"Зобов'язання слід виконувати". Екс-футболіст Шахтаря висловився про те, як Україна пробилася до плей-оф.

Збірна України з футболу в останньому поєдинку групового етапу кваліфікації до чемпіонату здобула перемогу над Ісландією, що дозволило їй вийти до наступного раунду плейоф.

Поєдинок у Варшаві тримав українських вболівальників у напрузі понад 80 хвилин, проте під завісу матчу підопічні Сергія Реброва забили два голи і оформили емоційно важливий тріумф (2:0).

Ексклюзивно для Sport.ua вихованець "Шахтаря", а також колишній гравець "Зорі" й "Руху", Максим Білий назвав переломний момент поєдинку з Ісландією, визначив "Лева матчу" та оцінив майбутніх суперників збірної.

Наша команда розпочала гру з величезним завзяттям, і було видно, як гравці прагнули до перемоги. Чи дійсно нам не вистачало таких емоцій та пристрасті в останні часи?

Було б дивно, якби не відчувалися ці емоції та напруга, адже всі усвідомлювали важливість цього матчу. Крім того, це міг бути останній поєдинок для головного тренера. Гравці, насправді, усвідомлювали це ще до початку гри... Я вважаю, що вже під час жеребкування всі зрозуміли: саме в цьому матчі визначиться все, незалежно від попередніх результатів. І так воно й сталося.

Тому така зарядженість збірної абсолютно логічна. Бо інакше - суспільство, експерти, фанати, наші воїни - ну просто не зрозуміли б команду, якби вона вийшла грати "на пів ноги". Я вважаю, що позитивний результат ми здобули не стільки завдяки майстерності чи командним діям, скільки завдяки цьому бажанню. Плюс варто відзначити вболівальників, які заповнили весь стадіон. Атмосфера нагадувала Львів. Думаю, саме ці фактори й принесли нам перемогу.

У нас було багато цікавих моментів. Ми активно тиснули на суперника і підганяли їх до штрафного майданчика, але змогли забити лише після восьмої хвилини. Чого ж нам не вистачало для успішного завершення атак?

Я вважаю, що нашій збірній все ще бракує таких гравців, як Судаков, Мудрик і Довбик. Коли Артем у своїй найкращій формі, він є одним із найсильніших нападників у команді. Мені здається, що нам не вистачало вмілості і більше впевненості в завершальних моментах. Ісландці ретельно вивчили наш попередній матч, і ми майже не мали можливостей для дальніх ударів. Лише Зубков спробував кілька разів, але всі його удари були під тиском, що позначилося на точності. У попередній грі Руслан також двічі бив по воротах, і в нас було багато моментів без значного опору з боку суперника, що призвело до голів. У другому матчі ісландці вдало закрили центр поля і фланги, застосувавши схему з п'ятьма захисниками, тому нам було складно пробити їхню оборону.

Чому ж голи з'явилися так пізно? Не можу стверджувати, що це було щось на кшталт критики, але після поєдинку з Францією у багатьох виникли сумніви: чи було доцільно випускати резервний склад, чи слід було зберегти сили основних гравців. З огляду на специфіку нашого футболу, другі матчі завжди даються нам важко. На мою думку, це була вдала стратегія тренерського штабу, адже наприкінці зустрічі ісландці явно втомилися. Додатково, психологічний тягар через результат також вплинув на них. А для нас вже не було нічого, що можна було б втратити. Заміни також підсилили нашу гру. Саме цей комплексний тиск призвів до помилки: пропущений гол став наслідком розслабленості, адже Зубков залишився зовсім без опіки. Це доводить, що ісландці просто вичерпали свої сили.

Тобто можна стверджувати, що заміни, які зробив Ребров, стали ключовим моментом у грі?

Ну, не стільки зміни в складі, скільки, як я вже казав, свіжість гравців. У нас фактично майже вся команда була оновлена в порівнянні з попередньою грою, тоді як у ісландців ситуація залишилася незмінною. В результаті вони трохи втомилися, а ми в потрібний момент своїм тиском змусили їх припуститися помилок.

Звісно, зміни також відбулися. Якщо говорити про Гуцуляка, то він продемонстрував активність: віддав передачу, забив гол. Але зверніть увагу: ми відкрили рахунок, а другий гол виник завдяки контрпресингу. Спершу Шапаренко прекрасно виконав свою роботу, а потім Калюжний не обмежився лише оборонними діями, а й активно пішов у атаку, відібрав м'яч і забив.

Це свідчить про те, що ми мали достатньо енергії та ясності думок. Саме ці нові гравці, якщо можна так висловитися, і забезпечили досягнення результату.

А як оціните гру Ваната в цьому поєдинку? Він багато бігав, дуже добре відривався від захисників, створював простір. І складається враження, що Реброву подобається такий стиль гри. Невже для Довбика це означає, що він втратив місце в збірній?

