''Навчання дітей читати до п'яти років є хибним підходом''. Оксана Лавриненко розмірковує про ''червоні прапорці'' для батьків, а також про питання сюсюкання та трирічної кризи.

Одне з найактуальніших питань, яке виникає практично у всіх батьків, – це коли слід відправляти дитину до школи. Деякі вважають, що якщо діти вже опанували навички читання та письма, то варто почати навчання якомога раніше – у шість років. Інші ж дотримуються думки, що не варто поспішати, адже найважливішими є психологічна та фізіологічна готовність до нових умов, тому вони залишають своїх малюків у дитячому садку ще на рік.

OBOZ.UA провів бесіду на цю тему з логопединею та керівницею одного з приватних дитячих садків у Києві, Оксаною Лавриненко, яка вже майже три десятиліття займається дошкільною освітою. Які навички мають мати майбутні першокласники? На які "червоні сигнали" варто звернути увагу батькам, коли дитині виповниться 6 років? З якого віку доцільно починати вивчення іноземної мови, кому потрібно підрізати вуздечку, і чому ігри з палицями та стрибки по калюжах є найефективнішими "вчителями"? Про це та багато інших аспектів – у першій частині нашої розмови.

- Пані Оксано, навіщо взагалі потрібен дитсадок? Чи не дадуть той самий результат заняття з батьками вдома, якщо комунікація з однолітками відбуватиметься на дитячому майданчику?

- Звичайно, для дитини вкрай необхідне спілкування з батьками. Саме в колі сім'ї відбувається психологічний розвиток, з нуля до трьох років запускається і розвивається мовлення. І дуже важливо, щоб батьки з дитиною займалися та постійно розмовляли. Але садочок - це новий етап у розвитку дитини, який важливий тим, що діти сепаруються від батьків. Криза трьох років - якраз про сепарацію. Саме сепарація допомагає дитині адаптуватись до садочка і комунікувати з іншими. Вибудовування комунікації - найважливіше, що дитина повинна взяти в садку.

Це зовсім не те ж саме, що й звичайна прогулянка, адже на вулиці діти зайняті різними справами, які не пов'язані лише з комунікацією та формуванням стосунків. Відчуття приналежності до групи, взаємодія з іншими, навіть досвід невдачі — усі ці аспекти є важливими навичками, які дитина набуває в дитячому садку. До шести років неможливо їх повноцінно компенсувати. Тож коли мова йде про розвиток, у садочку працюють справжні фахівці, які системно і програмно сприяють росту дитини. Проте такі завдання можуть виконувати й усвідомлені батьки або няні вдома. Але саме в садку відбувається важливий процес сепарації, формування комунікаційних навичок і стосунків з однолітками.

Міністерка освіти Естонії Крістіна Каллас наголошує на тому, що для формування креативного аналітичного мислення у 15-річних підлітків необхідно акцентувати увагу на їхньому розвитку вже в дитячому садку. Чим якісніше будуть розвиватися навички в ранньому віці, тим вищими будуть результати в майбутньому. Чи поділяєте ви цю думку?

Як спеціалістка в галузі логопедії, дефектології та педагогіки, хочу підкреслити, що дошкільний період є ключовим для розвитку дитини. Це основа, на якій згодом будується навчання в школі. Коли малюк з'являється на світ, він нагадує чистий аркуш паперу, на який до шести років наноситься все найважливіше — розвиток мовлення, інтелекту, комунікативних навичок та психологічного самовідчуття. У цей час діти вчаться бути самостійними, розуміти та виконувати завдання і інструкції, слухати дорослих, аналізувати ситуації, пояснювати свої думки та знаходити виходи з нестандартних обставин.

Якщо правильно вибудувати стосунки з дитиною і сформувати в неї правильне ставлення до навчання, то якихось серйозних проблем у батьків з нею у школі не буде. Дитина спокійно навчатиметься, виконуватиме завдання, чутиме педагога, комунікуватиме з іншими. Я завжди наголошую батькам: це ваш внесок у дитину та її майбутнє. Тому приберіть все, що вам заважає, і розвивайте її максимально.

- Дослідження показало, що 82% дітей у прифронтових регіонах України, які ніколи не відвідували дитячі садки, мають затримки розвитку. Що скажете з цього приводу?

