з Ромою Фернандо Редондо змінював Андрія Шевченка, стадіон гучно аплодував.

"Важко описати словами ті емоції, які я відчуваю від свого повернення, - поділився своїми думками Фернандо. - Спочатку я перевіряв своє коліно, щоб впевнитися, що з ним усе добре, що немає болю. З емоційної точки зору це просто чудово - я відчуваю себе так, ніби мені 15 років. У мене збереглося те ж бажання та ентузіазм, як у молодого дебютанта. Іноді я відчував страх, іноді втомлювався від боротьби, яка здавалася безкінечною, а інколи відчував розчарування через прогрес, що зникав раптово. Але я ніколи не здався. Я всіма силами прагнув виграти цю боротьбу."

Жеребкування другого етапу групового турніру Ліги чемпіонів 2002/2003 стало основою для захопливої історії. Мілан отримав у суперники Реал, що ознаменувало повернення Редондо до Мадрида, хоча б на одну ніч. Тренер Карло Анчелотті вирішив випустити Фернандо в основному складі - хоча Мілан і зазнав поразки з рахунком 1:3, аргентинський півзахисник відчув неймовірні емоції.

Перед початком матчу на Сантьяго Бернабеу фанати віддали шану своєму улюбленцю. Коли ж Редондо залишав поле на 79-й хвилині, глядачі влаштували йому щирі овації, виявивши повагу навіть до гравця суперницької команди. Лише небагато футболістів в історії клубу отримували подібне визнання.

"Здається, того вечора я зіграв свою найгіршу гру, я виглядав катастрофічно. Та це було визнання, якого я не очікував. Воно мене сильно вразило: ми збиралися почати гру, як увесь Бернабеу почав кричати "Редондо, Редондо". Мої товариші по команді аплодували і мадридці також аплодували. То було спонтанно, несподівано", - казав Редондо.

Не можна стверджувати, що час, проведений Фернандо у Мілані, був суто символічним. "Я міг виходити на поле, але відчував обмеженість, моє коліно набрякало після матчів, і мені потрібно було 2-3 дні, щоб відновитися", - поділився спогадами Редондо. Незважаючи на це, за два сезони в Італії аргентинець здобув Серію А, Кубок Італії, ще одну Лігу чемпіонів та Суперкубок УЄФА. Проте його особистий внесок у ці досягнення був не таким значним, як під час його перебування в Мадриді.

Оцінювати кар'єру Редондо лише через призму трофеїв було б неправильно. Його особливий стиль, виняткова легкість і елегантність на полі робили Фернандо справжньою зіркою. Народившись в Адроге, що в провінції Буенос-Айрес, він з дитинства мав чудовий приклад для наслідування. Його батько також грав у футбол за місцеву команду, займаючи позицію в центрі поля.

"Друзі мого тата часто стверджують, що він був кращим за мене, але я завжди відповідаю, що немає жодного відео, яке це б підтверджувало, тож для мене це всього лише розмови, - з усмішкою говорить Редондо. - Тато втратив свого батька у віці 18 років, тому йому довелося почати працювати, чого, на щастя, не трапилося зі мною у молодості."

Фернандо мав молодшого брата Лео, який на півтора року молодший за нього. Лео став першим футбольним суперником для Фернандо. Хлопці спочатку грали у себе вдома, а згодом виходили на вулицю, де змагалися з друзями. Великий вплив на розвиток Фернандо у футболі справив його вчитель фізкультури в школі, а батько підтримував його захоплення. З дитинства хлопець усвідомлював, що його улюблена команда — Індепендьєнте. Цю любов до клубу прищепили йому не лише батько, а й дідусь з материнської лінії, який також був відданим фанатом "червоних".

Редондо провів усе своє життя, граючи на позиції центрального півзахисника. "Це те місце, де сходяться всі ігрові лінії, - розповідав Фернандо. - З нього відкривається важливий погляд на гру. Ця позиція вимагає вміння читати ситуацію: іноді потрібно зупинити гру, а в інші моменти - прискоритися та заглибитися. "П'ятірка" забезпечує команді необхідний захисний баланс і підтримує розвиток атак. На мою думку, це найважливіша позиція."

Одного разу Фернандо Редондо відкрив, що не курить і не вживає алкоголь. Його єдиною вадою була Кока-кола. Минуло три десятиліття, і тепер Фернандо вже за 50, проте він залишився вірним своїм принципам: ніякого тютюну і алкоголю. Єдине, що змінилося – тепер він віддає перевагу не звичайній Кока-колі, а її версії Zero.