Конспект Лобановського: Елементарні стратегії досягнення футбольних вершин.

Сьогодні відзначаємо 87-й день народження видатного тренера українського футболу.

Майже 25 років минуло з того часу, як Валерій Васильович залишив цей світ. Протягом усіх цих років у медіа не раз згадувалися "конспекти Лобановського", які вже стали справжнім фразеологізмом. Ніхто не мав змоги побачити ці "скрижалі", а записи його учнів можуть розглядатися лише як інтерпретації його стратегій, тактичних схем та тренувальних методик.

Звично доводивши їхню дієвість через успіхи своїх підопічних безпосередньо на футбольних полях і померши фактично на робочому місці, Метр, вочевидь, просто не встиг зафіксувати тренерську мудрість у форматі літературної спадщини - підручника чи хоча б методички для спадкоємців.

Опис власне конспекту, безсумнівно, найбільш точно відображає суть документа, що містить майже тридцять ключових положень, які окреслюють основні принципи роботи колективу. Цей документ з'явився ще в період існування Радянського Союзу, ставши відповіддю Лобановського на одне з засідань вищого керівництва. На цьому засіданні чиновники спробували нав'язати тренерові збірної свої рекомендації щодо формування команди.

"Ми даремно витрачаємо час! - прокоментував Валерій Васильович потуги спортивних можновладців. - Спочатку треба говорити про гру, про те, як вона має бути організована в обороні й атаці. Й тільки визначившись із цим аспектом, можна переходити до суперечок по колу кандидатів".

Щоб надати цьому підходу більшу конкретику, київський тренер представив 27 пунктів, які ми сьогодні розглянемо. Отже...

1. Захисник повинен володіти точними довгими передачами м'яча з обох ніг і мати високі швидкісні та швидкісно-силові якості.

2. Гравець задньої лінії повинен уміти вибрати потрібну позицію, своєчасно призупинити наступальні дії суперника, завжди прагнути точним пасом організувати атакувальні дії (приклади: Бекенбауер, Куман).

3. Якщо м'яч знаходиться перед воротами, захисник не повинен передавати його паралельно лінії воріт. Для ліквідації небезпечного моменту доцільно відбити м'яч убік чи вперед: чітке руйнування краще нечіткого творення.

4. Біля власних воріт захисник не повинен ризикувати, намагаючись обіграти суперника.

Як київське Динамо під покровом чемпіонства досягало успіху.

5. Позиція захисника стосовно свого супротивника повинна забезпечувати можливість спостерігати не лише за м'ячем, а й за групою атакуючих гравців противника (так звана діагональна перспектива).

6. Якщо захисник дозволив супернику обійти себе, йому слід активно переслідувати гравця з м'ячем, поки ситуація на полі не вирішиться. В умовах тиску нападник часто втрачає впевненість, починає поспішати і, як наслідок, робить помилки під час ударів і передач.

7. У випадку, коли захисник програє дуель, а його партнер намагається допомогти, переслідуючи суперника, перший виконавець повинен терміново заблокувати вільного гравця команди-суперника.

8. Коли захисник починає боротьбу за м'яч, інший гравець з команди бере на себе його обов'язки в цей момент.

9. Після невдачі в атаці захисникові слід негайно повернутися на свою позицію.

10. Коли атака противника зазнає невдачі, захисник повинен терміново створити простір, щоб через нього можна було ініціювати власну атаку.

11. Під час руху по полю захисник має завжди залишатися між противником і своїми воротами.

12. Захисник повинен уникати ситуацій, в яких суперник зможе отримати простір для маневру, що дозволить йому використовувати свої ігрові можливості.

13. Захисник не повинен відбивати м'яч без вагомої причини, якщо ворота не під загрозою. Краще ініціювати атаку через точну передачу гравцеві, який звільнився від опіки.

14. Оборонець повинен приймати рішення, погоджуючи їх із діями воротаря, а в разі помилки останнього прийти йому на допомогу.

