Під час свого перебування в київському Динамо Жерсон Родрігес запам'ятався не лише своїми футбольними вміннями, а й деякими неоднозначними вчинками. Наприклад, у матчі Кубка України проти Шахтаря люксембуржець не зміг стримати емоцій і влаштував сварку з головним тренером Динамо Олексієм Михайличенком. Він навіть вдарив по лаві запасних, за що отримав дисциплінарне покарання. На подкасті у Дениса Бойка Жерсон розповів про причини свого емоційного сплеску.
"Чи пояснював Михайличенко мені свою позицію? Я не приховую, що з ним була погана ситуація. Але я не тримаю на нього зла. Бажаю всього найкращого йому та його родині. Я ж не його найкращий друг. У мене з цим хлопцем у Динамо стосунки не склалися, вибач. Але, звісно, повага в мене є. Розумієш, бо він такий самий чоловік, як і я. У нього є діти, як і в мене. Але чоловік має поважати іншого чоловіка. Але якщо він запросить мене на вечерю, я скажу ні. Бо річ у тім, що та неповага, яку він проявив до мене, це був вже трохи перебір.
Я згадую ту зустріч із Шахтарем у Кубку України, коли я вдарив по лавці запасних. Справа в тому, що в день матчу він завітав на наше теоретичне заняття, де ми детально розбирали стратегію гри. Він заявив щось подібне до: "Так, нам потрібно, щоб більше українських гравців виходило на поле. Ми зобов'язані демонструвати якіснішу гру".
Я підводжуся і запитую: "Що ви маєте на увазі, коли говорите, що більше українців не потрібно? Тобто, ми вам не потрібні? Чи я заважаю?" Він відповідає: "Ні, ні, нічого подібного". Я кажу: "Слухайте, це вже якось дивно..." Врешті-решт, я висловив йому: "Якщо ми вам не потрібні, скажіть прямо". І додав: "Знаєте, я взагалі не можу з вами нормально спілкуватися".
Після того, як я висловив свою думку йому, я обговорив це питання з президентом. Я сказав йому: "Якщо він залишиться, я піду, а якщо піде, я залишуся". Але він вирішив залишитися в Динамо, оскільки в нас була складна ситуація з тренерським складом та ротацією. Тому я вирушив до Туреччини, до клубу Анкарагюджю. Це був чудовий сезон: 10 матчів, 8 забитих голів та 3 асисти. Потім я повернувся, коли до команди прийшов Луческу.
Луческу дзвонить: "Ти мені потрібен". Щодо тренера Михайличенка, то ситуація була така, що він залишив мене на лавці, і я думав: "Гаразд, мені це не до вподоби, адже я міг би допомогти команді". Я прагнув грати. В той момент я був дійсно мотивованим, почувався в чудовій формі, був швидким і енергійним. Але тепер я усвідомлюю, що футбол - це командна гра, в якій важливі всі гравці.
Я завжди прагнув грати. Тому я звернувся до Михайличенка: "Слухайте, дайте мені можливість вийти в другому таймі, щоб підтримати команду". Він відповів: "Звісно, вийдеш". Але на полі вже були проблеми — хлопців хапали судоми. Сидорчук, Циганков, навіть Миколенко відчували дискомфорт і почали просити заміну. Михайличенко був у розгубленості. Ми на лавці підказували йому: "Зробіть якісь заміни". Не обов'язково мене, але потрібні свіжі сили для покращення гри.
Але він відмовлявся: "Ні-ні-ні, грайте далі, залишайтеся". Гравці на полі вже були в істериці. Був момент, коли він міг би провести заміну і випустити захисника для кращого контролю над грою. Рахунок був 1:0 на нашу користь — ми вже були на шляху до перемоги в кубку. І тут Шахтар вирівнює ситуацію, забиваючи гол. 1:1. Я був у люті. І мовив: "Що ти робиш?" Коли я нервую, я починаю говорити португальською, тому я висловив йому всі свої емоції цією мовою. Він нічого не зрозумів, але я був настільки розлючений, що кричав португальською. Це була величезна помилка, адже я навіть не знав, що камера була на мене націлена.
Вони фіксували все, кожну деталь. І піймали мене на цьому епізоді. Я такий: "Блін, ні". Ось і був той момент, коли я так вчинив і висловив йому все. Але я був дуже злий, злий, бо вважав, що він міг змінити хід гри. У нього було 4 чи 5 замін, а він зробив нуль замін. Ну як можна зробити нуль замін? Ти перемагаєш, іде 90 хвилина, випусти двох захисників і забирай перемогу", - розповів Родрігес.
#
