''Малюк не має уявлення, як відчувається на дотик трава, дерево чи м'яч''. Педагог розмірковує про надмірну опіку, використання російської мови у дитячих садках та поширену помилку батьків щодо мультфільмів.

Українська педагогиня і логопединя Оксана Лавриненко працює з дітьми вже майже 30 років і як ніхто інший знає секрети виховання щасливих та успішних особистостей. Чому ґаджети - це трагедія сучасного покоління, а відеоігри та гіперопіка з боку батьків до добра не доведуть? Як правильно дивитись мультики і що робити з російською мовою в дитячих садочках?

Детальніше про це та багато інших тем дізнайтеся в другій частині нашого інтерв'ю. У рамках першої бесіди з OBOZ.UA Оксана Лавриненко поділилася порадами щодо того, як зрозуміти, чи готова дитина до навчання в школі, на які "тривожні сигнали" варто звертати увагу батькам, а також розкрила, чому не варто сюсюкати з малюками.

Минулого року було проведено дослідження, яке виявило, що кожна п'ята дитина дошкільного віку в Києві практично не володіє українською мовою. Яка ситуація у вашому дитячому садку? Мені пощастило, адже в групі, де навчається мій чотирирічний син, лише двоє з тринадцяти дітей спілкуються російською. Це одна з основних причин, чому ми обрали приватний садок. Слухаючи друзів, знаю, що в багатьох державних закладах ситуація є значно гіршою.

Нещодавно я звернула увагу на те, що чимало молодих батьків активно переходять на українську мову в домашньому спілкуванні. Якщо в родині спілкуються українською, а в дитячому садку вихователі, без сумніву, також використовують державну мову, це сприяє тому, що діти швидше засвоюють українську. Звісно, існують і російськомовні діти, і якщо вони займають лідерські позиції в групі, інші можуть слідувати їхньому прикладу.

Повторення є типовою проблемою в дошкільному віці. Наприклад, моя дитина не мала труднощів зі звуковим вимовленням, але через те, що в групі був малюк, який їй дуже подобався і часто говорив неправильно, вона двічі почала використовувати ці невірні звуки. Вона настільки швидко підхопила цю неправильну вимову, що нам довелося сісти і зосередитися на автоматизації правильних звуків, які вона використовувала раніше. Подібні ситуації трапляються і в групі загалом. Проте, оскільки всі педагоги спілкуються українською, ми підтримуємо мову та дітей, які говорять українською. Я вірю, що це допоможе в майбутньому.

- Як ви вважаєте, хто винен у тому, що 20% сучасного покоління дітей не розуміє української мови? Відомий актор Богдан Бенюк потрапив у гучний скандал, бо запропонував бити дітей, які спілкуються російською мовою. Ви якось мотивуєте своїх вихованців вчити українську мову?

Безумовно, є певні труднощі з мовою та комунікацією, проте мені здається, і я сподіваюся на це, що зараз всі активно переходять на українську. В дошкільних установах завжди використовувалася лише українська мова. Щиро кажучи, не пригадую, коли в дитячих садках проводили заняття російською.

Ми щиро насолоджуємося організацією українських свят, запрошуємо батьків відвідати фотозони, закликаємо одягати вишиванки та інші елементи українського національного одягу. Спостерігаючи за підтримкою батьків та радістю дітей, я розумію, що це не лише про святкові дні, а й про щоденне життя.

Хочеться уникати політичних тем, але я вірю, що з часом ми все ж досягнемо моменту, коли кожен спілкуватиметься українською.

Більшість дітей захоплюється переглядом мультфільмів. Як ви вважаєте, які методи можна застосувати для протидії російськомовному контенту на YouTube? Які анімаційні фільми ви б порадили для дітей?

- Боротьба з російськомовним контентом передусім повинна відбуватися в сім'ї. Зараз існує величезна кількість українських каналів, мультфільмів і фільмів державною мовою. У мене, наприклад, є дуже багато знайомих, які принципово не дивляться російськомовний контент, навіть якщо це іноземний фільм, а іншого перекладу нема.

