Пішов з життя видатний литовський футбольний наставник і колишній гравець Шахтаря.

Увечері, 12 січня, у віці 82 років у Вільнюсі помер легендарний литовський футбольний тренер та футболіст Беньямінас Зелькявічюс.

Беньямінас Зелькявічюс з'явився на світ 6 лютого 1944 року в місті Каунас. У 1961 році він почав свою професійну кар'єру у футболі, приєднавшись до місцевої команди "Банґа". Його шлях у світі футболу виявився вражаючим як гравця, так і наставника. Зелькявічюс виступав на позиції нападника за "Жальгіріс" з Вільнюса з 1963 по 1973 рік, де він відзначився 50 голами в 331 офіційному матчі. Невелика перерва в його кар'єрі була зумовлена переходом до донецького "Шахтаря" у 1968 році, де Беньямінас зіграв 19 матчів у вищій лізі чемпіонату СРСР, забивши 3 м'ячі.

"Представляючи "Шахтар", я особливо наполегливо тренувався, - згадував Зелькявічюс. - Пам'ятаю, що під час зборів у Сочі всі йшли на руханку о восьмій ранку, а я вже о сьомій був на морі і годину тренувався сам. Був здивований, що за три місяці мені вдалося значно покращити свою фізичну форму, я став набагато швидшим".

Зелькявічюса визнали найкращим футболістом Литви двічі – у 1972 та 1973 роках.

Після завершення своєї гравецької кар'єри у 1973 році, яка тривала 28 років і закінчилася через конфлікт із тренером, Зелькявічюс у 1977 році взяв на себе керівництво командою "Жальґіріс". Він протягом кількох перерв працював з командою до 1996 року. На момент його приходу у 32 роки команда займала 17-у позицію у другій лізі, а через десять років під його керівництвом змогла здобути бронзові медалі чемпіонату СРСР.

У другій половині 80-х під керівництвом Зелькявічюса виросло видатне покоління футболістів і двоє з них - Норбековас і Яноніс - стали у складі збірної СРСР олімпійськими чемпіонами Сеула 1988, В'ячеславас Сукрістовас - віце-чемпіоном Європи-1988. За рік до того складена лише з гравців "Жальґіріса" студентська збірна СРСР виграла Всесвітню універсіаду. Зелькявічюс славився залізною дисципліною, за що гравці вже після виходу "Жальґіріса" у вищу лігу чемпіонату СРСР у 1983-му домоглися його відставки. Втім, після того, як команда скотилася на 15 місце, тренер повернувся.

У період з 1990 по 1991, а також з 1995 по 1997 і з 2000 по 2003 роки Зелькявічюс очолював національну футбольну команду Литви.

З 2015 року Беньямінас був головою Ради футбольних тренерів Литви. У 2020-му учасники конференції Литовської федерації футболу одноголосно проголосували за присвоєння Беньямінасу Зелькявічюсу звання Почесного президента організації.

У 2024 році Беньямінас Зелькявічюс отримав Лицарський хрест Ордена Великого князя Литовського Ґедимінаса за свої видатні спортивні та управлінські успіхи, а також за вагомий внесок у розвиток литовського футболу.

Є певний символізм у тому, що легендарний Зелькявічюс пішов з життя напередодні важливої дати для всіх литовців — 13 січня, коли країна святкує День захисників Свободи. У цей день у 1991 році десятки тисяч мешканців Вільнюса вийшли на захист стратегічних об'єктів від радянських військ. Тоді загинуло 14 захисників, а сотні отримали поранення.

Зелькявічюс був видатним патріотом Литви. "Я вважаю, що патріотичний підйом у Литві розпочався саме на стадіоні "Жальґіріс", коли наша команда брала участь у матчах чемпіонату СРСР, - розповідав Беньямінас рік тому в день свого 80-річчя в інтерв'ю 15min.lt. - Наші перемоги надихнули футбольних фанатів підняти перші литовські прапори на трибунах та вийти з ними на вулиці. На стадіоні лунали литовські пісні. Як тренера, мене викликали на розмову в різні інстанції. Перший секретар міського комітету компартії у Вільнюсі Вітаутас Сакалаускас запросив мене на бесіду та висловив претензії, чому я не зміг організувати натовп на стадіоні".