1. Якщо у гравця є шанс підстрахувати партнера, який знаходиться у кращій позиції, він повинен скористатися цим моментально. М'яч переміщується швидше, ніж сам футболіст.

2. Після віддання м'яча гравець, що атакує, повинен зайняти вільну та активну позицію для наступної атаки.

3. Нападник повинен активно змінювати свою позицію відповідно до розвитку гри, оскільки залишаючись на місці, він стає легкою мішенню для блокування. Гра без м'яча вимагає динаміки та рухливості.

4. При єдиноборстві із захисником нападник повинен контролювати м'яч дальньою від суперника ногою.

5. Для того щоб уникнути контролю з боку суперника, гравець в атаці має використати тактичний прийом — швидкий біг з максимальною віддачею та несподіваною зміною курсу.

6. Для того щоб отримати м'яч, гравець в атакуючій команді повинен наближатися до нього, уникаючи шансів на перехоплення з боку противника.

7. Атакувальний гравець не повинен вести гру там, де на невеликому просторі зосереджено багато гравців суперника. Варто змінити напрямок розвитку атаки, перевести м'яч на інший фланг.

8. Приймаючи м'яч, нападник повинен мати готове оптимальне рішення щодо подальших своїх дій.

9. Усі атакувальні гравці повинні чітко виконувати не лише свої завдання, націлені на завершення комбінації, але й оборонні функції. При зриві атаки нападники повинні прагнути відібрати м'яч або активними діями затримати розвиток наступу суперника - доти, доки інші гравці не займуть вигідні позиції для відбору м'яча.

10. У разі, коли суперник контролює м'яч, незалежно від того, де він знаходиться, нападники зобов'язані завадити руху найближчих гравців.

11. Нападнику необхідно володіти швидкісними здібностями, впевнено виконувати удари обома ногами та бути майстром у боротьбі за м'ячі, що летять у повітрі.

12. Нападник не повинен боятися єдиноборств. Маючи відповідну витривалість, атлетичні якості, швидку реакцію, він повинен приймати правильні рішення в складній ігровій ситуації.

13. У завершальній стадії атаки нападник повинен якнайшвидше готувати та завдавати удару по воротах - грати на випередження.

...Очевидці розповідають, що саме цей конспект висів на дошці об'яв у холі тренувального центру німецького Руйта в січні 1997 року - в першому міжсезонні київського Динамо після повернення Валерія Лобановського з Близького Сходу. Цілком можна уявити подібний перелік, адресований і переможному поколінню "біло-синіх" середини 1980-х, і їхнім одноклубникам із попередньої декади, володарям Суперкубка Європи.

Півстоліття тому команда Динамо здобула перемогу над Баварією, представляючи... Українську Народну Республіку.

Зазвичай щоранку публікувалася "аналіз" техніко-тактичних показників всіх гравців на основі результатів тренувань, спарингів або офіційних матчів. Це робилося для того, щоб дискусії про результати ґрунтувалися не на емоціях чи суб'єктивних думках.

"Конспект Лобановського" не включає закликів до універсалізму і не пропонує індивідуальних "прототипів" для тотального футболу. Більше того, він не застосовує таку характеристику до гри, яка повинна реалізовуватись через втілення запропонованих принципів, викладених у термінах, зрозумілих навіть тим, хто не має відношення до футболу.

Чи не виникають у вас в уяві образи видатних захисників-ліберо, таких як Коньков, Балтача та Ващук, коли ви ознайомлюєтеся з цими 27 принципами? Чи не згадуєте ви про невтомних Колотова, Яковенка і Калитвинцева, які однаково майстерно діяли як в атаці, так і в захисті? Чи не бачите ви перед собою різних за стилем і технікою, але однаково небезпечних нападників, таких як Блохін і Онищенко, Заваров і Бєланов, Ребров і Шацьких? Чи не вшановуєте ви тих, кого найкраще описує термін "людина-оркестр" - гравців з універсальними навичками, таких як Мунтян, Веремєєв і Буряк, Дем'яненко, Баль і Безсонов, Белькевич і Шевченко?