Вшанування пам'яті кікбоксера, світового чемпіона Романа Головатюка (позивний "Ромко").

Покинув блискучу спортивну кар'єру, щоб стати на захист у Збройних силах України.

Відомий кікбоксер і молодший лейтенант 8-го полку спецпризначення ССО на ім'я Князя Ізяслава Мстиславовича, Роман Головатюк, трагічно загинув 29 серпня 2024 року в околицях Торецька, що на Донеччині.

"Боронячи Україну від російських окупантів, загинув відомий спортсмен, заслужений майстер спорту України Роман Головатюк... Роман був одним із найкращих спортсменів у кікбоксингу WAKO. Гучно заявив про себе на всю Україну та за її межами у 22-річному віці, коли виборов медаль на Х Всесвітніх іграх у Польщі 2017 року. І після цього він продовжив визначну спортивну кар'єру: ЗМС із кікбоксингу WAKO, фіналіст Всесвітніх ігор, чемпіон світу, багаторазовий володар Кубків світу та Європи, багаторазовий чемпіон України. Славетний атлет, справжній українець, воїн і герой", - повідомили про загибель воїна у Спортивному комітеті України.

Роман з'явився на світ 30 вересня 1995 року в селі Красноставці, що належить до Чемеровецької громади на Хмельниччині. З самого раннього віку він виявляв великий інтерес до футболу. В старших класах, разом із товаришами, хлопець вирішив перетворити старі металеві ліжка, які знайшли в сільському клубі, на тренажери, щоб мати можливість займатися спортом.

Після школи хлопець вступив до Подільського державного аграрно-технічного університету у Кам'янці-Подільському на агронома. Паралельно з навчанням він захопився армрестлінгом, а потім перейшов у кікбоксинг, завдяки якому підкорив чимало спортивних вершин.

Одного разу Роман поділився своїми переживаннями, що не може подолати свого конкурента. Але коли вони знову зустрілися за межами країни, йому вдалося здобути перемогу. Після цього він почав стрімко та рішуче просуватися по спортивній кар'єрі, - згадує батько атлета, пан Юрій.

Романа не раз запрошували за межі країни для розвитку успішної спортивної кар'єри. Проте він щоразу відмовлявся від цих можливостей, стверджуючи, що комусь необхідно працювати над розвитком Європи в Україні.

Молодому чоловікові вдалося успішно поєднувати навчання та спортивні досягнення, ставши найкращим у кожній з цих галузей. Роман завершив університет з відзнакою та вирушив до аспірантури. Проте наукову діяльність йому довелося призупинити через початок повномасштабної війни.

За словами пана Юрія, син зателефонував йому після того, як пішов у ТЦК, повідомивши про своє рішення приєднатися до ЗСУ. Спочатку він служив у теробороні Кам'янця-Подільського, а згодом його відправили на Сумщину. Роман дуже хотів потрапити на фронт і відмовився від служби в підрозділі, який охороняє Президента. Із часом свого домігся.

Військовий проходив підготовку як в Україні, так і за її межами. Він брав участь у бойових операціях на Донеччині та в Херсонській області, зокрема, боровся в Кринках, розташованих на лівому березі Дніпра.

Не повторюйте моїх помилок. Так, я помилявся. Моя свідомість була недостатньою. Коли розпочалася війна, мені було всього 18 років. Чогось не вистачало, щоб вступити на захист своєї країни. Але війна все ж наздогнала мене. Наш супротивник - це ракова пухлина для всього світу. Ми настільки близько, що втеча вже не має сенсу... Пам'ятайте, що рано чи пізно у ваших руках опиниться зброя, і чим швидше це станеться, тим краще для вас. Лише одна не збита ракета змусить вас повернутися до реальності: усе, над чим ви працювали, що будували та чим жили, перетвориться на купу сміття. Війну зможе зупинити лише війна, - ділився своїми думками Роман у соціальних мережах.

Батько зазначає, що син завжди відзначався рішучістю та готовністю боротися за справедливість і свободу до самого кінця. Під час однієї з розмов з татом хлопець поділився, що в армії знайшов своє покликання і прагне продовжити служити у військовій сфері.

- Звісно, Роман змінився, як і майже всі, хто хоч раз побував на передовій. Суворішим став погляд, жорсткішою поведінка. Він не любив говорити про війну. Проте жив нею. Був готовий захищати країну та українців до останнього, - зауважує пан Юрій.

Про смерть військовослужбовця його побратими сповістили родину. Романа Головатюка досі не вдалося поховати, оскільки офіційно він значиться як зниклий безвісти, а місцевість, де сталася його загибель, наразі перебуває під окупацією.

Під одним із постів у соціальних мережах, присвячених загибелі Романа, його друзі та знайомі поділилися численними щирими спогадами. Його описують як титанічну особистість, що успішно справлялася з усіма викликами, які ставила перед ним доля.

Приклад істинного чоловіка, який не просто говорить, а діє, який є, а не лише робить вигляд. Він – втілення мужності, воїн, що прагне знищити ворога, використовуючи всі доступні сили та ресурси. Це символ відваги та самовідданості, готовий рятувати життя своїх побратимів, не зважаючи на небезпеки та обставини. Це приклад того, як слід цінувати життя, насолоджуватися кожною миттю, вчитися та відпочивати. Це також урок любові до себе, родини, рідної землі, Батьківщини, друзів і справи, яку обрав. Людина – це сила, джерело натхнення, справжня енциклопедія, енергія для інших. Найчудовіша особа, яку я знаю, мій улюблений – прокоментувала кохана Героя.

Роман Головатюк нагороджений орденами "За мужність" ІІ і ІІІ ступенів.

У травні цього року в Кам'янці-Подільському провели Всеукраїнський турнір з кікбоксингу WАКО на честь Романа Головатюка та Героїв, які загинули в боротьбі за незалежність України.

Честь і слава Захисникові!