Я не можу погодитися з думкою, що відсутність відвідування дошкільного закладу автоматично призводить до затримки розвитку в дитини. Психологічні аспекти, такі як вміння взаємодіяти з іншими та комфортно почуватися в колективі, дійсно важливі. Проте загальний розвиток цілком можуть забезпечити батьки, старші брати і сестри, тітки або бабусі. Якщо ці близькі особи активно займаються дитиною, читають їй і стимулюють її розвиток, вона матиме достатній рівень знань, щоб уникнути затримок у розвитку.

Якщо малюк не відвідував дитячий садок, чи зможе він наздогнати своїх ровесників у першому класі, які мали досвід навчання в дошкільному закладі?

- Якщо дитина не ходила в садочок, але батьки (няня, бабуся тощо) з нею дуже багато займались, то розумово вона буде, можливо, навіть за рівнем вище, ніж однолітки. Але такій дитині важче працювати в колективі, тому що індивідуальні заняття і заняття в груповому форматі дуже відрізняються. Дитина психологічно та розумово включена в ці заняття.

На індивідуальному занятті дитині легше утримувати увагу, дорослий під неї підлаштовується. Гучніше запитання, тихіше, цікавіше, заглядає в очі - дорослий пристосовується до дитини таким чином, щоб вона почула, відповіла.

Коли йде колективна робота (один дорослий, багато дітей) - діти вчаться чути на відстані, і ця навичка дуже важлива в першому класі. Діти вибудовують між собою комунікацію, формують у себе лідерські навички або приймають, що "я не лідер, але можу багато чого". Тому ми можемо говорити про те, що дитині буде важче адаптуватися в школі, якщо вона не ходила в садочок. Але це не зовсім про розумовий розвиток.

У вас є значний досвід у взаємодії з дітьми. Які ключові вміння, на вашу думку, підтверджують готовність дитини до навчання в першому класі? Які ваші враження щодо філіппінського тесту?

Необхідно, щоб дитина була готова до школи, а не лише досягла віку шести років. Тому для оцінки цієї готовності ми акцентуємо свою увагу на:

Автономність у повсякденному житті. Дитина повинна навчитися самостійно їсти, одягатися і роздягатися, а також зав'язувати шнурки і застібати ґудзики.

Комунікативні здібності. Дитина має вміти без труднощів взаємодіяти з однолітками та мати навички спілкування з дорослими - вміти звертатися за допомогою, пояснювати свої вчинки та відмовляти, коли це необхідно.

Трансформація від ігрової активності до навчальної є важливим етапом у розвитку дитини. Гра є основною діяльністю для дошкільнят, і якщо малюк вміє взаємодіяти з однолітками та може самостійно брати участь у рольових іграх, це свідчить про його емоційну і соціальну зрілість. Після досягнення шести років ігрова діяльність має поступово змінюватися на навчальну, оскільки дитина починає проявляти інтерес до нових знань і навичок. Якщо цей перехід не відбувається, ми радимо батькам утриматися від відправлення дитини до школи, оскільки це може призвести до великих труднощів. Дитині буде важко залишатися на одному місці протягом 35 хвилин і зосереджуватися на навчанні, оскільки її основна потреба залишиться в грі.

Дитина вже повинна вміти робити те, чого вона не хоче. Варіант "Я не хочу сидіти за партою і вчитись" у школі не спрацює. Якщо у класі 25-30 дітей, індивідуального підходу не буде або буде дуже мало. Так не вийде, що з тобою гратимуться, а інші навчатимуться. Тобто дитина повинна вміти собі сказати: "Я не хочу це робити, але зроблю" і отримати від такого рішення та дії задоволення.

Що стосується фізіологічної підготовки, в нашому дитячому садку ми використовуємо філіппінський тест, але застосовуємо його для дітей як один з додаткових методів оцінки готовності до навчання в школі.

Якщо ваша дитина віком 6-7 років демонструє ознаки, що свідчать про її недостатню готовність до шкільного навчання, які дії можуть вжити батьки? Чи варто відкласти початок навчання на рік, чи краще все ж відправити її до першого класу з надією, що вона зможе надолужити?

Якщо у дитини відсутня психологічна готовність до школи, ми радимо залишитися ще на рік у старшій групі або у Preschool. Це спеціальні групи для дітей приблизно 6 років. Можна вважати, що це своєрідний "м'який" варіант, що дозволяє дітям поступово адаптуватися і підготуватися до шкільного життя.

