Франциско СЕРРАНО: "Ашур - специалист исключительного уровня"

Головний тренер житомирського клубу «Полісся» Франциско Серрано, який є асистентом Імада Ашура, поділився в інтерв'ю своїми обов'язками, перевагами команди та висловив думку щодо її потенціалу.

- Я працюю у футболі вже близько 10 років. Я починав тренером в академії у клубі "Універсідад де Чилі". Потім переїхав до Катару, де познайомився з Імадом. Там у нас з'явилася нагода попрацювати разом. Після того став асистентом тренера в Уругваї, де познайомився із Крістіаном Мачіном. Потім переїхав до Словаччини, у Дак. Це мій перший тренерський досвід у Європі. І ось тепер я тут, працюю у "Поліссі".

Вашою останньою компанією було словацьке підприємство ДАК. Що стало причиною вашого відходу звідти?

Я приєднався до команди на початку 2024 року. Ситуація була подібною до теперішньої. Моя співпраця з іспанським тренером Хіско Муньйосом принесла чимало досягнень для клубу, включаючи вихід до попереднього раунду Ліги Конференцій, що стало однією з головних цілей "Даку". Коли ми завершили сезон, на початку наступного виникли розбіжності з керівництвом щодо стратегічного розвитку клубу. Це стало ключовим моментом, адже ми зрозуміли, що у нас абсолютно різні погляди на майбутнє. В результаті, я вирішив піти. Це сталося в період вересень-жовтень 2024 року. Я повернувся до Чилі, де провів час у колі родини.

- Ви вже згадували про те, що познайомилися з Імадом Ашуром в Академії Еспайр і працювали з ним. Розкажіть власне про перше знайомство? Яке він справив враження на вас?

Моє перше враження від нього з професійної перспективи залишилося незмінним. Він є справжнім майстром своєї справи, відданим своїй роботі, уважним до деталей і завжди докладає максимум зусиль. Це стало однією з причин, чому я вирішив залишитися тут. Його дисципліна та відданість професії, які він демонструє з того часу й до сьогодні, є для мене важливими якостями у тренері, поряд з його особистими рисами.

В Україні його вважають одним з найобіцяючих тренерів. Чи вам вже відомо про це?

Хоча я не чув про це, мене це зовсім не дивує. Можу запевнити вас, що Імад сьогодні дуже активно трудиться на благо клубу. Ваші припущення можуть цілком реалізуватися в майбутньому. І справа не в тому, що це трапиться саме по собі, а в його величезних зусиллях. Я не мав жодної інформації про це, але, повторюся, не вражений. На мою думку, якщо він продовжить працювати з такою ж відданістю, як і зараз, у нього є всі шанси стати видатним тренером в Україні.

Які, на вашу думку, є вашими найсильнішими сторонами в ролі тренера?

Говорити про себе завжди викликає труднощі, проте я можу стверджувати, що у взаєминах з гравцями. Іноді, особливо в світі тренерства, ми фокусуємося на технічних та тактичних аспектах, які, можливо, більше стосуються нашої професії. Проте, я вважаю, що одним з найважливіших аспектів для мене сьогодні є саме взаємодія з гравцями. Розумієте, турбота про них не лише з точки зору футболу, але й з огляду на їх особистість, на мою думку, є взаємопов'язаною.

- За що ви відповідаєте у команді. Які ваші функції, яка ваша роль?

- У мої обов'язки як асистента тренера входить багато речей. От, наприклад - індивідуальні зустрічі з гравцями. Це те, що ми з ними дуже активно впроваджуємо. Перевіряємо тактичні індивідуальні деталі після тренувань, після ігор. Я вважаю, що важливо ставити спільні цілі разом з гравцями. Вони також повинні формувати й впливати на них. І це важливо, тому що таким чином ви робите футболістів частиною цього процесу. Тож, ми дуже багато працюємо у цьому напрямку. Навіть сюди я прийшов якраз після такої зустрічі.

- Чи аналізували ви поєдинки Полісся у першому колі чемпіонату? Яке взагалі враження справила команда? Що би хотілося вам відзначити?

Мене вражає здатність команди швидко адаптуватися до різноманітних ситуацій. Завдяки унікальним якостям гравців та їхній злагодженій роботі, я впевнений, що вони мають потенціал показати ще кращі результати. Наприклад, під час атак на низькі блоки або у випадках, коли гра стає більш динамічною, і між лініями з'являється більше простору. А також у захисті: важливо вміти розпізнавати моменти, коли необхідно активно пресингувати, або ж коли напруження недостатнє, і потрібно змінювати тактику. Ця здатність до трансформації є ключовою у нашій грі. Визначити чіткі рамки для нашої гри досить складно – ми працюємо в різних умовах. Команда здатна адаптуватися до кожної конкретної ситуації. Ще одне, що мене вразило і що я підтвердив, працюючи з ними, – це їхня відданість справі та професіоналізм. Вони дійсно викладаються на всі сто.

Який стиль гри у футболі вам подобається, і яким футболом ви б хотіли бачити команду "Полісся"?

Мені до вподоби агресивний стиль футболу, але такий, що не знає страху — це сміливий підхід. Я вірю в футбол, в якому кожен гравець підтримує своїх товаришів по команді, щоб рухатися вперед. Завдяки нашим тренуванням та щоденній роботі Імада, ми формуємо команду, яка не боїться ризику. Ми усвідомлюємо небезпеки, але не піддаємося їм. Якщо нам потрібно рішуче захищатися в агресивному стилі — ми це робимо. І коли у нас є можливість швидко атакувати та завершити атаку, ми не вагаємося. Немає місця для думок на кшталт: "можливо, варто почекати". Ми зрозуміємо, коли гра вимагатиме обережності. Але якщо є шанс діяти агресивно, як в обороні, так і в атаці — ми повинні скористатися цим. Я впевнений, що ми рухаємося в бік створення саме такої команди.

А в цілому, які можливості має ця команда і яких результатів вона може досягти?

- Я не хочу говорити про те, що може статися в травні чи в кінці сезону. Що я можу запевнити й підтвердити, так це те, що сьогодні разом з клубом, разом з гравцями й разом з персоналом ми серйозно працюємо над тим, щоб побудувати конкурентоспроможну команду, яка може серйозно конкурувати в чемпіонаті.

Ми вже розібралися, ким є Франциско Серрано у якості тренера, а тепер цікаво дізнатися, яким він є у житті поза футбольним полем?

Окрім шумного світу, я виявляю себе спокійною особистістю. Я ціную свій особистий час і знаходжу задоволення в тому, щоб бути наодинці. Іноді життєві та професійні обставини вимагають від мене цього, та я сприймаю це як позитивний досвід. Подорожуючи Катаром, Уругваєм та Словаччиною, я навчився насолоджуватися моментами самоти. Я зовсім не той стильний молодик, якого можна побачити на пляжі. Моя пристрасть – це перегляд серіалів, читання книг і просто відпочинок. Нічого особливого, як на мене.

- Чого б ви хотіли досягти. Беремо цей сезон, щоб в кінці сезону ви сказали - я щасливий.

Хотілося б завершити сезон з усвідомленням, що зробив усе можливе. Тоді результати говоритимуть самі за себе. Незалежно від того, яким буде результат, прагну, щоб в кінці сезону відчував, що в мене більше немає сил. Я віддав усе, що міг. Це для мене стане символом успіху.