Артем ФЕДЕЦЬКИЙ: Холанд отримує можливості завдяки партнерам, тоді як Зозуля самостійно вирішував усі питання.

Федецький розповідає про свого товариша та партнера Романа Зозулю в його 35-й день народження.

Артем Федецький, відомий своїми виступами за "Карпати", "Шахтар", "Дніпро", німецький "Дармштадт" та збірну України, напередодні 35-го дня народження Романа Зозулі поділився незабутніми футбольними та життєвими спогадами про Романа.

У цій статті Артем Федецький, колишній товариш Романа Зозулі по команді та збірній, а також добрий приятель, ділиться своїми думками в ексклюзивному інтерв’ю для Sport.ua. Він розповідає про незабутні моменти у футболі, силу духу на полі та життєві цінності, які формують особистість цього нападника. Від палкої гри до непохитної підтримки українських військових – це історія футболіста та людини, яка, незважаючи на всі виклики, залишається вірною своїм принципам.

Поділіться спогадами про вашу першу зустріч із Романом. Які враження залишилися від того моменту, коли ви вперше зустрілися? Про що вели розмову?

Так, звісно, я це пам'ятаю, такі моменти не зникають з пам'яті. Тоді "Карпати" грали вдома проти "Динамо". У тому сезоні кияни змагалися за титул чемпіона, якщо не помиляюся, їх очолював Газзаєв. У цьому матчі Роман отримав другу жовту картку за симуляцію, через що був вилучений. "Карпати", в чисельній перевазі, здобули перемогу з мінімальним рахунком, а єдиний гол забив Батіста. Не можу згадати, чи він починав гру з перших хвилин, чи з'явився на полі пізніше, але його вилучення стало наслідком спроби отримати пенальті, якого не було навіть близько – це було очевидно, навіть без ВАР (сміється, - прим. Sport.ua).

Чи пам'ятаєте, коли відбулася ваша перша розмова? Це сталося в "Дніпрі" чи вже під час зборів національної команди?

Якщо бути відвертим, важко згадати точні деталі. Напевно, це сталося в "Дніпрі". Він, ймовірно, ще не був запрошений до тієї збірної, куди мене запрошували з "Карпат". Пригадується, що ми краще познайомилися саме в "Дніпрі", а згодом разом вирушили до національної команди.

Як би ви описали цю особу?

- Адекватний, правильний. Люди дійсно проявляються у скрутну хвилину. Пам'ятаю, коли ми грали чи то на відбірковому етапі чемпіонату Європи, чи то на відбірковому етапі чемпіонату світу, Роман отримав серйозну травму на стадіоні "Севільї" - розрив хрестоподібних звʼязок, матч завершився, знову ж таки, мінімальною перемогою іспанців.

Що сталося потім?

- Після повернення до Дніпра, а це вже був 14-15 рік, він створив благодійний фонд "Народна Армія". Починаючи з того часу, коли ворог вторгся на територію Донецької та Луганської областей, окупував Крим, Роман почав активно допомагати військовим. Незважаючи на те, що він отримав тяжку травму та проходив реабілітацію, Роман створив благодійну організацію та допомагав військовим, які брали участь в антитерористичній операції. Людину прикрашають її вчинки, Роман, як і багато хто із "Дніпра", тоді активізувався і допомагав нашим захисникам.

Яким чином ви б описали його гру на полі?

Якщо описати його гру на полі, то можна відзначити, що він є "досить неприємним нападником". Хоча не може похвалитися вражаючими технічними навичками, його наполегливість і відданість справі завжди вражали. Роман Зозуля невтомно боровся за кожен м'яч, демонструючи незламний дух до останнього свистка. Для захисників м'яч став справжнім "хлібом", адже навіть у ситуаціях, коли шанси вплинути на гру були обмежені, він ніколи не здавався. Сам Роман колись зізнавався, що у моменті один на один йому важко обіграти суперника ногами, тож він вдається до нестандартного рішення — підкидає м'яч на голову та забиває. Завдяки цій тактиці він відзначився численними голами, і, безсумнівно, на той момент був одним із найкращих у цій справі.

- Так, колись Коноплянка жартував, що Зозулі, який знаходиться в метрі від воріт, буде легше впасти й забити головою, ніж зробити це ногами.

Це безсумнівно. Це ті нападники, з якими грати надзвичайно складно, особливо під час стандартних ситуацій. Можу провести аналогію з Калиничем: хоч той і дещо більшого зросту, їхній стиль гри схожий. Обидва гравці вміють дратувати суперників, борючись за кожен м'яч до останнього, навіть у найскладніших умовах. Вони завжди знайдуть спосіб втиснутися в гру та змусити захисників нервувати.

- Тобто основні риси Романа, як нападника - непоступливість і гра головою. Можливо, щось ще можете додати, що відрізняло його від інших?

