Як і було обіцяно, все відбулося вчасно, з оригінальним підходом, навіть можна сказати, у нестандартному стилі: представлення кандидатів до національної збірної України для участі в матчах Ліги націй виявилося справжнім успіхом. Такого ми давно не бачили.
Та й новий головний тренер збірної України Андреа Мальдера виявився у спілкуванні приємним, у міру відвертим, а подекуди навіть щирим, чим дуже відрізнявся від як мінімум трьох своїх попередників на цій посаді.
І я чомусь йому вірю в тій частині, що він кілька ночей погано спав напередодні оголошення списку. Людина він емоційна, відносно нова на цій ниві, здається, не зіпсована ще, так що все може бути.
Не можна не відзначити і конкретну роботу Мальдери та його помічників: перешерстили справді багато "матеріалу". На мій погляд, у даному конкретному випадку Мальдера пропрацював швидше як тренер молодіжки, а не як наставник головної команди - аж надто широким вийшов охоплений його увагою "пласт".
Так, власне, це його робота, його, і його помічників безпосередній функціонал, але, знову ж таки, якщо говорити про подібне в порівнянні, то раніше наші головні обмежувалися констатацією очевидного чи зняттям вершків. Зараз, повторюся, є очевидна спроба копнути вглиб.
Ця ініціатива, особливо в контексті раніше невдалих спроб, дійсно варта визнання.
Тепер хочу поділитися своїми власними спостереженнями стосовно осіб: як тих, хто отримав запрошення, так і деяких, хто його не отримав.
Почну з того, що задовольнити всі "хотілки" тренерський штаб не може апріорі, бо робота з людським матеріалом від початку заточена на суб'єктивізм, смаківщину. Зрозуміло, що в такій конструкції буде присутня і об'єктивність, і логіка - у тому сенсі, що жоден унікум ніколи не відмовиться, скажімо, від Миколенка на лівому фланзі захисту, якщо у Віталія все нормально зі здоров'ям. А ось в іншому можна експериментувати, намагаючись поєднати воєдино суб'єктивність та об'єктивність, досвід та молодість, нові та старі обличчя.
І ось із цього всього виходячи, я можу обережно відзначити, що підсумковий (на даний момент) список із тридцяти - аж надто несподіваним вийшов. Це не є погано, якщо говорити загалом, але якщо говорити конкретно, то особисто маю певні переживання, щоб новий тренер збірної не втратив ґрунт під ногами через такий несподіваний свій вибір.
Існують вагомі підстави вважати, що стартовий склад нашої національної команди на перший матч Ліги націй проти Угорщини може виявитися надзвичайно непередбачуваним. Хоча такий підхід може ввести суперника в оману, важливо уникнути ситуації, коли заплутаємося самі. Основною причиною цього ризику є відсутність достатньо часу для належної підготовки різноманітного стартового складу команди в Мальдері.
Тепер перейдемо до персональних моментів. Почнемо з відсутніх гравців. Невиклик Ярмолюка став найбільш вагомою критикою на адресу Мальдери, і пояснення, яке італійський тренер надав щодо відсутності опорного півзахисника "Брентфорда", особисто мені видалося досить сумнівним. У Єгора є травма, проте вона не є серйозною, і він із великим бажанням хотів би взяти участь у матчі, але я не хотів його примушувати...
Виникає враження, що у "Брентфорді" на нього тиснуть? Якщо це не так, а, скоріше за все, саме так, тоді його травма може бути сумнівною. Якщо це справді так, то, можливо, Ярмолюк не має особливого прагнення виступати за національну команду?
У цьому випадку можна вважати, що Мальдера допустила суттєву помилку. Ярмолюк на сьогоднішній день є найвидатнішим футболістом з українським громадянством, і відсутність його в списку викликаних виглядає, м'яко кажучи, незрозуміло.
Дивує відсутність Андрія Луніна у складі національної збірної, але ця ситуація є швидше формальною. Адже, з одного боку, він грає в "Реалі", а з іншого – його не запрошують до збірної. Проте неодноразово виникали чутки про те, що сам гравець не бажає приїжджати на збори. Якщо це так, то просити його, який зазвичай сидить на лавці, виглядає як надмірна честь.
І ще про одну відсутність кілька слів - навіть у резервному списку немає Івана Калюжного. І це за умови відсутності Ярмолюка. Так, зараз форма капітана "Харкова" не видатна, але ж він з постійною ігровою практикою, а деякі потрапили до списку взагалі без такої.
Ідемо далі. Відразу п'ять (!) дебютантів: Драмбаєв, Крупський, Варфоломєєв, Хлань та Степанов.
Щодо Крупського питань не виникає: у разі відсутності травмованого Коноплі, Ілля залишається єдиним правим захисником у складі Мальдери.
Степанов зараз на слуху у чемпіонаті Нідерландів, забиває регулярно, плюс заграти його потрібно за нашу збірну "про всяк випадок".
А три інші - виявилися несподіваними та суперечливими, і навряд чи можна буде одразу оцінити їх значення. Проте, у цьому специфічному випадку, висновки можна буде робити лише після завершення ігрового циклу команди (чи виконали вони поставлені завдання; а якщо хтось дебютував, то в якій манері).
Декілька слів про тих, хто став об'єктом уваги завдяки своїм привабливим очам. В першу чергу, йдеться про Судакова та Зубкова, а також частково про Трубіна, Довбика і Яремчука.
Ці безсумнівно талановиті спортсмени стикаються з певними або навіть очевидними труднощами в плані ігрової практики у своїх командах. Проте, вони отримали виклик. Чи то через моральну підтримку, чи дійсно вони перевершують своїх суперників у тій же позиції, у яких є більше ігрового досвіду?
Не можу не звернути уваги на те, що викликали цілих шість (!) форвардів, замість очікуваних трьох. І все це в той час, коли, напевно, на полі буде лише один основний нападаючий.
Отже, за настільки короткий період відбулося чотири поєдинки, але шість — це, на мій погляд, вже занадто. Так само, як і в ситуації з групою "атакуючі футболісти", де, окрім форвардів, виявилося ще п'ятеро гравців. П'ятеро лише на дві позиції...
#Угорщина #Футболіст #Італія #Ліга Націй #Півзахисник #Капітан (збройні сили) #Паспорт #Мораль #Ґрунт #Травма #Збірна України з футболу #Персонал (військовий) #Тренер (футбол) #ФК «Брентфорд» #ФК «Харків» #«Реал Мадрид» #Об’єктивність (філософія) #Суб'єктивізм #Суб’єктивність #Логічно #Ередівізі