З огляду на тактику, яку впровадив тренерський штаб – пресинг, можна стверджувати, що в цьому елементі він є одним із найсильніших серед наших форвардів. Чому у Довбика виникли труднощі з Гасперіні? Справа в тому, що тренер віддає перевагу високому пресингу, коли нападник постійно тисне на суперника і демонструє високу інтенсивність. На жаль, Артем не завжди відповідає цим вимогам, хоча його прогрес помітний. Яремчук, після матчу з Францією, також дав зрозуміти, що йому бракує ресурсів для такої високої інтенсивності, тому рішення було очевидним.

Єдине, що тиск на Ваната був великий. Було видно, що в окремих моментах він не міг розпорядитися м'ячем холоднокровно. Бо зазвичай, коли він упевнений у собі, він легко вирішує такі епізоди. Але, можливо, переживання, тиск - він все-таки молодий, не настільки досвідчений, і десь він, мені здається, не ввійшов у гру так, як міг би.

Але що стосується пресингу, агресії та бажання - до нього немає жодних питань.

- От якраз після матчу Циганкова визнали "Левом матчу". Чи погоджуєтеся ви з цим, чи маєте своїх кандидатів?

Повністю погоджуюсь. Вітя на флангах додав впевненості, адже здатний грати в одиночному протистоянні і приносить найбільшу агресію в атаці. Я чомусь вважав, що Зубков вийде на поле, а Віктор займе лівий фланг, оскільки раніше ми вже бачили подібні варіанти. Пригадую, як у матчі з Іспанією Ярмоленко грав, а Циганков забив вирішальний гол. Проте тренерський штаб вирішив розмістити Вітю справа, і він все одно продемонстрував свою користь. Його досвід, адже йому вже двадцять вісім років і він тривалий час виступає за кордоном, був справді потрібен збірній, особливо в попередніх матчах.

Звісно, Трубін також заслуговує уваги: якби не його сейв, можливо, пропущених голів було б більше. І ще я б виділив Калюжного. Оцих трьох футболістів, на мою думку, можна вважати рівнозначними кандидатами на "Лева матчу".

Проте не слід залишати без уваги Гуцуляка, адже він також зробив свій внесок у підсумковий результат. Хоча його ігровий час був обмеженим — лише десять хвилин, саме в такі моменти часто визначається результат матчу.

- Як ви й казали: після Франції Реброва розкритикували, хлопців захейтили, говорили, що збірна безнадійна. Дехто навіть писав, що краще програли б Ісландії. Але в результаті, ми в плеойф. На вашу думку, чи була ця критика на адресу тренера справедливою?

Коли я виступав у Хорватії, я став свідком шаленої критики на адресу клубу "Хайдук" зі Спліта. Протягом останніх двох десятиліть команда не може здобути титул чемпіона, і це пов'язано з постійним тиском, втручаннями та змінами. Звісно, інколи конструктивна критика є необхідною, але часто ми переборщуємо з нею. Це негативно впливає як на тренера, так і на гравців.

На мою думку, ситуація виглядає так: ми вже досягли результату, адже потрапили в плейоф. Це свідчить про те, що попередні зауваження не мали підстав. Оцінки варто робити лише після завершення етапу, тоді можна обговорювати, де Ребров міг помилитися або як ми переграли Ісландію. Але робити висновки зарано не доцільно.

І я б закликав усіх журналістів мати більше терпіння і поваги. Я розумію, що гра може бути не такою, як хотілося б. Але збірна - це про результат. Результат на сьогодні є: ми маємо десять очок, двічі обіграли головного конкурента, десь не пощастило з Азербайджаном, але в підсумку - ми в плейоф. Тобто половина справи зроблена.

Отже, я б порадив зберегти цей негатив після кожної гри для фіналу або ж після того, як кампанія завершиться.

Швидше за все, майбутнім опонентом України може стати одна з таких команд: Швеція, Румунія, Північна Македонія або Північна Ірландія. Як ви вважаєте, чи є ці суперники для нас не надто складними? І чи не повториться знову відчуття тривоги?

Ми вже зустрічалися з усіма цими збірними в нашій недавній історії. Перед деякими командами у нас є невиконані завдання, а з іншими, навпаки, ми здобули перемоги, зокрема над Північною Македонією та шведами в 1/8 фіналу. Отже, в загальному, ми добре знаємо всіх наших суперників.

Єдине, чого не хотілося б, це зіткнутися зі Швецією. Чому ж команда зазнала невдачі в цій кампанії? Причини криються у зміні поколінь та приходу нового тренера. Проте, якщо розглянути їх склад, можна побачити численних футболістів високого рівня, таких як Ісак. Це дійсно потужна збірна з хорошим підбором гравців. Можливо, зараз вони проходять через етап перебудови, але в їхньому складі є чимало талановитих виконавців.

А всі інші збірні, я вважаю, нам до снаги. Щось схоже на Ісландію за стилем. Особливо Північна Ірландія та Північна Македонія. Румунія, можливо, грає трохи інший футбол, але загалом, напевно, хотілося б саме Румунію. Борги треба повертати.

Чи зможемо ми пройти плейоф і потрапити на чемпіонат світу?

Попереду у нас не один, а два матчі плейоф. Все буде залежати від того, які команди потраплять у нашу сітку. Проте, якщо нам вдасться уникнути зустрічі з Італією, то інші суперники виглядають цілком прохідними.