Не можу порекомендувати конкретні мультфільми, оскільки в нашому садочку ми не демонструємо дітям анімаційні фільми. Але можу поділитися корисними порадами для батьків у ролі логопеда.

По-перше, дітям, принаймні поки вони маленькі, взагалі не корисно дивитися мультфільми.

По-друге, якщо ви вирішили показати дитині мультфільм, він неодмінно має бути з чітким сюжетом та зрозумілим для маленького глядача.

І ще дуже важливо: перші два рази дорослий повинен сісти біля дитини, передивитися мультик разом із нею і прокоментувати кожну дію героя. Щоб дитина розуміла те, що відбувається на екрані: хто що зробив, хто що сказав, чому і так далі.

Я зареєструвала сина в державний садок відразу після його народження, але повномасштабне вторгнення внесло корективи у наші плани. Оскільки в цьому садочку не було укриття, я вирішила віддати дитину в приватний. За два роки ми жодного разу не пошкодували про це рішення. Так, фінансові витрати досить великі, але я усвідомлюю, що інвестую в освіту. Тут українськомовне патріотичне середовище, з дітьми працюють психологи, а також проводяться якісні заняття з англійської мови, робототехніки, гімнастики та футболу. У той же час від знайомих я чую нарікання на домінування російської мови, "радянські" свята та методи виховання, а також про постійні збори грошей - від олівців і туалетного паперу до килимів і телевізорів. Наскільки мені відомо, ви працювали як у державному, так і в приватному садку. Чи помітили ви якусь різницю?

Як на мене, це дійсно складне питання. Існують відмінні державні дитячі садки, які пройшли ремонт, обладнані басейнами та мають сучасну матеріально-технічну базу. Директори активно залучаються до процесу і формують команди з однодумців.

Протягом приблизно чотирьох років я працювала у державних дитячих садках на посаді виховательки та логопедки. Що можу зазначити? У приватних закладах батьки сплачують значні кошти, тому мають високі очікування, а також вищу зарплату для педагогів. Проте, людські цінності залишаються незмінними! Як директорка, я пильно слідкую за тим, щоб у моєму колективі працювали люди, які щиро люблять і поважають дітей. Я впевнена, що такі фахівці також є у державних садках.

Можливо, у приватних закладах дійсно пропонують більше різноманітних активностей, проте й у державних дитячих садках також можна знайти такі ж заняття, як робототехніка чи футбол, просто за додаткову оплату. Більше того, я створила програму підготовки до школи у вигляді серії зошитів. Хоча це не є найдешевшим варіантом, багато державних садочків охоче їх використовують, оскільки педагоги та батьки зацікавлені у максимальному розвитку дітей. Все залежить від людей, і немає значення, чи це приватний, чи державний заклад.

Які труднощі ви, як керівниця дитячого садка, найчастіше зустрічаєте під час спілкування з батьками?

- Я в принципі намагаюся багато спілкуватися з батьками, дуже добре знаю всіх дітей і по максимуму включена в життя у садочку. Як таких проблем у спілкуванні практично немає, навіть коли приходять батьки, яких ми б назвали "складними" - вони тривожні, знервовані, в них багато запитів. Ми намагаємося чути і розуміти всіх.

Я хотіла б звернути вашу увагу на два важливі аспекти. Перший з них стосується прагнення батьків забезпечити своїй дитині щастя за будь-яких обставин. Проте вони не усвідомлюють, що в майбутньому малюкові доведеться навчитися адаптуватися до реалій життя, адже батьки не завжди зможуть бути поруч, щоб захистити його від усіх труднощів. Другий аспект пов'язаний із внутрішніми переживаннями як батьків, так і дітей. Спочатку батьки роблять все можливе для комфортного життя дитини, але з часом вони втомлюються, починають відчувати стрес і, зрештою, дивуються, чому "діти, замість прояву поваги, реагують на них роздратуванням і істериками".

