Незабаром Юхим Конопля, який нещодавно подолав травму, може зіграти свій перший матч у Бундеслізі. У неділю, 11 жовтня, його команда Боруссія Менхенгладбах відправиться в гості до Кельна.
У зв'язку з цим "Чемпіон" вирішив вшанувати українських футболістів, які зробили вагомий внесок у головний дивізіон Німеччини.
Ігор Бєланов
Команда: Боруссія Менхенгладбах (1989-1990)
Статистичні дані: 24 гри, 4 забиті м'ячі, 3 передачі.
Згідно з неофіційними даними, перехід володаря "Золотого м'яча" 1986 року з київського "Динамо" до менхенгладбахської "Боруссії" коштував близько 2 мільйонів марок. Це була досить значна сума для того часу. У німецькому клубі покладали великі сподівання на Бєланова. Він мав усі необхідні якості: швидкість, потужний удар, тактичне мислення та вміння взаємодіяти з партнерами по команді. До того ж, його численні нагороди та досягнення говорили самі за себе.
Однак, як і багатьом іншим нашим легіонерам епохи розпаду СРСР, Бєланову не вдалося досягти успіху в закордонних чемпіонатах. Спочатку все йшло досить добре. 28 листопада 1989 року, в своєму третьому поєдинку за Боруссію, він забив гол у ворота Кайзерслаутерна, а через тур вразив усіх чудовим ударом через себе у матчі з Баєром. Після новорічної перерви він також відзначився дублем у грі проти Вердера. Проте далі його кар'єра зазнала затримки.
Що сталося? Та все досить просто. Емоції на тлі трансферу до топчемпіонату закінчилися, а німецькі будні виявилися не такими, як він собі уявляв. Футболіста, який звик боротися за найвищі місця, пригнічувало те, що його нова команда бовтається в нижній частині турнірної таблиці. Йому явно бракувало передач, які роздавали партнери по київському Динамо та збірній СРСР...
А тут ще виник конфлікт із наставником, якого Бєланов вважав цілковитим невдахою:
"Про тактику, про психологічну підготовку взагалі не мав жодного уявлення! Навіть не вірилося, що таке можливо в Бундеслізі..."
Ну й не виключено, що ключову роль відіграла гучна історія з крадіжкою з магазину, у якій були замішані друзі сім'ї, що приїхали в гості. Преса тоді добряче пройшлася по Бєланову, керуючись принципом "скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти". Звісно, ця ситуація його сильно підкосила...
Навесні він вже не вражав результативністю. А в сезоні 1990/91 його гра й зовсім зазнала невдачі. Бєланов, якому на той момент виповнилося 30 років, зіграв у 10 матчах, здебільшого виходячи на заміну, і зміг лише двічі асистувати. Взимку він змушений був знизити свої амбіції і перейшов до Айнтрахта Брауншвейг, що виступав у другій Бундеслізі, а через півтора року команда опинилася в третьому німецькому дивізіоні. Пізніше одне з провідних спортивних видань Німеччини назвало перехід Бєланова до Боруссії найбільш провальним у історії Бундесліги.
Володимир Холодний
Команди: Дуйсбург (сезон 1991/92), Бохум (1992 рік)
Статистика: 39 матчів, 6 голов, 5 асистів
Унікальний дворазовий чемпіон СРСР у складі Дніпра та олімпійський тріумфатор Сеула розпочав свою німецьку кар'єру у другому дивізіоні, приєднавшись до Шальке-04. Улітку 1989 року клуб витратив 1,1 мільйона марок на 27-річного центрального нападника.
У Гельзенкірхені Лютий продемонстрував свої здібності на хорошому рівні. Особливо вдало склався його другий сезон: забивши 7 голів у 24 матчах, українець став важливою частиною команди, що дозволило Шальке-04 повернутися до Бундесліги. В результаті, він вирішив перейти до Дуйсбурга. Слід зазначити, що у той час в німецькому чемпіонаті існувало обмеження на кількість легіонерів (не більше двох одночасно на полі), а у Шальке-04 прийшов новий тренер Александар Ристич з Югославії, який взяв із собою ще одного гравця з рідної країни.
