Центральний оборонець "Полісся" Сергій Чоботенко підписав новий контракт із житомирським клубом і зізнався, що не сумнівався у своєму виборі. У бесіді з журналістами Sport RBC.UA футболіст поділився своїми висновками після матчу з "Копенгагеном", розкрив можливості трансферу Едуарда Сарапія, а також розповів про найскладнішого нападника, з яким йому доводилося зустрічатися, і згадав кумедний епізод зі скрепкою під час гри юнацьких збірних.
"Копенгаген" спонукає до нового осмислення певних аспектів.
Сергію, яким чином ти оцінюєш цей сезон для себе? Наскільки ти задоволений своєю фізичною формою та виступами команди?
Розпочали ми з оптимізмом, як в індивідуальному, так і в командному аспектах. Проте, як відомо, результати сезону оцінюються в довгостроковій перспективі. Підсумки нашої роботи за весь сезон ми підведемо в травні. Початок був обнадійливим, і важливо зберегти цей темп.
Матч кваліфікації Ліги конференцій проти "Копенгагена" на стадіоні "Паркен" виявився справжнім психологічним випробуванням: команда мала чисельну перевагу, але, на жаль, не змогла здобути перемогу над суперником. Які уроки ти виніс для себе з цього поєдинку? Чи змінився твій погляд на власний шлях після цієї поразки?
- Звичайно, те, що відбулося на "Паркені" - це перш за все емоційний матч. Ми не кожного дня граємо на таких стадіонах, при такій кількості вболівальників. І найголовніше - ми приїхали за півтори години до гри і там вже тисяч 10 напевно було. Для України це, як мінімум, незвично.
Щодо самої гри, то ми, безумовно, переглянули цю ситуацію і варто зосередитися на першій грі: саме там ми не змогли використати свої шанси. Їх було достатньо, і саме цього нам не вистачило для досягнення успіху в боротьбі з "Копенгагеном".
Для багатьох шанувальників українського футболу символічною парою центральних захисників є Кучер і Ракіцький. Чи вважаєте ви, що разом із Сарапієм ви вже наближаєтеся до цього статусу, чи ще не досягли такого рівня?
- Ну, дай Бог, це будуть вже оцінювати вболівальники і журналісти. А ми ж з Едіком виходимо на кожну гру і добре відчуваємо один одного, намагаємося дати максимум нашій команді. Щодо оцінки наших дій, то це до тренерського штабу, вболівальників ну і до вас, журналістів.
Нещодавно з'явилися чутки про те, що "Сассуоло" проявляв інтерес до Едуарда Сарапія, і навіть точилися розмови про можливі переговори. Чи відчув ти тривогу в той момент, коли усвідомив, що твій надійний партнер у центрі захисту може покинути "Полісся"?
- Звичайно, втрачати такого партнера завжди погано, як для команди. Але треба розуміти, що таких шансів в житті буває небагато. Тим паче це чемпіонат з топ-5 у Європі. І дай Бог Едік піде на підвищення. Футболістам завжди треба прогресувати, а перейти до команди, яка грає в одній з топ-5 ліг світу - це тільки позитив. Я буду дуже задоволений, якщо Едік зробить такий крок.
Що з тобою? Чув, що ти нещодавно підписав новий контракт з "Поліссям". Чи довго ти роздумував над цим кроком?
З моменту, коли розпочались переговори, я відразу дав зрозуміти клубу, що моє бажання — залишитися. Це також стосувалося сімейного питання: я вже раніше зазначав, що моє майбутнє визначається разом із родиною. І моя сім'я також висловила бажання залишитися, їм комфортно там, де вони є. Тому з самого початку переговорів я не сумнівався ні на мить.
Чи справді президент клубу особисто вів з тобою переговори, чи це було організовано через віцепрезидента Олександра Хацкевича?
- Взагалі, розмовляли з Олександром Хацкевичем, але фінальну крапку в перемовинах поставив вже президент клубу Геннадій Владиславович Буткевич.
Цей нападник обійшов мене, як скріпка.
- У вас з "Поліссям" вже є бронзова медаль і ти з командою поступово рухаєшся вгору: п'яте місце, четверте, тепер - третє. Морально от є цей тиск за те, що від вас чекають тепер, ну як мінімум, другого місця у чемпіонаті?
Тиск завжди є невід’ємною складовою гри. Президент клубу постійно ставить перед нами нові цілі. Гравці та тренерський склад повинні прагнути до їх досягнення. Тому, напевно, всім відомо, що саме говорив президент перед початком сезону — наша основна задача полягає в реалізації визначених завдань.
- Десь рік тому я ставив тобі питання про Едіна Джеко, з ким з кіноперсонажів ти міг би його порівняти. Тоді ти сказав, що з Халком. За цей рік чи зустрічався тобі нападник в суперниках сильніший, ніж Едін Джеко і кого б ти ще міг би виділити серед своїх індивідуальних суперників?
- Я би виділив Корнеліуса з "Копенгагена". Ось з ним довелося страждати: я не знаю, я вже і так, і сяк до нього прилаштовувався, але так як він ставить корпус - це для мене був на найсильніший, напевно, нападник. Так, можливо, він уже не такий швидкий. Можливо, не зовсім технічний. Але в плані боротьби, це напевно, був такий найсильніший суперник.
Я помітив, що навіть під час виступів Руслана Петровича Ротаня та Сергія Сергійовича Кравченка, він вже був на полі. Я переглядав кілька хайлайтів і звернув увагу, що ще в 2014 році Корнеліус уже "пограв" з захисниками "Дніпра", використовуючи своє тіло, скажімо так.
Роль центрального захисника є надзвичайно важливою. Вилучення гравця на цій позиції завжди негативно позначається на команді, оскільки вимагає перебудови всієї захисної лінії. Чи були у твоїй кар'єрі ситуації, коли нападники суперника намагалися тебе спровокувати, щоб ти втратив контроль над емоціями і допустився фолу?
- Авжеж, є такі нападники, які виводять тебе з рівноваги. Я пам'ятаю, ми поїхали на турнір, це юніорська збірна була. U-15 чи U-14, не так важливо. Так от, ми грали з збірною Туреччини. Вже не згадаю прізвище нападника, але він колов мене скрепкою.
Справді? І як йому вдалося вивести її на поле?
- Це не так і складно. Я тоді акцентував увагу рефері на це, але суперник, напевно, встиг викинути цей предмет. У мене там бік був вколотий. І це нам було по 15 років! Після цього, я от прям такого не зустрічав, звичайно. Але погоджуюся з тим, що є такі неприємні нападники, це правда.
На завершення, пропоную розглянути філософське питання. Як досвідчений гравець, якщо поглянути на свою кар'єру з певної відстані, яке рішення ти б хотів змінити, якби отримав таку можливість?
- Я ні про що не шкодую. Тим, як йде моя кар'єра, я задоволений. Звичайно, хочеться більшого, але я б нічого не змінював. Якби це питання пролунало на початку кар'єри, то може я б там щось і казав, а зараз, на цьому етапі, я би нічого не змінював. Так, були там негативні і позитивні моменти, але в цілому, я задоволений своєю кар'єрою.
#