Ми разом із психологом роз'яснюємо батькам, які помилки вони можуть допускати, і пропонуємо рекомендації для вирішення їхніх проблем. Саме завдяки налагодженим довірливим стосункам нам вдається достукатись до них.

Які, на вашу думку, помилки можуть скоювати батьки, які перешкоджають дітям досягти успіху в житті? Які рекомендації ви б їм надали?

- Батькам сьогодні дуже важко, адже немає єдиної лінії виховання дітей. Їх мільйони. Батьки губляться, при цьому я часто спостерігаю якусь гіпердитиноцентричність. Це некорисно ні для батьків, ні для дітей.

Що б я могла сказати батькам? Передусім - зменшити цю тривожну опіку. Коли дітям подрібнюють їжу, годують з ложки, дають їм все, що вони хочуть, тримають за руку, щоб вони не впали. Звичайно, є речі, які обов'язково треба робити, але гіпертурбота - це вже перебір. Тому що потім ми маємо проблеми з сенсорним розвитком дітей, коли дитина нічого не відчуває, нічого не розуміє навколо себе, тому що в кращому разі її від усього опікають, а в гіршому - вона ще й сидить при цьому в ґаджетах і взагалі не відчуває звичайного життя. Не знає, яка на дотик травичка, дерево чи м'ячик.

Це ключовий момент. Усе решта формується згодом. На даний момент мені дуже хочеться підтримати наших батьків і висловити їм співчуття, але в позитивному сенсі.

Чи звертали ви увагу на зміни у вихованні дітей протягом своєї кар'єри з маленькими? Які особливості характеризують сучасних дітей у порівнянні з тими, хто був на початку 2010-х?

Я маю досвід роботи з дітьми понад 29 років. І хоча за цей час можна було б очікувати значних змін у їх поведінці, я не можу стверджувати, що діти стали зовсім іншими. Можливо, вони стали більш чутливими і впевненішими у своїх емоційних реакціях на батьків, але в цілому всі вони чудові, із великим потенціалом. Якщо виховання та заняття з ними організувати правильно, вони здатні на багато, і результати можуть бути вражаючими!

У минулому я працювала заступницею з виховної роботи в приватному закладі, де разом з дітьми організовували походи в Крим, ще до того, як півострів був окупований Росією. Пам’ятаю, як ми йшли цілий день з важкими рюкзаками на спинах, я була втомлена і ледве пересувала ноги. Потім ми зупинялися на якомусь схилі, і інструктор вказував на віддалену скелю, кажучи: "Ось там, вранці, ми були". Це викликало в мені думки: "Не може бути, що ми пройшли так далеко!" Так само я реагую на досягнення наших дітей, пишаючись кожним їхнім успіхом.

Одне з найпоширеніших питань серед батьків: яким чином справлятися з дитячими істериками?

- Скажу вам по секрету, що істерики бувають переважно перед батьками. У дитячих садках це велика рідкість, навіть попри те, що діти звикли до такої форми поведінки і люблять вибивати щось криками, сльозами чи паданням на підлогу. Вони приходять у садочок, на нову територію, і ця поведінка дуже швидко змінюється, тому що поведінка опорних дорослих (педагогів) у садочку інша, ніж поведінка опорних дорослих вдома (батьків). Поведінка дитини залежить саме від нас.

Як керівник дитячого садка, я активно взаємодію з батьками і завжди співпрацюю з психологами. Ми, педагоги, виступаємо в ролі підтримки для батьків. Коли помічаємо, що деякі з них стикаються з труднощами, ми обов'язково аналізуємо ситуації, надаємо рекомендації та пропонуємо свої ідеї. У нашому садочку психолог активно залучена до роботи з дітьми. Ми докладаємо максимум зусиль, щоб батьки чули нас і зробили відповідні висновки.

