Країна присутня, але чемпіонату немає. Як же футбол існує в маленькому Ліхтенштейні?

Найменші держави світу та їхній унікальний спортивний простір пропонують захопливі можливості для дослідження життя інших культур. Сьогодні ми звертаємо увагу на Ліхтенштейн — невеличку мікродержаву, що розташована в Європі, затиснуту між великими футбольними націями. Проте навіть у цій крихітній країні існує професійний футбол, і час від часу відзначаються певні досягнення. OBOZ.UA ділиться вражаючою історією майже столітнього розвитку футболу в Ліхтенштейні, який, варто зазначити, не обмежується лише її територією.

Чи є у Ліхтенштейні популярність футболу?

Князівство Ліхтенштейн налічує приблизно 40 тисяч мешканців і займає площу всього 160 квадратних кілометрів — це в п’ять разів менше, ніж Київ. Тим не менш, ця маленька країна, яка колись була виключно аграрною, розташована поруч з річкою Рейн у гірському регіоні Альп, вирішила зайнятися футболом. Сьогодні більшість ліхтенштейнців спілкуються німецькою, але самі матчі не відбуваються на території їхньої держави. Через обмежену кількість футбольних клубів, їхній потенціал, здається, вже вичерпано.

Протягом майже століття вони досягли того, що в їхній країні існує внутрішній турнір та національна збірна команда. У 1974 році їх офіційно прийняли до складу УЄФА та ФІФА, що дозволило через вісім років провести першу офіційну гру на рівні національних команд. Незабаром ця багата країна також відкриє можливості для жіночого футболу. Кожен аспект цього популярного виду спорту в князівстві потребує окремого розгляду.

Клуби створили давно, але грати вдома не можна

Перші футбольні клуби в Ліхтенштейні були засновані лише в 1932 році — відразу три з них. Коли ж усі зібралися для гри у футбол, намагаючись наслідувати великі європейські команди, стало очевидно, що це заняття виявиться нудним через недостатню кількість учасників. Тому Ліхтенштейн уклав угоду зі Швейцарією, і в тому ж році був інтегрований у її турнірну систему. Три клуби почали змагатися з новими для них командами. Однак на поповнення клубного складу довелося чекати довго: наступний клуб з найбільшої громади з'явився лише у 1949 році. Після цього нові команди продовжували з'являтися до 1972 року, в результаті чого загальна їх кількість стабілізувалася на семи.

Цього все одно було замало замало для власного внутрішнього турніру і ігри серед швейцарців проводять донині. Грають на всіх можливих рівнях - із третього і аж до сьомого у швейцарській піраміді. Але є солідна особливість: попри відсутність власного чемпіонату, всі ігри клуби проводять вдома. У всіх семи є власні стадіони, найбільший здатен вмістити 3,5 тисячі глядачів.

"Вадуц" - це як груз, так і джерело надії для Ліхтенштейну.

Цього представника країни ви точно знаєте. "Вадуц" - найтитулованіший клуб Ліхтенштейна і має чимало одноосібних досягнень. Наприклад, це єдиний представник своєї країни, який виходив до найвищої ліги Швейцарії. А ще це перша команда із цієї місцевості, яка змогла пробитися до міжнародних змагань. А ще це абсолютний рекордсмен із перемог у локальному кубку, аж 50. Та й банально - це єдиний професійний клуб на весь Ліхтенштейн.

Назва добре знайома українському вболівальнику, бо 2 роки тому вони перетиналися із нашим "Дніпром-1" у Лізі конференцій. "Вадуц" тоді отримав ще один привід для унікальності - стали єдиною командою князівства, яка змогла пробитися аж до групового етапу. Із дніпровською командою їм вдалося взяти 1 очко, вдома програли. Та все одно - останніми роками тільки ця команда залітає до єврокубків.

