Останнє дербі на славному стадіоні Гудісон, який відзначає 130-річчя: Макаллістер вразив усіх, Суарес вражав своїми фінтами, а Діксі Дін залишив цей світ.

Сьогодні на "Гудісон Парк" відбудеться останнє мерсисайдське дербі між Ліверпулем і Евертоном.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Чи ви знали, що клуб Евертон був заснований на "Енфілді"?

Це сталося настільки давно, що Ліверпуль ще не був заснований - до 1892 року.

Далі "Іриски" розпалися на частини, оскільки головний акціонер Джон Гоулдінг, імперіаліст і член Помаранчевого ордену, не міг знайти спільну мову з лібералами та ірландцями, чиє число постійно зростало.

Після чергового конфлікту Гоулдінг виставив Евертона за межі стадіону і створив нову команду - саме Ліверпуль.

"Іриски", перебуваючи в пошуках нового місця для проживання, не відправилися далеко, а вирішили збудувати власну арену на протилежному краї Стенлі Парку, поблизу Гудісон Роуд, яке стало назвою нової арени.

Так-так, між ними й кілометра нема!

Перший дербі відбувся на стадіоні "Гудісон" у 1894 році, і в цьому матчі Евертон здобув перемогу з рахунком 3:0.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

З того часу команди зустрічалися на "Гудісон Парк" ще 118 разів, причому кожна з них здобула перемогу в 41 грі.

Схоже, що сьогодні ця арена є єдиним місцем, де дербі все ще продовжує існувати. На "Енфілді" його вже не відчути — Евертон здобув перемогу над Ліверпулем лише одного разу в XXI столітті, і то в умовах порожніх трибун.

А на "Гудісон Парк" ці поєдинки завжди вражають. Наприклад, команда Юргена Клоппа змогла виграти лише 2 з 8 матчів на цьому стадіоні.

Чи це особливість архітектури, що під час святкових подій коливається, немов легендарна "Бомбонера" в Буенос-Айресі, чи зачарування пабу Winslow під основною трибуною має такий вплив – важко сказати.

"Наш бар було відкрито у 1892 році, в тому ж році, коли з’явився клуб Евертон. Протягом століття цей заклад став місцем зустрічі для всіх охочих. Тут завжди панує атмосфера, настільки гучна, що навіть коли є затримка у трансляції, ми не можемо почути святкові вигуки з стадіону, якщо забито гол", - ділиться своїми враженнями власник Дейв Бонд.

Усі ці місця просякнуті історією. Є навіть куточок, де Діксі Дін, легендарний футболіст, що забив вражаючі 60 голів у 39 матчах сезону 1927/28, любив насолоджуватися келихом елю.

У березні 1980 року, незважаючи на хворобу, нападник з'явився на дербі проти Ліверпуля і помер прямо під час матчу серед фанів. Це стало легендарним моментом, який надав епічності стадіону "Гудісон".

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Хоча його і так вистачало, так, саме так.

У 1931 році на стадіоні "Гудісон" були зведені перші в Англії криті лавки для тренерів, розташовані нижче рівня поля. Цю інновацію запозичили з Абердина.

У 1957 році навколо стадіону "Гудісон" були встановлені найвищі в Англії освітлювальні стовпи, що дозволило проводити матчі в темряві - чотири пілони, кожен заввишки 56 метрів.

Уже через рік після модернізації "Гудісон" став першою стадією в країні, що була обладнана системою підігріву газону. Ця система працювала настільки ефективно, що призвела до утворення численних калюж. У результаті, за два роки була встановлена нова дренажна система, яка також стала найкращою в лізі.

У 1971 році клуб Евертон став піонером в Англії, запровадивши електронне табло та, увага! - першу у світі накриту трибуну для фанатів.

"Гудісон Парк - це арена, де я демонстрував найвищий рівень футболу в своєму житті," - зазначав Ейсебіу після Чемпіонату світу 1966 року, а Гаррінча зазнав поразки тут у єдиній грі зі своїх 50 за збірну Бразилії.