Чи ви заохочуєте своїх дітей? Дитячий психолог Світлана Ройз радить уникати слова "молодець" і пропонує альтернативні вирази, які можуть краще передати вашу підтримку та увагу до малечі.

- Як педагогиня і логопединя я завжди хвалю дітей. Я не прив'язуюсь до фраз, бо вважаю, що найголовніше - це хвалити в принципі. Якщо у дитини щось не виходить, треба їй допомогти і підтримати мотивувальними словами.

Нагадую, що діти зазвичай прагнуть займатися тим, у чому вони добрі. Наше завдання як дорослих — створити для них атмосферу успіху. Якщо ми будемо діяти правильно, дитина зможе рухатися вперед і ставити перед собою нові цілі. Важливо, щоб цей процес приносив їй задоволення та зміцнював її впевненість у власних силах. А як саме ми будемо їх підбадьорювати — це вже інша тема. Я вважаю, що ключовими є слова підтримки у моменти невдач. Необхідно, аби дитина усвідомлювала, що хоча зараз щось не виходить, її здібності визнають, і з часом все обов'язково складеться.

Як допомогти дитині освоїти мистецтво програвати і приймати невдачі? Мій син вже кілька разів висловлював своє бажання не йти в садок, оскільки боїться, що знову відбудуться змагання з фізкультури. Його команда зазнала кілька поразок, і тепер він категорично відмовляється брати участь у таких заходах.

- Вміння вигравати і програвати - це навичка, яку батьки повинні пройти з дитиною. Cаме у старшому дошкільному віці, тобто 4+, діти починають горіти перемогою і значно важче сприймають програш, ніж у три роки. Ми повинні прожити з дитиною поразку, пояснити, що таке буває. Розказати схожі випадки з нашого життя, поділитися історіями вирішення. Нагадати, як не здавалися, робили нові спроби і зрештою досягнули успіху.

Я намагаюся не підкреслювати, що лише один може стати переможцем. Завжди наголошую на тому, що виграє кожен, хто успішно виконає завдання, а програє лише той, хто не дотримується правил. Чому так? Тому що такий учасник може не почути важливі інструкції і зробити щось не так. В результаті дитина чітко бачить зв'язок між діями та результатами: якщо я буду уважно слухати і прикладати зусилля, то досягну успіху.

Наша ціль полягає в тому, щоб підтримати дитину, навчити її досягати успіху та вміти справлятися з невдачами. Важливо, щоб дитина усвідомлювала, що разом з дорослими вона здатна подолати будь-які труднощі.

Яке у вас ставлення до комп'ютерних ігор у дітей дошкільного віку? Дослідники стверджують, що відеоігри можуть мати позитивний вплив на розвиток мозку малюків, сприяючи поліпшенню пам'яті та критичного мислення.

Нейропсихологи можуть пояснити, як саме ігри впливають на розвиток дитячого мозку та психіки. Проте я висловлю свої думки як педагог. Мої спостереження у дитячому садку свідчать про те, що діти, які активно грають у відеоігри, стають нервовими, збудженими і менш залученими у повсякденне життя. На мою думку, користі від таких ігор немає, принаймні до шести років. У цей період важливо поєднувати ігри з навчальними заняттями, щоб дитина могла відчути себе в сучасному світі та стати більш усвідомленою.

Іншими словами, освітні ігри є не лише корисними, а й приємними та ефективними. Діти зазвичай віддають перевагу інтерактивному контенту, адже він значно цікавіший, ніж звичайні малюнки чи книги.

Як логопед, я хочу підкреслити: все, що має відношення до комп'ютерних технологій, мультфільмів чи телевізійних програм, тобто різноманітних ґаджетів, може активізувати нервову систему. У дітей з чутливою нервовою системою (наприклад, тих, хто страждає на заїкання або затримки в мовленні) це може призвести до негативних наслідків. Тому в таких випадках категорично не рекомендується переглядати мультфільми або грати в ігри, оскільки це може завдати шкоди. Натомість, краще займатися читанням книг, проводити час на свіжому повітрі, спілкуватися та розмовляти. Ігри можуть бути доречними лише у тих випадках, коли їх вдається поєднати з навчальними процесами.

