Ігореві Соловйову було всього 22
Щоранку о 9 годині українці вшановують пам'ять тих, чиї життя забрала війна між Росією та Україною. Сьогодні редакція Sport.ua згадує Ігоря Соловйова, молодого патріота з Луганської області, який підтримував свою улюблену команду "Зоря" та мріяв про те, що його рідний край знову буде в кольорах синьо-жовтого прапора. За цю мрію він воював у складі "Азова" і загинув три роки тому, 11 квітня 2022 року, в Маріуполі, у віці 22 років.
Ігор Соловйов народився 23 жовтня 1999-го в місті Довжанську (колись - Свєрдловск) на Луганщині. До п1ятого класу Ігор навчався у місцевій школі №6, а потім вступив до Кадетського корпусу імені Харитоненка в Сумах, після чого продовжив навчання в луганській гімназії №60.
Юнак мав велике захоплення тваринами, тому незабаром вирішив вступити до кінологічного коледжу, щоб здобути спеціальність "Кінолог".
Рідні згадують Ігоря як соціально активну та щиру особу. Він вмів заводити дружні стосунки, проявляв увагу до оточуючих та віддавав перевагу активному способу життя. Його прагнення до самореалізації та незалежності вражало, адже він завжди захищав свої погляди. Ігор мав розвинене абстрактне мислення, проявляв кмітливість і швидко приймав рішення. Він постійно працював над розвитком як фізичних, так і інтелектуальних здібностей.
З першого класу Соловйов займався плаванням та футболом. З ранніх років визнавав лише одне місце - перше. Батьки хлопця згадують, як на перших змаганнях з плавання в шестирічному віці Ігор посів друге місце, а коли вийшов з басейну, то порвав грамоту.
У Луганську Соловйов грав у футбол в одній з місцевих команд. Намагався приділяти улюбленому виду спорту якомога більше часу. Грав всюди, де тільки було можливо. Врешті, футболістом хлопець не став, але з 2019-го, тобто коли йому було 19, переїхавши до Києва, став активним вболівальником рідної "Зорі".
Ігор завжди був людиною, яка не залишалася осторонь суспільних подій, починаючи ще зі шкільних років. Він глибоко відчував події Революції Гідності, а згодом важко пережив подальші трагічні події, зокрема окупацію частини своєї батьківщини росіянами. Ще у 2015 році, у свої 15, Соловйов почав роздумувати про вступ до лав "Азову". Зрештою, це сталося в 2020 році, коли молодий чоловік уже оселився в Києві. Він служив оператором протитанкового підрозділу в роті оперативного призначення, отримавши позивний "Шкєт".
Початок повномасштабного вторгнення "Шкєт" зустрів у Маріуполі. Останнє повідомлення з оточеного міста Ігореві батьки отримали від сина 20 березня 2022-го. А 11 квітня Ігор Соловйов загинув під час боїв внаслідок уламкового поранення в живіт. Звістку про смерть Ігоря рідні отримали тільки 24 квітня.
У березні 2023 року відбулася презентація книги "Маріуполь. Книга хоробрих", написаної захисником "Азовсталі" Русланом "Давидом". У своїй праці автор згадує про свого луганського товариша: "У той день, коли Граф отримав смертельні поранення, також важко постраждав боєць з позивним "Шкєт". Я бачив, як його товариші принесли на нашу позицію тіло, яке вже не подавало ознак життя. Це був він - завжди усміхнений хлопець, з яким я познайомився в перший день у Маріуполі... Про "Шкєта" у мене залишилися лише теплі спогади. Знав його недовго, але ми швидко знайшли спільну мову. Він був практично наймолодшим серед нас. У нього було все життя попереду, і він міг освоїти безліч професій, але це місто смерті назавжди забрало молодого воїна".
25 квітня 2022 року Ігор Соловйов отримав посмертну нагороду орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Його поховано на Лук'янівському кладовищі в Києві.
#Київ #Асоціативний футбол #Українці #Луганська область #Патріотизм #Суми #Плавання (спорт) #ФК "Зоря" Луганськ #Луганськ #Гімназія (школа) #Маріуполь #Рота (військова частина) #Орден "За мужність #Батальйон "Азов #Взвод! #Війна на Донбасі #Азов #Руслана #Металургійний комбінат "Азовсталь #Кінолог #Свердловськ, Луганська область #Революція Гідності #Лук'янівське кладовище
