Назар Бойко: "В Одесі американського голкіпера "вибили з колії""

У минулому тижні в українському хокейному чемпіонаті на перший план вийшла команда "Київ Кепіталз". Підопічні здобули важливу виїзну перемогу над лідером турніру "Штормом" з рахунком 3:2 у серії післяматчевих штрафних ударів, а потім успішно виступили проти віце-чемпіона "Кременчука", вигравши 2:1. У цих матчах вирішальну роль відіграли воротарі команди — американець Нік Вілардо та уродженець Кривого Рогу Назар Бойко. Перший продемонстрував вражаючу гру в Одесі, а другий — у Кременчуці. Ми мали нагоду поспілкуватися з 18-річним українським голкіпером Назаром Бойком для сайту Sport.ua відразу після його вдалого виступу та незабутніх сейвів.

Назаре, після вражаючого виступу американського воротаря Ніка Вілардо в Одесі, де "Кепіталз" здобули перемогу над лідером за булітами, твоя поява в стартовому складі на наступний матч стала справжньою несподіванкою.

- Ніку дали час "зализати" рани, бо проти "Шторму" наш воротар отримав чимало колючих ударів біля своїх воріт. Його так "закололи" суперники, що тренери дали перепочинок. Тому мені довелося обіймати пост номер один і відпрацьовувати.

Хто з партнерів індивідуально підтримував перед матчем у Кременчуці?

Саме Нік Вілардо перед матчем надсилав повідомлення, дзвонив і запевняв, що в мене немає причин сумніватися! Ці слова підтримки справді стали для мене джерелом натхнення. Важливу роль також відіграло напуття головного тренера Вадима Шахрайчука, який сказав: "Грай так, щоб команда не відчула втрату бійця".

- Мандражував перед виходом на лід? Все-таки "Кременчук" - мобільний суперник у складі з гравцями збірної України.

- Зізнаюся, хвилювання було, але рівно до тих пір, поки не спіймав пару кидків. Потім полегшало, та й партнери почали при кожному сейві психологічно підтримувати, стукати ключками по борту. Напевно, успішно вкотитись у гру мені допоміг і досвід ігор на старті сезону, у тому числі рейтинговий поєдинок проти чемпіона "Сокола".

Вражаючі 34 заблоковані кидки в матчі проти "Кременчука" залишили значний слід! Чи це результат підготовки до зими, чи є інші причини такого успіху?

- Секрет у тому, що команда дуже допомогла, хлопці багато кидків заблокували. Той же Олексій Мельников у другому періоді прийняв шайбу на свій ковзан, здається, після кидка Віталія Ляльки. Йому там дісталося. Взагалі Мельников особливий бойовий гравець, котрий як магніт для шайб. Скільки він вже травм отримав у кар'єрі через свою самовіддану гру в хокей! Такі помічники - на вагу золота!

Бій у Кременчуці виявився для тебе всього лише десятим на професійному рівні за останні два роки. Де він опиниться у твоєму особистому рейтингу запам'ятовуваних битв?

Вважаю, що перший матч проти "Сокола" (2:1) став для мене особливим моментом. Що стосується пам’ятного порятунку? Найбільш вражаючий сейв трапився в Кременчуці наприкінці другого періоду, коли ми грали в меншості. На мою думку, Денис Матусевич кинув шайбу від синьої лінії, і після цього суперник намагався добити її. Я, лежачи на льоду, зумів відбити його удар, хоча спершу навіть подумав, що шайба пройшла "через" мене. Але на щастя, це не так! Такий порятунок точно заслуговує місця в колекції найкращих сейвів (посміхається).

- А ще в моменті у тебе був сейв головою!

- У тому епізоді шайба незручно вилітала і я вирішив зіграти головою, щоб не ловити рукою та виключити неприємний відскок. Загалом, непоганий матч для мене вийшов, але осад у Кременчуці все ж таки залишився - це необов'язкова пропущена шайба. Вона після кидка Панкова взагалі повз летіла, але потім потрапила до нашого захисника, відскочила до Целогородцева і закотилася у ворота. Подвійний рикошет.

