Два королівських двори: що означає призначення Ротаня на Полісся?

Перший меседж, який має виникнути в нашій свідомості з приходом Руслана Ротаня до Полісся, - це усвідомлення того, що Динамо та Шахтар у рамках українського чемпіонату існують у власному світі, і жодні події, що відбуваються в інших командах УПЛ, не впливають на їхню гру.

Це, звісно, було помітно й раніше: коли жодні успіхи шахтарівських юніорів у Маріуполі (або, наприклад, Карпатах - якщо ми про Федецького та Кожанова) не ставали приводом для менеджменту давати шанс їм у "гірників".

Або, скажімо, коли Динамо обирало нового "динамівського серця", незважаючи на численні невдачі в останні роки (їх назбиралося чимало - від Буряка до Хацкевича), воно не помічало видатну роботу Вернидуба, Скрипника та Шарана в командах середньої ланки.

Проте випадок Ротаня є надзвичайно показовим. Він не є звичайним гравцем - Ротань вважається справжньою легендою українського футболу. Має сто матчів за національну збірну та 74 гри в єврокубках. Якщо не брати до уваги Ярмоленка та Караваєва, усі сучасні гравці Динамо разом узяті матимуть приблизно таку ж кількість матчів. У Шахтаря ситуація схожа, але тут варто виключити Матвієнка.

Отже, питання щодо авторитету взагалі не стоїть, і навіть не може виникнути. Багато футболістів з команд Шахтаря та Динамо, таких як Судаков, Бондаренко, Бражко та Вівчаренко, під керівництвом Ротаня пережили найяскравіші моменти своїх кар'єр. Варто згадати, що вони разом досягли півфіналу молодіжного Євро, здолавши французьку команду! Ротань також мав досвід гри в Динамо, причому це було його друге повернення, і зовсім нещодавно. Він продемонстрував винятковий потенціал у різних умовах. Сучасний футбол вимагає нових підходів, а не старих схем "бий-біжи"...

І тим не менше. Ротань у Поліссі, де знайомих йому осіб якраз мінімум. Це означає, що Шахтар і Динамо просто не дивляться на кандидатури всередині чемпіонату України. Киянам, звісно, і тренера міняти немає сенсу, але Шахтар це зробив щойно - і вибрав Турана.

Отже, команда легіонерів має свою легенду. Для Палкіна і Срни 100 матчів у складі збірної Туреччини виявилися більш значущими, ніж аналогічна кількість поєдинків за збірну України. Це, безумовно, випадкова збіг, але друге місце у турнірній таблиці, обійшовши Шахтар, має безперечну вагу, порівняно з шостою позицією в чемпіонаті Туреччини. Виграти у трійці грандів у Туреччині часом легше, ніж у двійці в Україні – такі випадки трапляються частіше, як, наприклад, цього сезону, коли Самсунспор досяг успіху.

Проте для "гірників" виявилося принципово важливим реалізувати проєкт з легіонерами. Це свідомий вибір: хоча багато хто цього не помітив, вже пройшло 20 років з тих пір, як український тренер очолював Шахтар. Луческу, Фонсека, Каштру, Де Дзербі, Йовічевіч, ван Леувен, Пушич, Туран — всі вісім останніх наставників клубу були іноземцями. Безумовно, клуб має на це право, враховуючи, яких успіхів він досяг за ці два десятиліття.

Гранди в жодному разі не заслуговують на критику за свій підхід. За останні 30 років вони здобули чимало титулів, порівняно з усіма іншими командами. Скільки гравців вони продали за велику суму? Чи можуть Динамо та Шахтар бути настільки невидущими? Чому тоді Мілан запрошує Фонсеку, Брайтон - де Дзербі, а Ференцварош - Реброва, а не Скрипника чи Григорчука? Різниця між гравцями, як правило, ще очевидніша: Мхітарян залишається в топ-клубах уже 15 років, тоді як Хомченовський грав у Понферрадині, опинившись у ситуації вильоту з другого дивізіону в третій. Проте в якийсь момент обидва були визнаними топ-півзахисниками в рамках УПЛ.

Динамо і Шахтар живуть за принципами двох королівських дворів. Кожен із клубів виграв багато, очевидно виграє багато і надалі - і "простолюдинів" він набирає, виходячи з більш глибоких концепцій, ніж якийсь там чемпіонат України. Динамо, як ми знаємо, любить передавати тренерську посаду колишнім легендам - і Ротань із 83 матчами за киян сюди не дуже вписується. Шахтар любить будувати команду на легіонерах - і сюди Ротань вписується ще гірше.

Не варто дивуватися, що за такої стратегії великих клубів все більше українців або починають підтримувати середні команди, або (частіше) взагалі втрачають інтерес до УПЛ. Український чемпіонат перетворюється на структуру з дуже невизначеною ієрархією: адже досягнення в ньому не забезпечують підвищення. Наприклад, Шаран здобував медалі з Олександрією, але як це вплинуло на його подальшу кар'єру?

Окрім двох великих клубів, Ротань обрав найбільш перспективний і амбіційний проєкт. Для тих, хто вірить у світле майбутнє Олександрії, варто нагадати: команда вже попрощалася з Калюжним, контракт Кампуша завершується цього літа, а Єрмаков з самого початку був в оренді. Шабанов, Ковалець та Філіппов вже досягли поважного віку, і минулий сезон може стати їхнім останнім на високому рівні. Безеррі залишився на рік до завершення контракту, і ймовірність його відходу складає 99%. Але хто ж буде грати? Олександрія не ставила собі за мету стати новою потужною силою, тому десяте місце після другого зовсім не стане для неї проблемою.

Щодо закордонних пропозицій, Ротань ще під час сезону висловив у одному з інтерв'ю: "Я не відчуваю, що повністю реалізував свої амбіції в Україні". У цьому контексті Полісся виглядає клубом, який має найкращі перспективи для втілення його тренерських задумів.

Гуцуляк і Назаренко повинні вписатися в стиль гри Ротаня, адже саме завдяки потужним флангам він досяг успіху з Олександрією. Що стосується інших гравців, то важко уявити "адаптацію" для команди, яка за два роки в елітному дивізіоні здійснила більше 30 трансферів. Інші клуби або не здійснюють жодних покупок протягом років, або ж обмежуються 1-2 новими гравцями за сезон. А ось Буткевич підписав цілих ДВАДЦЯТЬ футболістів. Крім того, він залучив вільних агентів на рівні Бабенка, Чоботенка, Шабанова, Бойка, Волинця та Лєднєва.

Отже, немає сенсу оцінювати команду в цілому з точки зору тренера. Гравці, які сподобаються Руслану Петровичу, залишаться в команді, а ті, хто не впишеться, покинуть її. Для Буткевича не буде складно здійснити навіть дев’ять трансферів для основного складу. Значною перевагою Ротаня є збереження тренерського штабу, адже Кравченко та інші пішли за ним. Буткевич зміг публічно визнати свою помилку в призначенні Ашура, але зараз до Полісся приїжджає один з найкращих тренерів, щоб працювати з кращими гравцями України, які не належать до Динамо і Шахтаря.

Це саме по собі робить чемпіонат України цікавішим.