Не чарівник Поттер, але дует, що зібрав 200 мільйонів, і приємні моменти, які залишилися в пам'яті.

"Ми обов'язково знайдемо шлях до участі в чемпіонаті світу," - заявив головний тренер збірної Швеції Йон-Даль Томассон після ще однієї невдалої та маловражаючої гри в відборі на ЧС-2026, відповідаючи на запитання про причини поразок своєї команди.

Данський форвард, котрий виблискував у недалекому минулому, не зумів достукатися до блискучих форвардів Дьокереша та Ісака, і поки що не зміг стати чудовим тренером. Після чергового фіаско збірної шведська футбольна федерація відправила Томассона у відставку. За два тури до закінчення відбіркового циклу, коли вже було зрозуміло, що найкраще, що світить зараз "синьо-жовтим" - третє місце у групі.

Національну збірну Швеції тепер очолює британець Грем Поттер, який змінив данця Томассона на цій посаді. Поттер нещодавно отримав довіру від "Челсі", після трирічної роботи з "Брайтоном", де зарекомендував себе досить добре. Однак у "Челсі" йому не вдалося справитися з викликами. Хоча контракт з Поттером був підписаний на п'ять років, він залишився в Лондоні лише шість місяців.

Далі два роки Грем перебував у творчій відпустці. У січні цього року з "відпустки" вийшов - очолив кризовий "Вест Хем", підписавши контракт на два з половиною роки. Але під його керівництвом "молотобійці" провели лише п'ять поєдинків. І знову відставка. Тепер Поттер "сплив" у збірній Швеції.

Під його управлінням "Тре крунур" провів два вирішальні матчі відбору на чемпіонат світу 2026 року – проти Швейцарії та Словенії. Перший матч для Поттера став невдалим: його команда зазнала серйозної поразки від швейцарців, які очолювали групу, з рахунком 1:4. У фінальному турі шведи зіграли внічию зі словенцями – 1:1, завершивши кампанію на останньому місці в групі з всього лише двома очками.

Однак навіть остання позиція у групі не перешкодила збірній Швеції продовжити боротьбу. Томассон дійсно мав підстави для оптимізму. Причина в тому, що в останньому турі Ліги націй Швеція змогла вибороти перемогу у своїй групі.

Окрім шведської збірної, у цій групі також змагались словаки, естонці та азербайджанці. Ліга націй, безумовно, є цікавою ініціативою, своєрідним запасним варіантом. Однак у цій ситуації спортивний аспект виглядає дещо заплутаним, адже, теоретично, команда Косова, яка зайняла друге місце в "шведській" відбірковій групі, може не потрапити на Мундіаль, в той час як Швеція, яка фінішувала останньою, має шанси на кваліфікацію.

"Якщо ми поїдемо на чемпіонат світу після того, що діялося у відборі, то це буде незаслужено", - навіть фани збірної Швеції обурюються з цього приводу, закликаючи до футбольної справедливості. Хоча де вона зараз, ця справедливість, і футбольна в тому числі?

А тепер зосередимося на головному тренері збірної Швеції. Обидва матчі, які "синьо-жовті" провели під його керівництвом, виявилися невдалими, адже команда програла не лише швейцарцям, а й словенцям. Як таке могло статися, якщо у Швеції є вражаючий дует нападаючих – Дьокереш і Ісак, вартість яких разом становить приблизно 200 мільйонів євро?

Відповісти на це запитання можна досить просто: обидва форварди не перебували у своїй найкращій формі. Літнє трансферне вікно стало для них справжнім викликом, адже вони влаштували демонстративні акції своїм колишнім клубам – Віктор "Спортингу", а Александер "Ньюкаслу". В результаті, літнє міжсезоння стало для обох непростим. Особливо це стосується Ісака, адже обидва пропустили ігри збірної через травми.

У загальному контексті поточного відбору Дьокереш та Ісак не показали своїх найкращих якостей у складі національної команди. Проте, це не свідчить про те, що в березні наступного року їхній виступ буде таким же невдалим. Навпаки, їхній високий рівень гри не викликає жодних сумнівів. На даний момент вони просто не перебувають у найкращій фізичній формі. Як тільки вони адаптуються у своїх нових клубах, ситуація, безумовно, покращиться.

Збірна Швеції — це не лише Дьокереш і Ісак. У команді є безліч інших відомих футболістів. Наприклад, Віктор Ліндельоф, капітан національної збірної, який протягом багатьох років представляв "Манчестер Юнайтед". Наразі він виступає за "Астон Віллу".

Ще можна згадати креативного півзахисника Еміля Форсберга, котрий забивав нам на Євро-2020. Нині він виступає у МЛС, а перед цим грав за "Лейпциг".

У складі збірної Швеції також виступає молодий талант з "Барселони" - Руні Бардагджі. Даніель Свенссон представляє дортмундську "Боруссію", Еміль Крафт та Ентоні Еланга грають за "Ньюкасл", Ісак Гін захищає кольори "Аталанти", а Лукас Бергваль - "Тоттенхема".

Одним словом, кістяк нинішньої збірної Швеції грає у сильних та відомих континентальних колективах. А з чемпіонату Швеції викликаються, як правило, три-чотири футболісти, серед яких два голкіпери.

Якщо випадково виникла розмова про місцевий чемпіонат, цю тему можна зв’язати з призначенням Поттера. Важливо зазначити, що Грем Поттер раніше керував "Естерсундом", з яким виступав у нижчих шведських лігах. У 2017 році він з цим невеличким клубом здобув Кубок Швеції. Того ж року Поттера визнали найкращим футбольним тренером у Швеції. Крім того, в тому ж 2017-му "Естерсунд" під його керівництвом зустрівся у Лізі Європи з нашою "Зорею" і здобув перемогу в обох матчах з однаковим рахунком 2:0.

Отже, можна стверджувати, що Поттер не є сторонньою фігурою для шведського футболу. Він має власне житло в цій країні й користується певним авторитетом. Хоча Грем втратив свою репутацію в АПЛ, для Швеції він все ще залишається перспективним варіантом.

Це також останній шанс на спасіння, оскільки необхідно рятувати не лише окремий ігровий етап, а й тривожну тенденцію. Швеція має ризик втратити можливість участі у третьому великому турнірі поспіль, адже вони вже пропустили чемпіонат світу 2022 року та Євро-2024.

Якщо ж говорити про колишні успіхи національної збірної Швеції, то ці успіхи - вже в далекому минулому. Останній такий успіх - третє місце на ЧС-1994. А в п'ятдесятих роках шведи були навіть віце-чемпіонами світу (1958 рік), а ще у далекому 1948 році вони вигравали Олімпіаду.

Зі збірною України "тре-крунур" грали не лише у пам'ятному поєдинку 1/8 фіналу Євро-2020, де наші перемогли 2:1 (з тим самим голом Довбика за кілька хвилин до кінця основного часу), а й на Євро-2012, де наші теж перемогли. І також - 2:1. Інші чотири матчі носили товариський статус.