- Зовсім скоро для збірної України (U20) з тобою в команді розпочнеться фінальний етап підготовки до січневого МЧМ-2025. Ти вже мав можливість поспілкуватися з тренером "Кременчука" та "молодіжної команди" Андрієм Срюбком після матчу?

- На жаль, це не вдалося. Хоча я особисто не знайомий з головним тренером, впевнений, що на зборах у Румунії з 9 по 15 грудня ми обов'язково зустрінемося. Мені потрібно буде докласти чимало зусиль, щоб заробити місце у складі на чемпіонат світу. Вважаю, що моя гра у Кременчуці значно підвищила мою впевненість.

- Як гадаєш, хто твої основні конкуренти за місце у складі?

Наразі ми вирушаємо на збори разом із Олександром Карпенком, хоча я вже давно не бачив його в дії. Проте у нас є багато талановитих воротарів, але основним кандидатом на стартовий склад є Олександр Лєвшин. Я непогано знайомий із Сашком — він відзначається швидкістю переміщень і вміє добре аналізувати гру. Це його ключові переваги.

Які саме аспекти воротарської гри слід покращити Назару Бойку?

- У моєму стилі батерфляй треба додати у швидкості пересування у воротарській площі, а також у "ближньому бою".

Слухав, що ти відмінно виступаєш не тільки в хокеї.

Я обожнюю грати у футбол, особливо коли можу побігати по полю, але воротарем бути не моє (сміється). Чимало моїх партнерів по команді зізнавалися, що не очікували від мене такої активності та результативності на полі (посміхається). Влітку, під час зборів, мене також вразили вміння деяких одноклубників, зокрема Миколи Двірника та Олександра Койди, не кажучи вже про досвідченіших гравців.

- Ти у "Київ Кепіталз" другий сезон. Відчуваєш, що прогресуєш?

Без сумнівів! Якщо згадати, з якими навичками я прийшов до команди і де я зараз, це зовсім різні рівні. Хочу щиро подякувати нашому тренеру воротарів Олександру Федорову, який "формує" з мене справжнього професіонала. Особливо мені подобається вправа, коли гравець виїжджає з "кута" майданчика до ближньої штанги і намагається мене "обіграти". Саме тут Федоров дає корисні поради щодо правильного положення рук і техніки пересування.

- Що підглянув чи навчився у колишнього воротаря "Кепіталз" словака Бориса Бабіка?

Борис має справжній бойовий вигляд, а його найсильніша риса - це непохитний дух. Його спокійна реакція на пропущені шайби стала його візитною карткою. Я б також хотів навчитися так само ефективно справлятися з хвилюванням і нервозністю, як це робить він.

Чому ж він вирішив покинути Київ перед початком сезону?

Вірю, що він просто не зміг адаптуватися до умов війни в Україні. Коли влітку почалися жахливі ракетні удари, зокрема по лікарні "Охматдит", і в Києві сталися перебої з електрикою, він не зміг витримати психологічний тягар. Бабік зізнавався, що не може повністю віддаватися тренуванням, оскільки постійно відчуває брак сну.

Цікаво, як американець Нік Вілардо справляється з масовими обстрілами?

Звісно, він відчуває страх, адже раніше не стикався з подібними ситуаціями і не бачив такого жахіття в своєму житті. Але наразі він справляється. Партнери надають йому короткі інструкції під час обстрілів "шахедів" або балістичних атак, тому він поступово адаптується. Проте виключити можливість повторення трагедії, як це сталося з Бабиком, неможливо.

Які емоції викликає новачок Вілардо?

У повсякденному житті Нік вражає своїм позитивом та відкритістю до спілкування. Він завжди готовий підтримати, а на льоду проявляє велику майстерність і граціозність, незважаючи на свій невеликий зріст. Це аспект, в якому я хотів би взяти з нього приклад, і я щиро прагну до цього.