Після звільнення з полону він знову вирушив на фронт, але загинув у віці 20 років.
Євгеній з'явився на світ 9 серпня 2002 року в селі Нечаяне, що на Миколаївщині. Пізніше його сім'я переселилася до села Кімівка, яке тепер називається Калинівка, у Березанській громаді. Саме там він розпочав навчання в першому класі, але завершив старші класи вже в Нечаяному.
Тетяна Коваль, директорка Нечаянської загальноосвітньої школи, яка тепер стала ліцеєм, згадує, що Євгеній вирізнявся активністю та товариськістю. Він володів чудовими організаторськими навичками і вмів вправно працювати руками. Окрім цього, займався різноманітними видами спорту, зокрема легкою атлетикою та футболом. Євгеній активно брав участь у численних змаганнях і здобував перемоги.
З дитинства хлопець мав пристрасть до техніки, і вже змалку опанував вміння керувати автомобілем. Після завершення навчання в школі він вирішив продовжити освіту в професійному ліцеї, де здобув кваліфікацію слюсаря, спеціалізуючись на ремонті транспортних засобів. Окрім того, його завжди манила військова служба — у дитинстві гра у солдатиків була однією з його улюблених розваг.
У лютому 2021 року він уклав угоду зі Збройними Силами України. Мати Євгенія, пані Ольга, запевняє, що це було обдумане рішення, яке він прийняв самостійно. Жінка згадує, що її син був дружнім, веселим, добрим і завжди готовим допомогти. Він мав безліч друзів, оскільки легко знаходив спільну мову як з однолітками, так і з людьми старшого віку. "Служба в армії приносила йому задоволення. Він завжди був самостійним і не боявся труднощів", - говорить вона.
Він розповідає, що Євгеній деякий час проходив службу в Києві, де зустрів дівчину, з якою у них виникли глибокі почуття. Проте війна знищила все...
"Кіпіш" проходив службу на посаді радіотелефоніста мінометної батареї 1-го батальйону оперативного призначення бригади швидкого реагування НГУ "Рубіж". Напередодні повномасштабного вторгнення РФ їхній підрозділ перевели на схід України. Мама дуже хвилювалася. Євгеній, намагаючись її заспокоїти, сказав: "Така у мене робота - Батьківщину захищати".
"Попри юний вік, хлопець вирізнявся відвагою і водночас виваженістю. З перших хвилин великої війни разом із побратимами стримував навалу російської армії в районі Трьохізбенки на Луганщині. 25 лютого 2022 року Євгеній першим помітив механізований підрозділ противника, що наближався. Двома пострілами з РПГ-7 знищив два ворожі танки, а після цього - ще з десяток окупантів", - йдеться у дописі 4-ї бригади оперативного призначення "Рубіж" Національної гвардії України.
Під постійними обстрілами він знаходив можливість налагодити звʼязок між підрозділами, щоб наші військові мали змогу завдавати точних ударів по ворогу та забирати поранених. І навіть опинившись у оточенні, хлопець зробив усе можливе, щоб його радіостанція не потрапила до рук росіян.
Ворог завдав точного удару по позиціях, де знаходився Євгеній, внаслідок чого вони були знищені. Незважаючи на це, він не відступив і вступив у бій із російською розвідувальною групою. Проте сили були на їхню користь, і Євгеній опинився в полоні. Він повернувся на батьківщину через місяць, 2 квітня 2022 року, в рамках обміну військовополоненими.
Євгеній, переживши жахи полону, не поспішав ділитися своїми спогадами навіть з найближчими людьми. "Він не часто розповідав про те, що з ним сталося. Однак одного разу ненароком згадав, як над нашими солдатами там здійснювали жорстокі випробування: надягали на голову пакети, позбавляючи їх можливості дихати, і доводили до виснаження голодом", - ділиться пані Ольга.
Після завершення лікування та реабілітаційного процесу Євгеній знову вирушив на передову.
У червні 2022 року він активно долучився до захисту Сіверськодонецька. У той час російські агресори обстрілювали промислові об'єкти міста, де в укриттях ховалися жінки та діти. Ризикуючи своїм життям, він організував евакуацію мирних мешканців з підприємства "АЗОТ" та науково-виробничого об'єднання "Сіверськодонецький склопластик". Завдяки його зусиллям, близько 50 людей, серед яких було 11 дітей, вдалося вивести в безпечне місце.
Незабаром після цього молодий чоловік повернувся додому на короткий відпочинок. Це була його остання зустріч із близькими та товаришами...
Наприкінці серпня 2022 року бійці гвардії тримали оборону на східних околицях Зайцевого в Донецькій області. Ворог активізував свої атаки, залучивши значну кількість техніки. Під час відбиття наступу підрозділ Євгенія знищив чотири танки супротивника, дві броньовані машини, три легковики та близько двох взводів піхоти. Таким чином, захисники змогли не допустити прориву російських сил через нашу лінію оборони. У відповідь ворог почав інтенсивно обстрілювати українські позиції з мінометів. Незважаючи на це, "Кіпіш" продовжував передавати координати противника своїм товаришам. На жаль, у цей момент поруч розірвався снаряд, що не залишило відважному бійцеві жодних шансів на виживання. Це сталося 18 серпня 2022 року.
Мати Євгенія розповідає, що після його звільнення командування намагалося оберігати сина, уникаючи відправки в найнебезпечніші зони. Проте стримати його не вдалося — хлопець сам прагнув до бою. "Це було в його натурі — опинятися там, де найскладніше. Сміливості мого сина вистачило б на цілу десятку. Він завжди казав: "Мамо, а хто, якщо не я?", - ділиться спогадами пані Ольга.
23 серпня 2024 року Євгенію Козлову, за виявлену особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане служіння українському народу, посмертно присвоєно звання Героя України та нагороджено орденом "Золота Зірка".
В останню путь провели військового у селі Нечаяне, що в Миколаївському районі.
#Україна #Київ #Військова служба #Асоціативний футбол #Луганська область #Росія #Росіяни #Збройні сили України #Машина. #Донецька область #Національна гвардія України #Боротьба #Герой України #Ворожий комбатант #Імператорська російська армія #Взвод! #Міномет (зброя) #Батальйон #Повітря #Миколаївська область #Танк #Станція радіозв'язку #Оболонка (снаряд) #Миколаїв #Нечаяне #Трьохізбенка #Полон #РПГ-7 #Артилерійська батарея #Калинівка, Вінницька область #Лінія оборони