Цікаво, що в той же період у Лютого з'явилася можливість перейти в Баварію в оренду, але він переживав, що може залишитися на лавці запасних. Тому вирішив обрати більш простий і фінансово вигідний варіант. З часом, звісно, він почав шкодувати про це рішення. Але, як кажуть, потяг вже відправився.
У Дуйсбурзі Лютий був на провідних ролях - забив за сезон 6 голів (один з них - у переможній грі з Шальке 04) і зробив 5 гольових передач. Але цього виявилося недостатньо, щоб зберегти прописку в Бундеслізі. Потім було короткострокове відрядження до турецького Бурсаспора, де у кращих традиціях 1990-х його кинули на гроші, і повернення до Бундесліги - до Бохума, де Лютий не затримався через конфлікт із тренером, зігравши лише три матчі. Ну а далі - довгий список команд нижчих німецьких ліг, аж до аматорських. Лютий, до речі, і зараз живе в Німеччині - останнім часом працював асистентом головного тренера юнацької команди Ганзи з Ростока.
Віктор Скрипник
Команда: Вердер (1996-2004)
Статистичні дані: 138 ігор, 7 забитих м'ячів, 9 результативних передач.
Перед тим, як приєднатися до Бремена, він отримав підтримку від Бернда Штанге, під керівництвом якого виступав у Дніпрі. 26-річний футболіст швидко зайняв місце в основному складі, закріпившись на позиції лівого захисника. Загалом, його кар'єра у Вердері під керівництвом Скрипника була вдалим етапом. Хоча кілька сезонів вийшли дещо невиразними через травми, український гравець завжди користувався прихильністю Томаса Шаафа.
Бременська публіка завжди цінувала самовідданих гравців. Яскравим прикладом цього стало одне з останніх поєдинків сезону 2003/2004, коли Вердер отримав право на пенальті. Трибуни дружно почали скандувати прізвище українця, сподіваючись, що саме він піде виконувати удар. Хоча на той момент Віктор рідко потрапляв до стартового складу і здебільшого виходив на поле в другій половині гри, усі прекрасно усвідомлювали, що його кар'єра наближається до завершення.
В цілому, Скрипник здобув значний внесок у досягнення Вердера, а також сам отримав чимало серйозних трофеїв, ставши дворазовим володарем Кубка Німеччини в 1999 та 2004 роках, а також чемпіоном Бундесліги у 2004. Його важливість у складі "Бременських музикантів" підтверджується тим, що після завершення кар'єри гравця він отримав запрошення залишитися в клубі на посаді тренера. До речі, для тих, хто не знає: Віктор Анатолійович став першим українським фахівцем, який очолив команду в топ-чемпіонаті. Він займав тренерський пост головної команди Вердера з 2014 по 2016 рік, де команда показала 10-те і 13-те місця в чемпіонаті, а також досягла півфіналу Кубка Німеччини у сезоні 2015/16.
Юрій Максимов
Клуб: Вердер (1997-2001 год)
Статистичні дані: 69 зіграних матчів, 9 забитих м'ячів, 6 передач.
Існує думка, що Валерій Лобановський не мав наміру відпускати Максимова з київського Динамо, проте 29-річний хавбек був настроєний рішуче. Він прагнув спробувати свої сили в одному з найпрестижніших чемпіонатів і не помилився у своєму виборі.
Підтягнувшись до Бремена наприкінці 1997 року (ціна трансферу - 750 тис. євро), Максимов досить швидко адаптувався на новому місці. Звісно, не без допомоги Скрипника. Ну і на полі все пішло як треба. Буквально відразу Юрій видав суперсерію з п'яти матчів із результативними діями. А всього у своєму першому сезоні він провів 12 матчів, забивши три переможні голи та зробивши чотири гольові передачі.