У нормі семирічні діти вже повинні бути готові до школи. Якщо з певних причин цього не відбулося або дитина відстає у фізіологічному або розумовому розвитку, тоді ми говоримо, можливо, про тьютора в першому класі або про якісь додаткові заняття.

У Фінляндії, до речі, під час підготовки до школи немає обов'язкової вимоги, щоб діти вже вміли читати або повністю знали літери та цифри. Натомість акцент робиться на розвитку їхньої самостійності та навичок самодогляду. В Україні ж часто організовують різноманітні конкурси та тестування, щоб відібрати до першого класу справжніх обдарованих дітей. Чи дійсно варто вчити дітей читати та рахувати перед початком школи?

- Це болюча тема, яку можна обговорювати довго. В Україні зараз існує колізія: держава презентує, що дитина не повинна вміти читати і багато чого робити, мовляв, саме цього вона навчиться у школі, а більшість шкіл таку позицію не підтримують. І дійсно дітей тестують, очікують, що вони прийдуть підготовленими, ставлять батьків у такі умови, що вони, батьки, не просто починають готувати дитину, а роблять це швидко, в паніці, емоціях тощо.

Як директорка приватного садка я давно вже знаю цю проблематику. Ми в садочку системно готуємо дітей до школи: і читаємо, і приклади розв'язуємо. Спокійно, без стресу для дитини, так, щоб дитина могла піти в будь-яку школу, будь-якого рівня. Якщо ми відчуваємо, що вона не готова, спілкуємося з батьками, пропонуємо їм залишатися в Preschool.

Зазвичай група Preschool є найулюбленішою, оскільки діти вже насолоджуються навчанням. Коли їм ставлять запитання: "Хочете погратися з іграшками на килимку чи зайнятися чимось у зошитах?", вони без вагань обирають другий варіант. Ці малюки із задоволенням працюють у зошитах та охоче здобувають нові знання. Це справжні маленькі першокласники! Тому, повертаючись до нашої теми, підкреслюю: важливо, щоб державні установи та школи дотримувалися єдиної стратегії розвитку, щоб ми готували дітей так, щоб вони були готовими до навчання у закладах освіти.

- Сучасні батьки намагаються віддавати дітей до гуртків і на різні розвивальні заняття якомога раніше. Це правильно?

Важливо забезпечити розвиток дитини в такій мірі, яка є корисною та комфортною для неї. Необхідно уважно стежити за її станом, аби уникнути втоми або перевтоми, а також контролювати тривалість занять. У нашому дитячому садку додаткові активності починають впроваджувати після досягнення дітьми чотирьох років, з урахуванням їхніх індивідуальних потреб. Можливо підключення логопеда для підтримки. Діти з радістю займаються рухливими іграми, танцями, футболом, і це приносить їм задоволення. Головне - не перевантажувати їх нервову систему, за чим повинні слідкувати як батьки, так і вихователі. На жаль, не всі батьки усвідомлюють цю важливість.

В якому віці слід розпочати підготовку до школи?

- Розумієте, підготовка до школи - це не конкретне поняття. Якщо ми говоримо про розвиток дитини загалом, то цей системний програмний процес має відбуватися з самого народження - спочатку вдома, потім у садочку. Якщо дитина пропустила якусь тему чи матеріал, то, звичайно, може відчути це в школі. Наприклад, не знає тварин або птахів, яких вона насправді вивчає в три або в чотири роки.

Якщо говоримо про психологічну готовність дитини до школи, то так само - дитина розвивається від нуля, двох, від трьох років і до шкільного віку, і в процесі ця готовність напрацьовується поступово.

І якщо ми говоримо про підготовку до школи як поняття, то йдеться про період з 5 до 6-6,5 років. У цьому віці діти виконують завдання, розвивають м'язи руки - готують руку до письма. Важливо, щоб м'язи не втомлювалися, щоб розфарбовувати чи писати було приємно. Одразу скажу, що діти люблять робити те, що у них виходить. Якщо м'язи руки, наприклад, не готові - малювати, розфарбовувати, писати дитині буде важко, вона точно не любитиме письмо,тому що їй складно.

Тому ми готуємо це поступово. Наприклад, рука готується до письма з трьох років. Ми спочатку ліпимо, потім розфарбовуємо, щось обводимо і лише після цього малюємо якісь палички. Так розвивається дрібна моторика.