Білл Гейтс виокремив звичку з дитинства, яка стала основою його мільярдного успіху. Екс-генеральний директор Microsoft стверджує, що без активного дослідження навколишнього світу, читання книг і роздумів, він би не зумів створити таку величезну компанію. Тим часом, сучасні діти витрачають значну частину свого часу на гаджети та соціальні мережі. Що ви думаєте про це?

На мою думку, сучасні пристрої стали справжньою трагедією нашого часу. Усвідомлені батьки уважно контролюють їх використання: встановлюють обмеження на час, дозволяють користуватися гаджетами лише для навчання або зовсім забороняють їх. В іншому випадку це може призвести до залежності. Найбільш вразливими є діти шкільного віку, які стають нервовими, емоційно нестабільними та часто влаштовують істерики. Це просто жахливо.

У дитячому садку ми помічаємо дітей, які часто проводять час з гаджетами. Ми обов'язково обговорюємо це з батьками, дізнаємось, які цілі вони ставлять, надаючи своїм дітям смартфони чи планшети, та роз'яснюємо можливі негативні наслідки.

- Дослідження показало, що біг та ігри на вулиці змінюють мозок дітей. Вчені так і кажуть: нехай лазять по деревах, падають і розбивають коліна, адже ігри на свіжому повітрі допомагають дітям розвивати соціальні навички, як-от чергування та співпраця, виховують цікавість, вчать розв'язувати проблеми. Що думаєте з цього приводу?

В даний час у багатьох дітей спостерігаються проблеми з сенсорним розвитком. Це пов’язано з тим, що, з одного боку, вони не отримують достатньо сенсорного досвіду: мало бігають, рідко лазять, а також не займаються активними іграми на свіжому повітрі. Натомість більшість часу проводять вдома в стерильних умовах, що негативно впливає на їхній розвиток.

Я підтримую ідею всебічного сенсорного розвитку дітей: ми повинні надавати можливість отримувати досвід на свіжому повітрі або відвідувати спеціалізовані заняття. Важливо зазначити, що деякі прояви аутичного спектру можуть бути пов'язані з недостатнім сенсорним розвитком, і їх легше подолати. Головне — знати, як це зробити.

Яке ваше ставлення до домашніх завдань для дітей з точки зору батьків? У багатьох дитячих садках практикується надання дітям завдань, які потрібно виконувати вдома - чи то малювати, чи збирати листя або жолуді в лісі, чи готувати цілу аплікацію. Такі завдання часто стають справжнім змаганням між батьками. Але ж більшість з них працюють. Коли ж знайти час для цього, якщо вони повертаються з роботи втомлені? І ще потрібно приготувати вечерю, а також провести час з дитиною. У садочку, куди відвідує мій син, таких завдань немає. І, зізнаюсь, відчуваю полегшення, адже не уявляю, звідки брати сили на це...

- Домашніх завдань у нашому садку немає. Ми віддаємо батькам тільки ті вироби, які дітки робили на заняттях. Але якщо є якийсь проєкт і батьки мають можливість долучитися, то це гарна історія, адже приносить задоволення усій сім'ї. Дитина приходить у садочок щаслива і розповідає: от дивіться, ми це зробили з батьками, ми тут сиділи, це робив я, це робила мама тощо.

Звісно, йдеться не про ситуації, коли малюк спить, а батьки вночі займаються чимось.

Нагадаємо, раніше український вчитель початкових класів Антон Атаманчук пояснив, чому діти обов'язково повинні відвідувати дитячий садок.

Читайте також на OBOZ.UA інтерв'ю з дитячим аніматором Артуром Пайрері - про ідеальний день народження, російські мультики під час війни і костюми за тисячі доларів: "Батьки, не ламайте своїх дітей!".