В загальному, Максимов має причини для задоволення своїм перебуванням у Бремені. Протягом майже трьох років Юрій відігравав важливу роль у складі Вердера. Проте все змінилося, коли між ним і Шаафом виникли непорозуміння (також не варто забувати про травму), і він вирішив перейти до команди Вальдгоф, яка грає у другій лізі.
А особливо яскраво він проявив себе у тріумфальному для Вердера Кубку Німеччини-1999. У тому розіграші він забив чотири м'ячі, один із яких - у фінальному протистоянні з Баварією (1:1, пен. 5:4). Такі голи дорого коштують.
Андрій Воронін може бути перетворено на "Андрій Воронин" або "Андрій Воронінський". Якщо вам потрібно більше варіантів, будь ласка, уточніть!
Клуби: Боруссія Менхенгладбах (2000), Кельн (2003/2004), Баєр (2004-2007), Герта (2008/2009), Фортуна (2012/13)
Статистичні дані: 155 зіграних матчів, 48 забитих голів, 23 результативні передачі.
Він виїхав до Німеччини 15-річним юніором, а вже у 18 дебютував у Бундеслізі. Щоправда, закріпитися у складі гладбахської Боруссії Андрію не вдалося, і довелося робити рестарт - одесит перебрався до Майнца, у складі якого став найкращим бомбардиром другої Бундесліги (20 м'ячів у сезоні-2002/2003). Ну а далі - кар'єра пішла круто вгору.
Після завершення чемпіонату Бундесліги 2003/2004 року одна з німецьких газет відзначила його як практично єдиного справжнього футболіста Кельна. Це відбулося незважаючи на те, що його команда зайняла останню позицію у таблиці, а українець пропустив майже половину сезону через травму.
Він вражав своїм виглядом у Баєрі, де створював яскравий атакувальний тандем із Димитаром Бербатовим. Особливо видатним був для Андрія сезон 2004/2005, коли він відзначився 15 голами в чемпіонаті, а в Лізі чемпіонів двічі записав на свій рахунок "гол+пас" у матчах проти київського Динамо.
Ну і, звісно, окрема історія - блискучий сезон-2008/2009 у Герті, яка орендувала одесита у Ліверпуля. Адже це багато в чому завдяки лідерським якостям і бомбардирським здібностям Андрія берлінська команда увірвалася до групи лідерів чемпіонату Німеччини. Більше того: у лютому, сенсаційно обігравши Баварію, Герта на кілька турів навіть очолила турнірну таблицю. Воронін тоді видав феєричний відрізок: дубль у ворота Баварії, голи Боруссії М та Байєру, хет-трик у матчі з Енергі...
У 27 поєдинках за Герту в тому чемпіонаті він відзначився 11 голами та зробив 4 результативні передачі. Хоча ближче до завершення сезону столичний клуб дещо втратив позиції, проте 4-те місце в підсумковій таблиці стало для них значним досягненням.
Загалом, для повноти картини Вороніну в Німеччині не вистачило тільки якогось трофея.
Євген Коноплянка - це український футболіст, відомий своєю майстерністю на полі.
Команда: Шальке-04 (2016-2019)
Статистичні дані: 57 ігор, 6 забитих м'ячів, 7 результативних передач.
У Німеччині наш найкращий лівий вінгер часів незалежності пережив подібні труднощі, як і раніше в Іспанії, де він захищав кольори Севільї. Євген, якого Шальке-04 орендував на один рік з правом викупу в останні дні літа 2016 року, демонстрував часом вражаючу гру, а часом зникав з поля. Іншими словами, йому не вистачало стабільності.
У всього є свої причини. Коноплянці був потрібен тренер, здатний адаптуватися до потреб талановитого футболіста. Як це робив Мирон Маркевич у Дніпрі, звільняючи улюбленця публіки від виконання чорнової роботи. Адже ніхто не сумнівався, що в обороні Коноплянка не приносить багато користі, зате в атаці він може вирішити багато питань. У клубах топ-чемпіонатів такий особливий статус гравця – рідкість. Коноплянка ж не хотів або не міг змінювати свій стиль гри.