Розпочати навчання читанню та розв'язанню прикладів після п'яти років є цілком звичайним явищем. На цьому етапі ми знайомимося з літерами, звуками та тренуємо фонематичний слух — здатність розпізнавати звуки та відрізняти їх на слух. Ця навичка є надзвичайно важливою, адже вона знадобиться дитині в школі для того, щоб писати без помилок.

Ось такий формат підготовки до школи - психологічний, розумовий, розвиток комунікації, самообслуговування - якраз повинен відбуватися з п'яти років.

Визначте, на вашу думку, п'ять ключових аспектів, які необхідно передати дитині до досягнення шестирічного віку.

Я б не прагнула обмежуватися певною цифрою. Безсумнівно, це включає в себе самообслуговування, комунікаційні навички — вміння ставити запитання і відповідати на них, чути старших, захищати свої межі, йти на компроміси та спокійно сприймати невдачі. На жаль, у школі цього буде достатньо: щось не вийде, щось зроблено не так, як ти очікував, і так далі.

Наразі багато дітей, вихованих батьками, які прагнуть "зробити своїх дітей щасливими", не усвідомлюють, що життя не завжди складається так, як їм хочеться. Це може стати для них справжнім випробуванням. Однак, дитячий садок може допомогти їм адаптуватися до таких ситуацій у м'якій та комфортній формі. Це дійсно прекрасно, коли дитина усвідомлює значення навчання і вміє насолоджуватися своїми досягненнями. Вона розуміє, що, наприклад, деякі завдання можуть бути складними, але якщо вона прикладе зусилля, отримає позитивний результат. І коли це усвідомлення присутнє, ми вже маємо підготовленого учня.

Вже зовсім скоро батьки отримають можливість влаштовувати своїх малюків у ясла, починаючи з тримісячного віку. Як зазначила Анастасія Коновалова, заступниця міністра освіти та науки, для забезпечення комфортного середовища для немовлят необхідно буде створити спеціальні умови, а також проводити перевірку послуг, що надаються. Заклади, які відповідатимуть цим вимогам, отримуватимуть ліцензії. Як ви вважаєте, який вплив це матиме на розвиток дітей? Психологи зазвичай сходяться на думці, що найкраще віддавати дитину до садка у три роки, коли починається процес раннього розвитку.

Моя бабуся розповідала, що в післявоєнні часи дітей віддавали в ясла вже в 1-3 місяці. На мою думку, в таких закладах увага приділяється більше догляду, ніж розвитку, і це є суттєвою проблемою. Я вважаю, що батьки повинні максимально приділяти час своїм дітям, розвиваючи їх, принаймні, до двох років. А вже потім можна розглядати садочок. Проте, якщо альтернативи немає, це може бути цілком прийнятним рішенням. Важливо залишатися свідомими батьками: займатися з дитиною, спілкуватися з нею на вихідних, вечорами тощо.

Який найкращий вік для старту відвідування дитячого садка? Напевно, не випадково декретна відпустка триває до того моменту, коли малюкові виповнюється три роки.

Оптимальний вік для вступу в дитячий садок варто вважати період від 2,5 до 3 років. Проте існують активні діти, яким вже з двох років потрібно більше простору для ігор. Якщо до цього віку батьки активно беруть участь у житті дитини, то віддавати її в садок не є доцільним. Якщо ж батьківської уваги недостатньо, можна розглянути варіант віддати дитину в півтора року. У дошкільному закладі такі діти, безумовно, отримають більше уваги та можливостей для розвитку.

Одного разу я з подругою обговорювала програми активностей у дитячому садку, який відвідує мій син. Вона була просто в шоці. Висловила свою думку, що зовсім не розуміє, навіщо вчити дітей у віці 3-5 років читати або займатися англійською мовою. На її думку, найкращим "навчанням" у цьому віці є гра з паличками та стрибки по калюжах. Цікаво, що у садочку сина читанню не навчали. Ми з ним вдома знайомилися з буквами, розглядали склади, зупинялися на вивісках на вулиці. Він сам виявляв цікавість і, смішно це визнавати, якось навчився читати самостійно. До речі, в його віці я вже читала газети... Де ж та межа, щоб не перевантажувати дитячий розум?