А головною родзинкою є дербі Мерсісайду, які слугують чудовим уроком з історії англійського футболу.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

Розглянемо, наприклад, 11 березня 1967 року.

Перед початком сезону чемпіони світу Рей Вілсон з Евертона та Роджер Гант з Ліверпуля вийшли на поле на "Гудісоні", щоб продемонструвати свої навички перед численним натовпом.

Коли жереб звів команди у Кубку, панувала така метушня, що жоден стадіон не зміг би вмістити всіх бажаючих. Керівники клубів, які до того жили в злагоді, продавали квитки на обидві арени. Незважаючи на те, що матч проходив на "Гудісоні", на "Енфілді" були встановлені вісім величезних екранів, які транслювали гру в прямому ефірі з протилежного боку Стенлі Парку. Глядачі могли навіть чути пісні один одного! У підсумку, перемогу здобув Евертон — вирішальний гол забив Алан Болл, один із трьох легендарних гравців "Ірисок".

Зовсім інший футбол представили глядачам 6 листопада 1982 року.

На той час Евертон не здобував титул чемпіона протягом 12 років; ера "мільйонерів Мерсі" залишилася в минулому, і нових ідей не вистачало. Натомість, Ліверпуль з часів Білла Шенклі невпинно прогресував.

Того вечора команда червоних мала особливу удачу - резервіст "Ірисок" Гленн Кілі не був в курсі, що ліга запровадила правило червоних карток за порушення останньої надії. Тож, коли він скинув Кенні Далгліша, його вразило, коли арбітр вказав йому на вихід з поля.

Вдесятьох Евертон здався і пропустив 5 голів - із них 4 він Іана Раша.

Більше ніколи Кілі не виступав за "Ірисок", а воротаря Невілла Саутолла довелося відпустити в оренду до Порт Вейлу, щоб він зміг відновитися.

3 травня 1989-го - це вже не так про гру, як про солідарність.

Навколо поля були розташовані 95 плетених шарфів Евертона та Ліверпуля, що стали символом вшанування пам'яті 95 фанатів «червоних», які загинули 18 днів тому на стадіоні Гіллсборо в Шеффілді.

"Коп висловлює щиру подяку всім. Ми завжди були разом і ніколи не відчували себе одинокими," - зазначили на банері вдячні фанати червоних.

Не до гри було - вона завершилася нудною нічиєю 0:0.

Після дербі The Guardian підсумувала: "Футбол забрав життя людей, але водночас він стане підтримкою місту в його горі. 46,000 вболівальників зібралися не лише, щоб вшанувати пам'ять загиблих, а й нагадати один одному, що футбол і Мерсисайд нерозривно пов'язані".

20 лютого 1991-го - один із найвідоміших матчів Кубка Англії за всю його історію.

Чотири рази команда Ліверпуля під керівництвом Далгліша виходила вперед, і щоразу Евертон знаходив спосіб наздогнати суперника.

На післяматчевій пресконференції Король Кенні висловив жаль з приводу того, що не зміг вчасно випустити Яна Мельбю. Проте, справжня проблема була більш серйозною – команда ставала старшою, Гроббелар допускав помилки на воротах, а сам він відчував втому.

Надто багато похорон, надто багато цвинтарів обходив Далгліш після Гіллсборо, тож після тих 4:4 він вирішив - досить, йду.

Ну, а в переграванні вже під орудою Ронні Морана Ліверпуль був битий Евертоном 0:1 тут же, на "Гудісоні".

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

"Я завжди казав, що в Ліверпулі є дві великі команди - Ліверпуль і... резерв Ліверпуля", - тролив сусідів Білл Шенклі, але в його пору це був жарт.

У 80-х роках Мерсисайд став справжнім епіцентром англійського футболу. «Червоні» здобули шість титулів чемпіонів, тоді як «сині» привнесли два своїх тріумфи.

Це вражаюче, як потужно вплинуло створення АПЛ у 1992 році на клуби, зокрема на Евертон.

