Сергій Тищенко намагався дати відповідь.
Історія київського Динамо свідчить про те, що клуб вдається до зміни головного тренера лише в умовах серйозної кризи.
З останніх наставників лише Сергій Ребров вирішив піти з команди, усвідомлюючи, що не має змоги внести щось нове. Інші ж тренери трималися за свої позиції до останнього моменту.
На жаль, Ігор Костюк не став винятком. Команда фінішувала минулого сезону на четвертому місці. Провалила кваліфікацію єврокубків. Була боляче бита новачком УПЛ - Буковиною. Нічого не змогла протиставити Поліссю, граючи майже весь матч у більшості.
Київське Динамо не було схожим на команду. Гравці діяли самі по собі. Їхній клас виявився недостатнім навіть для рівня чемпіонату України. В останніх матчах команду на собі реально тягнув Бущан...
За останній рік ніхто із динамівців не показав прогресу за винятком Матвія Пономаренка. А от регрес багатьох "біло-синіх" очевидний - Назар Волошин, Руслан Нещерет, Олександр Тимчик, Володимир Бражко, Микола Шапаренко, Олександр Піхальонок... Потрапляючи у систему Динамо, гравці не стають сильнішими.
Не можна покладатися лише на Віталія Буяльського та Андрія Ярмоленка. Потрібно, щоб з'являлися нові лідери та кваліфіковані футболісти, а також щоб була помітна робота тренерського штабу.
Напевно, сьогоднішнє Динамо - одне із найслабших в історії клубу. Востаннє так слабко кияни виглядали в часи, вибачте, Газзаєва. Маючи в складі доволі кваліфікованих виконавців, команда під керівництвом росіянина зазнала ганебної поразки від Шерифа, поступилася Говерлі...
Я також підтримував ідею призначення Ігоря Костюка головним тренером Динамо. На мою думку, його прихід мав би бути частиною стратегії омолодження команди. Це призначення мало б логіку, якщо б молоді футболісти отримували шанс грати в основному складі. Хоча така команда, можливо, не змогла б скласти конкуренцію Шахтарю, але за друге місце вона точно могла б боротися. Крім того, варто врахувати й інвестиції в цих гравців.
Фактично лише один молодий футболіст, Пономаренко, зумів перейти до основного складу команди та закріпитися там. Тим часом, Богдан Редушко і Владислав Захарченко не витримали фізичних навантажень дорослого футболу, що призвело до травм. В'ячеслав Суркіс зазнав значного провалу у своїх спробах.
Висновок очевидний: молоді гравці не відповідають вимогам першої команди і не можуть з нею конкурувати. Костюк, який був тренером команди U-19 з 2017 року, підтверджує це. Отже, Луческу та Шовковський мали підстави не поспішати з довірою до молодих талантів з Києва.
Виявляється, Костюк не лише не зміг досягти успіху з основною командою, а й перетворив групу молодих талановитих гравців на футболістів першого складу.
Братів Суркісів не можна звинуватити в жадібності. Під час літнього трансферного вікна кияни активно оновили свій склад, додавши таких гравців, як Бущан, Ольховий, Кендзьора, Сич, Бах, Мунгенге та Прадо. Минулого літа до команди приєдналися Огундана, Тіаре і Бленуце. За час роботи Шовковського були інвестовані кошти в таких футболістів, як Герреро, Піхальонок і Рубчинський. Це стосується не лише витрат на трансфери, але й укладених контрактів. Загалом ці суми є досить значними.
Серед реальних втрат останніх років варто відзначити Владислава Ваната, якого було практично неможливо продати за 20 мільйонів євро. Щодо складу, Динамо не стало гіршим, ніж у часи, коли команда востаннє здобула чемпіонство. Наразі на кожній позиції є по два або навіть три якісних футболісти. Не можу стверджувати, що Динамо за складом поступається комусь в Україні, окрім Шахтаря. Важливо лише знайти тренера, який зможе досягти успіху з наявними ресурсами.
Я щиро бажаю Ігорю Костюку, щоб його кар'єра після Динамо не завершилася і він не повернувся у юнацький футбол, а досягнув успіху із якоюсь іншою командою. Щоб отриманий досвід біля керма Динамо зробив сильнішим. Щоб навколо себе сформував команду професіоналів, яка б робила його кращим як тренера.
З Костюком ситуація зрозуміла. Але тепер виникає питання: як продовжити своє життя після його відставки?
Мешканці Києва добре розуміють, що відбувається в українській столиці. Вірити в те, що іноземець вирішить приїхати в такі умови, здається практично нереальним. Це більше схоже на фантазію.
Та й навіть у значно кращі часи власники Динамо не поспішали запрошувати іноземних тренерів. А що запропонувати зараз? Ракети, дрони, проблеми зі світлом, команда у кризі, потрібен результат. Особливо немає можливості для посилення складу та великої зарплатні. Тому наступного керманича потрібно шукати в Україні.
Історії про Мацея Кендзьорека не мають жодних підстав. Тренер, який не має значного досвіду в самостійній діяльності, зосереджувався на аналітичних аспектах та стандартах... Це явно не те, що потрібно Динамо в рік його столітнього ювілею.
Для мене оптимальним кандидатом став би Мирон Маркевич. Він має авторитет, може створити атмосферу всередині колективу. Я дуже гарно пам'ятаю роботу Мирона Богдановича у Дніпрі, коли не було особливого складу, почалися перебої із грошима, але команда грала та досягала результату. Я вважаю, що Маркевич здатен за короткий час привести Динамо до тями, дати гравцям новий імпульс. Головне, аби Остап Миронович тримався подалі від команди - щоб не повторювати помилок Карпат.
Безумовно, всім відомо, що стосунки між братами Суркісами та Маркевичем залишають бажати кращого. Але, оскільки це вже зрілі особистості, їм варто продемонструвати свою мудрість у відповідний момент.
На недавніх домашніх іграх Динамо у VIP-ложі був помічений Олександр Шовковський. За рік, проведений у відпустці, він багато чого переосмислив. Олександр добре обізнаний із командою, адже вже виводив її до чемпіонства. Його здатність робити правильні висновки є незаперечною. Зокрема, не доведеться суттєво змінювати тренерський штаб. Як показує практика, Шовковський виявився більш ефективним тренером у порівнянні з Костюком.
Третій кандидат – Сергій Кравченко. Він може стати ключовою фігурою для нового спортивного директора Андрія Ярмоленка. Кравченко займає важливу позицію в команді Руслана Ротаня. Команда Полісся демонструє стабільний прогрес і виступає головним суперником для Шахтаря.
У Кравченка є власне бачення, проте бракує досвіду самостійного управління. Він здатен оцінити багато процесів у Динамо з відстані, відсторонитися від певних аспектів, що стосуються клубу. Однак для успішної перебудови команди вкрай необхідна підтримка та довіра з боку власників.
#