"Вадуц" - це команда, яка значно перевершує інших представників Ліхтенштейну. Завдяки такому домінуванню клуб одного разу навіть отримав заборону, про що ми детальніше розповімо далі. Для цієї історії існує спеціальний, єдиний в країні турнір - Кубок. На даний момент, успіхи на європейській арені здаються лише приємним спогадом про минулі досягнення. Клуб має бюджет, що становить приблизно 5 мільйонів євро, а президент Патрік Бургмеєр закликає фанатів бути реалістами та насолоджуватися стабільними виступами у другому дивізіоні Швейцарії. Проте їхній стадіон "Райнпарк" пропонує неймовірний вид на замок і Альпи.

Кубок - це єдиний шлях, щоб отримати можливість потрапити до Європи.

Футбольну систему Ліхтенштейна оновили після Другої світової - до неї додали кубок. На той момент учасників все ще бракувало, але була можливість пограти за щось своєрідне. На самому початку "Вадуц" і "Тризен" гризлися не на життя, але поступово перевага закріплюється за найпрестижнішим клубом князівства. У 1950-х "Вадуц" виграв 9 із 10 титулів. Зрештою, цей шлях стає домінуванням без можливостей для інших - і призводить до революції.

У 1970-х роках Федерація Ліхтенштейна наклала заборону на участь головного претендента в Кубку, оскільки інші команди набагато частіше витягували м'ячі з власних воріт, ніж мали шанс хоча б поглянути на трофей. Ця заборона тривала всього три роки, після чого команда "Вадуц" повернулася на поле з вражаючими сімома перемогами підряд. Абсолютний чемпіон здобув вже 50 кубків одного й того ж турніру, що є світовим рекордом за кількістю перемог у рамках одного змагання. Хоча на горизонті з'являються сміливі футболісти, готові кинути виклик лідеру, нині такої тенденції не спостерігається. 20 травня команда має можливість додати до свого музею ще один кубок, а також отримати чергову перепустку до Ліги конференцій. Ось, наприклад, типовий рахунок для кубкового матчу:

Таким чином, це єдиний спосіб потрапити до європейських кубків. Одна з найменш розвинених у футбольному аспекті країн може надіслати свого єдиного представника лише через кубковий турнір. І це лише в найнижчий турнір на стадії кваліфікації (до речі, саме з цього етапу минулого року стартувало "Полісся", а "Дніпро-1" також мав долучитися). Отже, навіть якщо команда під керівництвом Марка Шнайдера колись перевершить "Янг Бойз", чемпіонство в швейцарській Суперлізі їм не світить. Аналогічно, і можливість потрапити до Ліги чемпіонів також виключена, адже все залежить лише від внутрішнього турніру і доступна лише Ліга конференцій.

Футбольна команда Ліхтенштейну виступає, щоб насолоджуватися грою.

Як ми вже написали, професійна збірна існує із 1974-го року, а перший матч був у 1982-му, тоді програли 1:0 Швейцарії. На сьогодні Ліхтенштейн без перемог в офіційних матчах вже 5 років, але може згадати, як відібрав очки в Латвії, Румунії та Вірменії. У рейтингу УЄФА команда передостання та часом змінює місце із Гібралтаром та Сан-Марино; у світовому - далеко за 200 місцем. Та ця команда збирається не для перемог. Вони хочуть розповісти про себе світу та подивитися, який футбол за межами їх заможних замків, річок і гір. Попри певну комічність, збірна не хочу зупинятися. Той же "Вадуц" шукає більше аудиторії та більше грошей, щоб за рахунок інвестицій стати платформою для молодих гравців і точкою розвитку професійного спорту у власній країні.

Ліхтенштейн — це країна, що не має власного національного чемпіонату, але може похвалитися єдиним турніром та одним професійним футбольним клубом. Хоча тут є кілька футбольних полів, фанатів не так багато. Проте їхня позитивна емоційна прив'язаність до гри та слова "Ми отримуємо задоволення від кожного матчу" справді надихають. Чому б не організувати поєдинок проти України?