Для того щоб Динамо змогло подолати Пафос, команді необхідно було хоча б вийти на футбольний майданчик.

Могло бути й гірше, реалізуй "Пафос" усі свої моменти. Моменти, які кияни просто безглуздо дарували своєму супернику. А от краще бути точно не могло. За визначенням не могло. Тому що абсолютно за всіма ігровими показниками кіпрська команда виявилася сильнішою за українську команду.

Особисто я не можу не звернути уваги на таке твердження: "кіпрська команда виявилася сильнішою за українську". Враховуючи, в яких умовах сьогодні функціонує наш футбол, то насправді варто подякувати за те, що наші команди взагалі мають можливість грати на міжнародній арені. Десь там.

Але якщо говорити більш конкретно, то мій слух ріже наступна констатація: "кіпрська команда виявилася на голову сильнішою за українську команду". Маю на увазі конкретний виїзний поєдинок "Динамо" проти "Пафосу". Хтось буде сперечатися, що кіпріоти виявилися на рівень сильнішими за нашого чемпіона? Поспішаю сам же і відповісти: навряд. І ось такий стан речей - "на голову сильніші" - особисто для мене незрозумілий. І це - як мінімум.

Після дебютного матчу динамівців із "Пафосом", який відбувся на їхньому полі, мене не покидало відчуття, що команда Олександра Шовковського не мала удачі. Це не просто "не пощастило", а швидше "на жаль", адже таке іноді трапляється. Це нагадує ситуацію "Полісся", яке також не вдало виступило в своїй першій грі, що теж проходила на домашньому стадіоні, проти команди з Андорри.

І ось, я чомусь переконав себе, або навіть почав вірити, що у матчі-відповіді проти "Пафосу" нашому чемпіону пощастить більше. Це удача, на мою думку, буде зумовлена підвищеним рівнем мотивації, спортивним запалом та високою підготовленістю українського боксера.

До того ж я чудово пам'ятав торішню єврокубкову кваліфікацію "Динамо". Ну, красиві перемоги над "Партизаном" та "Глазго Рейнджерс" - командами як мінімум не слабшими за нинішнього опонента "біло-синіх".

Виступ команди Шовковського в першому раунді цьогорічної кваліфікації єврокубків (першому конкретно для "Динамо") не справив особливого враження, що спонукало мене до деяких провокативних роздумів. Здається, Олександр Володимирович йде по стопах свого знаменитого попередника Валерія Васильовича, котрий завжди вмів знайти момент, коли варто виводити свою команду на максимум можливостей.

Тому, обпікшись на австрійцях у вирішальній стадії плей-оф минулого сезону, і повністю проваливши основний етап Ліги Європи, Олександр Шовковський зробив висновки. Правильні висновки. І тепер виводить пік готовності своєї команди не на стартові тури кваліфікації, а на вирішальні. Щоб не пасти задніх в основному раунді. Отак я собі нафантазував.

Наче дитя мале. Після побаченого на Кіпрі мої фантазії про пік динамівської форми виявилися лише фантазіями. І "просто" фантазіями, і "банально" фантазіями.

Крім того, всі мої сподівання на повернення, засновані на "мотивації, спортивній агресії та підготовці" від Динамо, не кажучи вже про запевнення багатьох гравців команди, які стверджували, що вирушаємо на Кіпр лише заради перемоги, розбилися вщент ще швидше, ніж мої роздуми про досягнення оптимальної форми.

Нічого з перерахованого вище у виконанні динамівської команди й динамівського тренерського штабу я не побачив. На мій глибокий жаль. І ще глибшого розчарування.

Головний висновок після поєдинку у відповідь проти "Пафосу": команда Олександра Шовковського не готова. Не готова абсолютно. Мало того, що в її арсеналі не виявилося ні мотивації, ні злості, ні досвіду, до то ж, напомилялися "біло-сині" на пару матчів уперед.

Варто зазначити, що помилки виникали в буквальному сенсі на абсолютно рівному місці, без зовнішнього втручання. І помилялися не тільки молоді гравці, такі як Нещерет, Бражко чи Михавко, а й досвідчені футболісти, які вже мали за спиною чимало матчів, як-от Буяльський, Тимчик і Шапаренко.

Помилки в тотальному динамівському виконанні - вражаючі. Якщо б подібні ситуації трапилися в матчі проти "Зальцбурга" або навіть "Рейнджерс", це можна було б сприйняти інакше. Але коли граєш проти команди, яка, принаймні, не перевершує нашу, це вже свідчить про поганий стиль гри.

Я не пропущу нагоди, щоб кинути пару-трійку важких каменів не тільки в город "найкращого тренера світу серед колишніх воротарів" Шовковського (особливо вразило, як на 75-й хвилині матчу, коли його опонент активно спілкувався зі своїми гравцями, наш просто здався, розводячи руками і фактично піднісши білий прапор), а й у всіх його підопічних.

Вважаю, що немає жодного сенсу кидати каміння на город Ігоря Михайловича. Там уже настільки багато каміння, що можна звести цілу фортецю. Проте він, напевно, не збирається цим займатися. Легше ж просто звинувачувати інших, кидаючи каміння в їхні городи.

До речі, першим, хто кинув камінь у город Суркіса, став Шовковський. Ось вам цікава думка: "Нам потрібно укріплювати всі елементи. Коли ми говоримо про команду, важливо враховувати, що вона складається з вихованців нашої академії та українських футболістів. Щоб досягти найвищих результатів, необхідно суттєво посилити склад. Адже ми відстаємо як у індивідуальних навичках, так і в командній грі. І це було очевидно сьогодні". Чомусь не хочеться заперечувати в даному випадку, нагадуючи нинішньому тренеру "Динамо" про не так вже й далекі часи (кінець XX століття), коли команда комплектувалася виключно з "гравців нашої академії та українських виконавців". Чи варто витрачати сили на безглузді суперечки?

Я зовсім не маю наміру займатися підрахунком чужих фінансів або критикувати президента "Динамо" за те, що він не відпустив Бражка, Шапаренка (і це лише частина списку). Також не можу не помітити, що цього літа клуб не отримав навіть незначного підсилення. Це не в моїх силах оцінювати. Але я впевнений, що навіть на даному етапі "Динамо" мало бути достатньо сильним, щоб здолати команду на кшталт "Пафосу", адже рік тому вони успішно справлялися з набагато серйознішими суперниками.

Щоб команда "Динамо" могла подолати рівень "Пафосу", їй слід було лише не забути вийти на поле в повторному матчі. Ось у чому вся справа.