КАЛЮЖНИЙ: "Суперник переслідував мене і штовхав. А потім - вдарив мене слиною."

Капітан харківської команди "Металіст 1925" Іван Калюжний висловив свої враження після успішної гри проти львівських "Карпат", що відбулася в рамках 13-го туру Української Прем'єр-ліги, де його команда здобула перемогу з рахунком 2:1.

Вітаю з тріумфом! Ця перемога була справжнім святом для "Металіста 1925". Сьогодні ти став свідком усіх ключових моментів. Що саме викликало в тобі такі сильні почуття? Чи відчував ти ностальгію за клубним футболом?

Дякую за вітання. Арбітру необхідно управляти емоціями на полі. У першій половині матчу їхній гравець під номером 21 постійно переслідував мене, штовхаючи в спину, а у другій половині навіть плюнув у мене. Це залишилося непоміченим, хоча всі бачили, що робимо ми. Вважаю, що арбітри повинні бути уважними до таких ситуацій, адже цей гравець провокує конфлікти на полі. Але вирішувати все це їм.

Що відбулося в моменті з Сичем? Звернула увагу, що згодом ви обіймалися, значить, конфлікт вирішено?

- Він зробив фол, я впав. Він вдарив мене під коліно, мені було боляче, я лежав, а ще й отримав жовту картку. Я не розумію чому, адже навіть до арбітра не звертався. Але за останні матчі арбітри реагують на будь-яку мою дію саме так. Я, як капітан, ніколи не спілкуюся в грубій формі. Якщо ж когось образив - прошу вибачення. Але не можу зрозуміти, чому в кожній грі отримую незрозумілі картки.

В останні миті гри стався момент, коли могла бути призначена пенальті. Ти був впевнений, що такого не станеться, чи все ж у тебе були сумніви?

- Ні, я був впевнений, що пенальті не буде. М'яч потрапив мені в живіт. Але в цьому епізоді арбітр одразу призначив пенальті. Він сказав, що моя рука була піднята догори, але насправді вона була біля тіла. Такі ситуації трапляються. Дякую, що арбітр пішов переглянути VAR. Я відразу пояснив, що спочатку м'яч влучив у живіт, а потім у лікоть - так і вийшло.

Зважаючи на сьогоднішній матч, чи вважаєш ти, що "Металіст 1925" справедливо здобув перемогу?

Я вважаю, що це правда. Цю перемогу ми хочемо посвятити Андрію Вікторовичу Полуніну. Нехай земля йому буде пухом. Ми будемо дуже за ним сумувати.