- Ой, ви знаєте, класне питання. Одразу скажу, що вчити дітей читати з 3 до 5 років - неправильно. Дійсно варто пам'ятати, що основна діяльність для дитини - гра і розвиток, тобто те, що навколо.

Як логопед, можу зазначити, що вивчення англійської мови слід починати тоді, коли у дитини вже сформувалося своє власне мовлення. Якщо одночасно вводити англійську, українську та ще якусь мову однорічній дитині, це може призвести до затримки розвитку мовлення через надмірну інформацію. Проте, існують діти, які без труднощів сприймають кілька мов відразу. Зазвичай це стосується дівчаток, оскільки у них спостерігається кращий розвиток мовленнєвих навичок.

Щодо гри з паличками, варто зазначити, що менталітет відіграє в цьому важливу роль. На жаль, наші діти сьогодні не грають з паличками і не стрибають по калюжах. Це, в свою чергу, пов'язано не лише з педагогічними методами, а й з впливом батьків. Коли я відвідувала Англію, Німеччину та Ізраїль, ми разом з педагогами досліджували дошкільні освітні програми цих країн, щоб запозичити деякі ідеї для себе. В результаті ми дійшли висновку, що діти краще розвиваються в природному середовищі, активно граючи з піском і стрибаючи по калюжах. Експериментування в дитячих садках також базується на використанні природних матеріалів, уяві та взаємодії з природою.

Знаєте, як у нас у дитинстві були секретики, коли треба було щось закопати, щось скласти, цікаве вигадати? От ці країни зараз так і роблять, але для України це не підходить. Ми якісь більш матеріальні у плані предметності. Ми хочемо найкращі іграшки, нам хочеться, щоб ці іграшки дитину розвивали, щоб це був супер-пупер-яскравий конструктор і так далі.

- Розгляньмо протилежну ситуацію: дитина в 3-5 років не говорить або погано розмовляє. На які тривожні дзвіночки повинні звернути увагу батьки? Коли слід звернутися до логопеда? Це правда, що двомовність (коли в сім'ї спілкуються і українською, і російською) тільки шкодить процесу корекції?

Є два різні аспекти, які варто врахувати. Якщо трирічна дитина зовсім не говорить, це може бути серйозним приводом для занепокоєння. Перш за все, батькам слід перевірити, чи розуміє дитина усне мовлення. Якщо вона реагує на складні вказівки, такі як "піди в ту кімнату, візьми це, принеси і поклади туди", це один випадок. Проте, якщо дитина виконує такі інструкції, але не вимовляє жодного слова, ми настійно рекомендуємо звернутися до логопеда для активізації мовлення. У цьому випадку логопед також направить дитину до інших спеціалістів, щоб з'ясувати причини відсутності мовлення.

Існує безліч можливих причин таких ситуацій. Однією з них може бути порушення слуху. У цьому випадку отоларинголог проводить апаратне обстеження слуху, навіть якщо дитина здатна сприймати і виконувати інструкції. Якщо виявляється зниження слуху хоча б на 30%, це може спричинити труднощі у розвитку мовлення, хоча дитина все ще може чути голосні команди. Невролог оцінює, чи відповідає розвиток дитини її віку, а психіатр проводить діагностику, щоб виключити або підтвердити наявність аутизму.

Важливо не ігнорувати проблему, а швидко шукати кваліфікованих фахівців і, за потреби, розглянути можливість медикаментозної терапії. Батьки повинні максимально включитися в процес, оскільки саме в дошкільному віці можна усунути більшість труднощів. Крім того, необхідно активно займатися з дитиною вдома, адже півгодинні заняття з логопедом 2-3 рази на тиждень не є достатніми. Спілкування має відбуватися постійно — з мамою, бабусею, нянею та іншими, хто проводить час з дитиною. Спілкування повинно бути безперервним: розмовляйте чітко, пояснюйте свої дії та демонструйте все, що вас оточує. При цьому важливо усунути всі ґаджети.

Якщо у дитини спостерігається неясна вимова, достатньо звернутися до логопеда для отримання консультації. Наприклад, до п’яти років діти мають навчитися говорити так само чітко, як дорослі, зокрема правильно вимовляти звуки "р", "л", "ш" та інші. Відсутність цих навичок у чотири роки є цілком природною. Логопед зможе пояснити батькам особливості мовленнєвого розвитку у відповідному віці.