Непоступливість, рішучість, відданість справі та прагнення боротися до останнього, незалежно від підсумку.

Який момент з футболу, пов'язаний із Романом, залишив у вас найбільш яскраві враження? А можливо, є якийсь неймовірний гол, який ви могли б згадати?

- Не дуже памʼятаю усі голи, які він забивав, але один з найкращих - у ворота збірної Франції. Це був перший матч відбору на чемпіонат світу в Бразилії. У тій грі Рома і забив, і пенальті заробив, який потім реалізував Ярмоленко. Цікаво ще те, що у нього тоді спливав термін дії контракту з "Дніпром". На мою думку, він тоді виклався на максимум, показав усю свою футбольну пристрасть, це був пік його карʼєри. Після чого він отримав багато пропозицій від інших клубів, серед яких був і "Шахтар", але Роман обрав залишитися в "Дніпрі". Тому назву цей матч, напевно.

Цей гол виявився справжнім "працевлаштуванням", адже Зозуля, ледве пересуваючись, вбив м'яч у ворота. І, взагалі, він забив чимало подібних м'ячів за свою кар'єру.

Я не вагатимусь провести паралелі між ним і Ерлінгом Холандом. Обидва є центральними нападаючими, але норвезький футболіст у зірковій команді "Манчестер Сіті" здебільшого отримує підтримку від своїх товаришів по команді для забиття голів. У Зозулі ж ситуація була значно складнішою: більшість його м'ячів він здобував власними зусиллями, використовуючи голову та ведучи боротьбу, адже проти нього завжди виступав центральний захисник. Його неймовірна самовіддача та бажання не тільки обіграти свого опонента, а й домогтися перемоги для команди в цілому заслуговують на повагу не лише з боку тренерів, але й партнерів по команді.

Не так давно Зозуля поділився зі мною цікавою історією. Коли Рамос вперше побачив його, то спочатку вирішив, що це хтось із дублюючої команди прийшов на тренування. Згодом, звісно, йому пояснили, що це новий нападник з "Динамо", але сама ситуація викликала усмішку. Чи є у вас на думці якісь смішні випадки, пов’язані із Зозулею?

- Рамос, напевно, в першу чергу звернув увагу на зачіску Романа (сміється, - прим. Sport.ua). З нього через це постійно глузували, постійно казали, мов, поголися вже, бо невдовзі будеш, як Джанлука Віаллі, на що він відповідав, що це його фішка.

Часто жартували, що на голові Роми можна побачити Мальдівські острови. Проте сам Рома – дуже позитивна особистість. Ми з ним та Коноплянкою завжди веселилися, у нас була чудова атмосфера, тому важко виділити якусь одну кумедну історію. Власне, вся наша команда відзначалася почуттям гумору, тому і тренування, і повсякденні справи проходили в приємній обстановці. До того ж, добрий настрій у колективі завжди був великим плюсом, що помічали як Рамос, так і Маркевич, і вони завжди це підтримували. Тому з цим ніколи не виникало жодних труднощів.

Денис Бойко розповідав, що завдяки його незвичайній зачісці Роману присвоїли навіть власний емодзі у вигляді малюка з чубчиком.

Це не просто дитина, а справжня Зозуля. Саме з нього малювали цей смайлик (сміється, - прим. Sport.ua). Зверніть увагу на його обличчя тоді, воно дійсно нагадувало лице молодого хлопця, навіть малюка, а його зачіска тільки підкреслювала це. Тож не дивно, що над ним жартували, і саме через це Рома деякий час носив бейсболку. Йому неодноразово пропонували відпустити бороду та позбутися цих "островів" на голові, аби створити більш суворий вигляд, але він чомусь не поспішав з цим. Зрештою, він прислухався до порад дружини і зробив те, що давно рекомендувала команда - поголився під нуль. Тепер він виглядає зовсім інакше. Але, звісно, це все лише жарти. Хто знає, можливо, це був його стиль, а можливо, саме завдяки цій зачісці він і забивав голи.

- Зачіска вносила свої корективи в аеродинаміку?

Іноді, коли м'яч подається з флангу, важливо правильно його спрямувати, адже відбившися від лисини, він може полетіти в абсолютно іншу сторону. Проте справді, Рома мав унікальний талант перехоплювати та направляти м'ячі, що подавалися з флангів. Я вважаю, що деякі видатні гравці не здатні виконати це так добре ногою, як він робив це головою. Чи було це результатом тренувань, чи природного таланту — важко сказати, адже я особисто не був свідком його тренувального процесу.

- Як ви вважаєте, чи можна назвати Зозулю одним з найкращих форвардів свого покоління?

