Легендарний український футболіст згадує випадок, коли він вдарив арбітра з Москви.

Івана Шарія за це "піддали критиці" в буфеті готелю.

У чемпіонаті України вилучення з поля стали настільки звичним явищем, що жоден тур не минає без них. Іноді в одній грі може бути кілька червоних карток, і це вже нікого не дивує. Сучасним уболівальникам важко уявити, що до того, як український футбол отримав незалежність, червоні картки були не просто рідкістю, а справжнім винятком. У 70-80-х роках за весь сезон їх фіксували в середньому лише 6-7 разів. Лише на початку 90-х їхня кількість почала суттєво зростати. Цікаво, що такий жорсткий вердикт арбітра, як червона картка, призводив до серйозних наслідків для футболістів. Залежно від типу порушення, деякі гравці отримували дискваліфікації на 2-3 матчі, тоді як інших могли відсторонити на 5 і більше зустрічей.

Одного разу стався неприємний інцидент, коли дискваліфікація тривала цілих 10 матчів. Це сталося з популярним українським форвардом Іваном Шарієм, який користувався величезною любов'ю не лише в Полтаві, а й у Запоріжжі, Одесі, Вінниці та Кременчуці.

На самісінькому старті сезону-1985, коли Шарій захищав кольори одеського "Чорноморця", його команда приймала у домашньому матчі київське "Динамо". У ході першого тайму після швидкого голу Олександра Заварова "моряки" поступались 0:1, однак в одній з атак їхній півзахисник Віктор Пасулько опинився у штрафному майданчику гостей і, знаходячись в оточенні кількох суперників, ударом злету вразив ворота. Однак після деякої паузи московським арбітром Кирилом Дороніним гол було скасовано. У цю мить на замерзлому полі спортивної арени завирували пристрасті, в епіцентрі яких опинився Іван Шарій.

— Так, так, це дійсно сталося, — усміхаючись, згадує той момент нападник "Чорноморця" у бесіді з Sport.ua. — Наша команда забила гол, і суддя його спочатку зарахував. Але це сталося на самому початку. Коли гравці "Динамо" почали розводити м'яч із центру поля, один з асистентів щось повідомив судді чи подав йому сигнал, і Доронін без жодних підстав скасував гол.

- Він начебто угледів у одесита гру рукою.

- Ви ж бо розумієте, він - головний арбітр, от і виніс рішення на підставі того, що придумав боковий суддя. Ніякої гри рукою у тому епізоді й близько не було! Незрозуміло: у кого вона могла бути? У Пасулька? Та ні, у нього вона ніяк не могла бути. Все це лише вигадка асистента Дороніна. Навіть не пригадаю, як його прізвище.

Які події сталися після цього?

- Я підбіг до арбітра, трохи його штовхнув - і він впав на "п'яту точку". Сам Доронін за фактурою маленький, щупленький. Причому, штовхнув зовсім не сильно, ледь-ледь торкнувшись його грудей. Але цього виявилось достатньо, адже було слизько - от він і опинився на замерзлому грунті. А піднявшись, показав мені червону картку.

Яка була реакція старшого тренера "Чорноморця" Віктора Прокопенка на цю подію?

Як він міг зреагувати на це... Звісно, моє вигнання з гри не принесло нічого позитивного. Та червона картка призвела до тривалої дискваліфікації. Всі хлопці з команди тоді не мали до мене претензій, адже вони не були сліпі – все, що трапилося під час тієї гри, їм було добре видно і зрозуміло.

- Коли дізналися вердикт членів Спортивно-технічної комісії?

- Через кілька тижнів у Москві, куди мене з цією метою викликали. "Чорноморець" якраз мав там грати черговий календарний матч з "Динамо", от я і полетів разом з командою. Ми поселились у готелі "Росія", де і відбулося засідання СТК. Не у стінах Федерації футболу СРСР чи у Спорткомітеті, як мало би бути, а саме у готелі. Там на кожному поверсі у холлі були буфети. От в одному з них і зсунули столи, організувавши це засідання. Серед членів СТК були виключно ветерани Великої вітчизняної війни, а із заслужених футбольних фахівців не було нікого. І от ці комуністи з обвішаними на грудях медалями постановили: 10 матчів дискваліфікації. Добре хоч, що у тюрму там не посадили. Але 10 ігор - ви мене вибачайте, але це вже забагато. Ну, нехай три матчі. Або до п'яти - три повних і два умовно. Буває, що за копняк по сідницям або за удар кулаком судді дають по п'ять матчів дискваліфікації.

- А потім у буфеті був банкет?

Схоже на те (сміється). Мені оголосили вирок - і ми вирішили відзначити цю "перемогу".

Як ця тривала заборона вплинула на ваш професійний шлях?

Це стало для мене справжнім шоком. Лише після семи турів дискваліфікації я нарешті отримав можливість зіграти за дублюючий склад. Я провів три матчі за резервістів, і лише після цього знову зміг вийти на поле. Не можу не відзначити, що рішення Спортивно-технічного комітету суттєво вдарило по моєму сезону, залишивши по собі важкий слід. Це було дуже неприємно.

Чи не зустрічалися ви більше на футбольних аренах з Дороніним?

- Слава Богу, ні. Бо не дуже приємна зустріч могла б бути. Аби потім ті комуністи-медалісти ще 20 матчів дискваліфікації не дали.