Ці дербі продовжували приносити радість та шоу, як-от переможний диво-гол Гарі Макаллістера на 93-й хвилині у квітні 2001-го. Втім, чим далі - тим помітнішою ставала прірва між сусідами. Ліверпуль йшов вперед, "Іриски" - ні.

Найбільш пам'ятна подія дербі на початку 2010-х років не пов'язана ані з голом, ані з трофеєм, а з падінням Луїса Суареса просто перед Девідом Моєсом. Це була реакція Пістолеро на звинувачення тренера в симуляціях.

"На мою думку, це вражаюче! Якби я був футболістом, вчинив би так само, - зазначив Моєс. - Але тепер йому ще потрібно довести себе перед багатьма тренерами, чи не так?"

Цей матч завершився з рахунком 2:2, подібно до іншого відомого дербі, що відбулося в жовтні 2020 року, коли Пікфорд травмував ван Дейка, але залишився без жодної дисциплінарної санкції.

Так, навіть коли Евертон перебуває в поганій формі, він завжди вміє зіпсувати настрій своїм сусідам на "Гудісон Парк". Юрген Клопп добре пам'ятає, як програв тут своє останнє дербі в квітні 2024 року, після чого фанати заспівали, що "Ліверпуль втратив чемпіонство". Проте, це не зовсім так - вони лише ускладнили червоним ситуацію, яка й без того була непростою.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique, and I'll be happy to help.

На даний момент, у лютому 2025 року, вони помітно підвищилися.

Тим часом Евертон продовжує боротьбу за виживання, не демонструючи жодних ознак поліпшення.

"Гудісон Парк" - єдина їхня надія на гідний результат проти сусіда, але й тут драма, бо саме сьогодні 130-річна арена прийме своє останнє дербі.

Аби якось збільшити дохід від проведення ігор, боси Евертона за 760 млн фунтів побудували в порту Ліверпуля нову арену "Брамлі Мур" на 53,000 глядачів.

Тим часом, влітку розпочнеться демонтаж старого "Гудісона".

"Нічого не повернеться до попереднього стану. Проте, якщо ти - Евертон і за вікном 2025 рік, можливо, це навіть на краще, - зазначає The Guardian. - Навіть славнозвісний 'Гудісон' останнім часом все більше нагадує забутий замок, наповнений незручними тишами та випадковими стогнами. Футбольна гра тут втратила свій стиль і якість."

Одночасно деградували і прихильники "Ірисок". У 1989 році вони об'єднували свої голоси після трагедії на Гіллсборо, але в 2020-х роках поліція отримала нові виклики, оскільки нове покоління вважає, що саме Ліверпуль став причиною їхніх труднощів, спровокувавши події в Ейзелі та заборону англійським клубам виступати в єврокубках.

Так, у 1986 році команда Говарда Кендалла дійсно була найсильнішою в Європі, але, на жаль, вже пройшло майже 40 років!

Хтозна, може, новий стадіон, а ще новий власник мільярдер Ден Фрідкін відірвуть нарешті Евертон від минулого і направлять у майбутнє?

Бідолашний паб Winslow - невдовзі він може втратити всіх своїх відвідувачів. Власник зазначає, що вони спробують продовжити існування в якості готелю-музею.

Поряд із Брамлі Мур розташований інший паб, який вже понад сто років слугує місцем зустрічі для портових докерів. Усі атрибути, банери та пісні фанатів Евертона поступово знаходять своє місце тут. Місцева господиня, Анжела Бернс, стверджує, що тільки починає звикати до нових обов'язків, але вже відчуває задоволення - тиждень тому її заклад відвідала майже сотня шанувальників Евертона з Скандинавії, які випили практично все пиво.

Останнім часом до нас звернулися з проханням виконати пісню "You'll never walk alone". Звісно, це вже не в нашій практиці.

Все, як у Сапковського - щось закінчується, а щось розпочинається.

Добре, що людство придумало відео - з ним пам'ятати "Гудісон", що доживає останні дні, буде набагато зручніше.