Отже, поки Шальке-04 очолював Маркус Вайнцирль, який віддавав перевагу максимально обережному футболу, українець скоріше мучився, а не грав. Та й на поле виходив нерегулярно - за весь сезон-2016/17 набігло трохи більше 600 хвилин. Пригадується, після завершення чемпіонату футболіст навіть не стримався і публічно розкритикував наставника. І не лише через ігровий стиль. А ще з тієї причини, що той явно постарався уникнути пояснень із гравцем, трансфер якого, до речі, коштував 15 млн. євро.
"Це справжній прояв слабкості! Він – боягуз, і я не збираюся це приховувати. Сподіваюся, що Вайнцирль не залишиться в цій команді надовго, адже з таким тренером ми ризикуємо опинитися у другій лізі", - висловив свою думку Коноплянка.
Під керівництвом Доменіко Тедеско, який дозволив йому більше свободи на полі, Євген демонстрував непогані результати в сезоні 2017/18, як і вся команда Шальке-04. Тоді гельзенкірхенський клуб зайняв друге місце в таблиці, а українець зумів відзначитися 4 голами та 5 асистами в 27 матчах. Особливу увагу преси привернув його виступ під час квітневої гри проти Боруссії Дортмунд, коли він забив вирішальний гол.
Проте на цьому все завершилося. Перший етап сезону 2018/19 став невдалим для Шальке-04: навесні Хуб Стевенс змінив Тедеско, а Коно знову залишався на лаві запасних. Наприкінці чемпіонату він ще й зазнав травми. Це стало фактично початком занепаду його кар'єри. Праймова версія Коноплянки, на жаль, залишилася в минулому.
Андрій Ярмоленко можна описати як видатного українського футболіста, відомого своєю майстерністю на полі.
Клуб: Боруссія Дортмунд (2017/18)
Статистичні дані: 18 зустрічей, 3 забиті м'ячі, 5 результативних передач.
В кінці серпня 2017 року клуб Боруссія здійснив трансфер лідера київського Динамо, витративши на нього 25 мільйонів євро. Дортмундці давно слідкували за українським вінгером і були переконані, що 27-річний гравець гармонійно впишеться в гру команди, ставши гідною заміною Усману Дембеле, який перейшов до Барселони за неймовірні 105 мільйонів євро.
Ярмоленко розпочав свій шлях вражаюче. У своєму дебютному матчі на старті він відзначився голом у лігочемпіонському поєдинку проти Тоттенхема, а через три дні зробив два асисти у зустрічі з Кельном. Після цього ще один асист був у грі з Гамбургом, а 30 вересня, у матчі з Аугсбургом, він записав на свій рахунок "гол+пас".
Але сталася неприємність: спершу команда пережила спад у виступах (вісім матчів без жодної перемоги), а потім змінили тренера - Петер Боша замінив Петер Штегер. У січні Андрій Ярмоленко отримав травму, через яку пропустив два місяці. Той сезон Боруссія завершила на четвертому місці. Влітку в Дортмунді оголосили про перехід українця до Вест Гема, що виглядало дещо нелогічно, враховуючи, що Ярмоленко був одним із найефективніших гравців команди за багатьма показниками, такими як участь у голах, кількість ударів, точність передач і дриблінг.
Спортивний директор Боруссії Михаель Цорк прокоментував рішення про трансфер Ярмоленка, зазначивши, що після невдалого сезону клуб вирішив провести реорганізацію. На позиції правого вінгера є молодий Маріус Вольф, а також надійшла вигідна фінансова пропозиція від Вест Гема. Ця угода виявилася цікавою не лише для клубу, але й для самого футболіста, адже його зарплата внаслідок переїзду до Англії зросла приблизно на 50%.
Німецький етап кар'єри Андрія виявився коротшим, ніж прогнозувалося. Проте його вплив у Дортмунді безсумнівно відчувається. Наприклад, минулої зими Боруссія поділилася в клубних соцмережах відео вражаючого гола Ярмоленка у ворота Тоттенгема. Це безумовно залишило яскраві спогади!
#
