До повномасштабного вторгнення Юрій Куцкір виступав за свалявський "Авангард", який шість разів поспіль ставав чемпіоном області. У лютому 2022 року він долучився до прикордонної служби, воював на кількох напрямках, а після поранень опанував роботу оператором безпілотників.
Три дні перед початком повномасштабного вторгнення Юрій Куцкір, футболіст зі Сваляви, ще насолоджувався грою на полі. Його товариші чекали на наступний матч, сподіваючись знову побачити його в команді. Проте в лютому 2022 року він вирішив приєднатися до Державної прикордонної служби України і незабаром відправився на фронт.
Історію прикордонника представили в 27-му прикордонному загоні, що носить ім’я Героїв Карпатської Січі.
Футбол був важливою частиною життя Юрія ще з юності. Він виступав на обласному рівні за свалявський "Авангард". У той період команда шість разів поспіль ставала чемпіоном Закарпатської області. Саме з футболом пов'язаний і його позивний -- "Ромаріо", на честь відомого бразильського футболіста.
Бойовий шлях прикордонника проходив через Харківську, Сумську та Луганську області, а також навколо Бахмута. Спочатку він був у лавах піхоти. Після двох поранень і перебування на лікуванні в госпіталі Юрію запропонували освоїти спеціальність оператора безпілотних літальних апаратів.
"Я й не уявляв, що зможу це зробити. Але бажання допомогло, і все сталося," -- ділиться старший сержант.
Юрій згадує, що на початку великого вторгнення використання дронів лише починало розвиватися. Техніка вже існувала, але часто не вистачало досвіду та усвідомлення її потенціалу. З часом оператори здобували нові вміння, освоювали інноваційні методи, і безпілотники поступово перетворювалися на важливий елемент бойових дій.
Юрій здобував нову спеціальність, працюючи на практиці разом із більш досвідченими колегами. Він уважно спостерігав за їхньою діяльністю, навчався під час чергувань і поступово почав брати участь у нічних вильотах.
Найскладніше було звикнути до нічної роботи, особливо під час посадки безпілотника. У темряві оцінити відстань і зорієнтуватися в просторі стає значно важче. Проте з часом прийшла впевненість у власних силах. Тепер Юрій з усмішкою згадує свої перші польоти й легко впізнає хвилювання новачків, яким вперше довіряють нічні завдання.
На його думку, щоб стати оператором безпілотного літального апарату, не потрібно з дитинства мати пристрасть до комп'ютерних ігор. Куди важливіше – це зацікавленість, прагнення до навчання та готовність освоювати нові знання. Юрій настільки захоплений своєю роботою, що іноді йому важко відволіктися, навіть коли настав час відпочити. А успішні результати лише підвищують його мотивацію.
Після служби в піхоті він особливо цінує можливість частіше підтримувати зв'язок із родиною. На передових позиціях іноді минали дні, а то й тижні, перш ніж вдавалося нормально поговорити з рідними. Тепер Юрій може написати чи зателефонувати додому, сказати, що все гаразд, що він поїв і збирається відпочивати. Для родини ці короткі звістки означають багато. І самому спокійніше, коли знає, що близькі не залишаються без жодної звістки про нього.
Футбол продовжує займати важливе місце в житті Юрія. У період відпусток він часто зустрічається з друзями та виходить на футбольне поле. Це дає йому шанс ненадовго повернутися до улюблених занять і насолодитися спільним проведенням часу.
#