Так, без сумніву. Він може бути вважається незвичним нападником у порівнянні з Калиничем чи Селезньовим, наприклад. Євген - це форвард, що виконує роль "тарану", гравець, який відмінно почувається в штрафному майданчику. Калинич, який колись пройшов школу "Блекберна", також був жорстким гравцем, що боровся за кожен м'яч. Зозуля знаходився на одному рівні з ними, хоча мав свої унікальні риси, можливо, його фізичні дані трохи відрізнялися, зокрема, розміри. Проте зона воротарів і 11-метрова позначка завжди були його сильними сторонами. Він також умів підіграти, зачепити м'яч, тримати його під контролем, віддати на фланг, а потім стрімко бігти в штрафну для завершення атаки.

Ви вже говорили про волонтерську роботу Романа. Чи можете розповісти, як все це розпочалося? Яким чином він мотивував інших партнерів приєднуватися до поїздок на фронт?

Під час реабілітації після травми, отриманої в матчі проти збірної Іспанії, Рома вирішив оновити душові кімнати у військовому госпіталі в Дніпрі. Це стало лише початком його активної діяльності, адже згодом він заснував благодійний фонд. Рома завжди був ініціатором різноманітних зборів, до яких охоче долучалися його товариші по команді, що дозволяло вирішувати нагальні потреби військових. Вони не раз відвідували передову, і були ситуації, коли їхня команда опинялася всього в 300 метрах від ворожих позицій. Футболісти, звісно, були вражені, запитуючи, що вони роблять в такому місці. Навіть коли ініціатива не виходила від Роми, він завжди готовий був підтримати колег і допомогти у всіх можливих аспектах.

Не так давно Зозуля та Коноплянка заснували своє агентство. Чи є у вас інформація про те, як футбольна спільнота реагує на цю новину?

Не чув жодних відгуків від їхніх клієнтів, проте особисто мав розмову з Євгеном під час участі у "Кінгз Лізі" в Мексиці. Пізніше я детальніше обговорив це питання з Зозулею. Нехай спробують реалізувати себе в нових ролях, чому б і ні? У сучасному футболі агенти, на жаль, часто ставлять інтереси клубів вище за інтереси самих футболістів, навіть незважаючи на те, що це їхні підопічні, що мені особисто дуже не до вподоби.

Чому молоді гравці футболу повинні покладатися саме на них?

- У Роми та Жені є імідж, вони достатньо відомі й вони бажають допомогти футболістам. Причому хочуть допомогти як молодим, так і тим, хто вже встиг себе проявити. Вони хочуть довести, що між гравцем та агентом можуть бути нормальні партнерські стосунки. Бо діяльність агента полягає не лише у підписанні контракту з хорошим клубом і вибиванні йому вигідних умов. У моєму розумінні, якщо ти підписуєш молодого, умовно 18-річного футболіста, то ти маєш провести його до завершення карʼєри. Під словом "провести" я маю на увазі не лише футбольні питання, а й побутові у тому числі. Наприклад, футболіст переїжджає до нової країни й не знає мови, у такому випадку агент має допомагати йому абсолютно в усіх сферах. Так, гравець, своєю чергою, повинен вивчати мову тієї країни, де він буде грати, але є ще інші питання: квартира, машина і так далі.

Вважаєте, що агент повинен вирішувати всі питання, які не стосуються футболу?

- Футболіст має думати лише про футбол, іншими питаннями має піклуватися його агент. Тому бачення хлопцями цієї діяльності мене підкуповує. Бо зараз агенти часто зʼявляються вже напередодні трансферу, щоб отримати свої комісійні за декілька замовлених слів. Я всі свої контракти підписував сам: і в "Карпатах", і в "Шахтарі", і в "Дніпрі", і в "Дармштадті", тому я знаю про що я говорю, це усе дуже непросто, бо це відволікає від спортивної діяльності та спортивного процесу. Тому має бути людина, якій ти можеш довіряти, яка не тільки вибʼє привабливі умови, а й допоможе з побутовими питаннями, щоб ти не відривався від своєї основної діяльності. У першу чергу це про людські відносини, хлопці це бачать так само, тому думаю, що у них усе вийде.

Які побажання ви хочете висловити Роману з нагоди його дня народження?

Бажав би, щоб у нього волосся знову зросло, але, напевно, цього вже не станеться — хіба що за допомогою якоїсь хірургічної процедури, якщо він вирішить мати шикарну зачіску. Це, звісно, жарт. Я знаю його вже дуже давно, розумію його погляди, ставлення та вчинки, тому побажаю йому залишатися таким, яким він є. Щоб завжди зберігав у собі чесність, порядність та відкритість. Нехай усе, за що він береться, приносить йому успіх, будь то в агентській справі чи в чомусь іншому. Адже всі необхідні якості для побудови стосунків з клієнтами у нього є. Також бажаю йому достатку, домашнього тепла та затишку. Я привітаю його особисто, але він — людина, яка ніколи не змінює своїх принципів і завжди залишається стійкою. Незважаючи на те, що деякі говорять про його перебування в Іспанії, він справжній патріот, який завжди підтримував наших військових у їхніх потребах.