Щодо двомовності, логопеди зазвичай радять спілкуватися з дитиною, яка має мовленнєві труднощі, переважно тією мовою, що найчастіше звучить у її домашньому середовищі, уникаючи при цьому введення додаткової мови.

- Коли моєму синові був місяць і він погано набирав вагу, експертка з грудного вигодовування порадила підрізати йому вуздечку. Ми звернулися до хірурга в "Охматдит", він оглянув немовля і таки підрізав. Зараз, у 4 роки 8 місяців, мій син гарно вимовляє всі звуки. Чи є між цим якийсь зв'язок?

Медичні спеціалісти можуть порадити провести процедуру підрізання вуздечки, якщо її коротка довжина створює труднощі для дитини під час смоктання. Логопедичні фахівці також можуть висловити таку рекомендацію, якщо вуздечка настільки коротка, що це обмежує рухливість язика.

Чому це важливо? Справа в тому, що для коректного вимовляння певних звуків, таких як "ш", "л" та "р", язик повинен мати можливість підніматися. Якщо у дитини вуздечка коротка, і язик не може піднятися (це часто помічають вже в пологовому залі), така вуздечка може заважати не лише вимові, але й смоктанню. У таких випадках її можуть підрізати. Проте це не гарантує, що дитина почне правильно вимовляти звуки. Іноді вуздечка може бути в хорошому стані, а проблеми з вимовою все ще залишаються. Існують також ситуації, коли вуздечка коротка, але достатня для вимови звуків. Кожен випадок є унікальним.

Сьогодні всі логопеди прагнуть спочатку розтягнути вуздечку за допомогою спеціальних вправ, намагаючись уникнути травм. Якщо ж стає очевидно, що це не приносить результату, і вуздечка зовсім не еластична або занадто жорстка, тоді варто розглянути можливість її підрізання, аби забезпечити дитині чітке мовлення.

Цікаво, чи можливо подолати мовленнєві труднощі в зрілому віці?

Виправлення звукової мови в зрілому віці є можливим. Іноді трапляється, що особа не приділяла уваги звукам у дитинстві, але вже у 17 років має бажання вступити, наприклад, до театрального університету. У таких випадках молоді люди можуть звертатися до логопеда для роботи над удосконаленням своїх звукових навичок.

Найскладніше завдання для дорослої людини, яка звикла до свого способу спілкування, полягає в контролі за вимовою. Це включає в себе уважне прослуховування кожного звуку, уповільнення темпу мови та осмислення кожного з елементів слова. Це вимагає значних зусиль, як від дітей, так і від дорослих. Проте, якщо є мета і прагнення, працювати над звуками цілком можливо.

Які у вас думки щодо сюсюкання та дитячої мови? Багато батьків відчувають радість, коли їхня малеча помиляється у вимові звуків. Який вплив це може мати на розвиток мовлення у майбутньому?

Як логопед, я не підтримую використання сюсюкання. Батьки часто вдаються до дитячої мови, щоб ніжно спілкуватися зі своїми малюками. Проте, я вважаю, що достатньо передавати ніжність через тон і голос, роблячи їх м'якими та спокійними. Дитина відчує цю любов і турботу. Сюсюкання не приносить користі, адже діти можуть копіювати неправильну вимову.

Ми, як логопеди, безумовно, радимо використовувати доросле мовлення під час спілкування з дитиною. Це не означає, що іноді не можна дозволити собі пограти у ніжні звуки та забавні словечка. Проте важливо, щоб це не стало звичною практикою.

- Який фактор сучасного світу, на вашу думку, найбільше гальмує розвиток дітей?

Безсумнівно, наявність ґаджетів відіграє важливу роль. Другою причиною є зайнятість батьків та їхнє бажання перекласти відповідальність за розвиток дитини на тих, хто не так активно цим займається. Третьою причиною є наявність вже існуючих проблем у дитини. Багато хто вважає, що не варто переживати, адже "у моєї дитини мовлення почало формуватися в чотири-п’ять років, і все стало добре". Проте, якщо існують труднощі з мовленням, їх потрібно вирішувати невідкладно.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з українською журналісткою Галиною Сергєєвою про дитячі садки та школи у Фінляндії: батьки ні на що не здають гроші, а діти ходять з нежитем і в дощ граються в калюжах.