Осімхен, Сане, Асенсіо та 1,6 мільярда євро збитків: Турецька Суперліга обирає шлях Саудівської Аравії, а не Європи.

Літній чемпіонат Туреччини вразив неймовірними витратами на трансфери гравців, які раніше тут не виступали.

75 мільйонів євро за Віктора Осімхена – це що, серйозно? А як щодо 31 мільйона за Вільфріда Сінго?

Галатасарай та Фенербахче на очах розширюють межі можливого у Суперлізі.

Чемпіон перед візитом Динамо до Самсуна розповідає про тенденції в Туреччині, що зробили зміни можливими.

Турецькі футбольні команди в літній період трансферів інвестували 421 мільйон євро в нових гравців, що дозволило їм зайняти 7-у позицію серед ліг світу.

За чистими витратами на трансфери Суперліга зі 172 млн на 3-му місці після АПЛ (1,51 млрд) та саудівської Про-ліги (486 млн).

Ла Ліга, Серія А та Бундесліга в основному спрямовують свої прибутки на реінвестиції, тоді як турецькі клуби отримують фінансування ззовні.

Чемпіон Галатасарай взяв на себе майже половину своїх витрат, витративши 148 мільйонів. Віктор Осімхен, який приєднався з Наполі за 75 мільйонів, встановив новий рекорд для Туреччини та став сьомою найбільшою покупкою у світі 2025 року. Крім того, 31 мільйон за захисника Монако Вільфріда Сінго і 29 мільйонів за воротаря Трабзонспора Угурджана Чакира також стали несподіваними витратами. Такої суми "Леви" ще ніколи не витрачали.

Фенербахче був скромнішим - "лише" 87 млн на покупки, але це теж клубний рекорд. Соф'ян Амрабат за 12 млн, Едерсон за 11, Асенсіо за 7,5, Керем Актюркоглу за 22,5 - усе це "Канарки".

Бешикташ та Трабзонспор також встановили нові рекорди витрат: перші витратили 37 мільйонів, а другі – 24 мільйони. Зокрема, "Орли" змогли домовитися про оренду Теммі Абрагама.

І це лише ми говоримо про трансферні гроші. А ще ж є зарплати, які зросли пропорційно.

Наприклад, Осімхену в Галатасараї погодили за контрактом 21 млн євро на рік.

Лерой Сане отримуватиме на "Алі Самі Єн" щорічні доходи в розмірі 9 мільйонів за основну зарплату, а також 3 мільйони як бонус за вірність клубу.

34-річний Гюндоган домовився на батьківщині предків про 4,5 млн на рік.

Чи не нагадує вам це когось?

Авжеж, на футбольний проєкт саудівського принца Салмана.

Чи доцільно вам збільшувати витрати, коли у вас є мільйони боргів?

Турецькі люди саме цим і займаються.

Місяць тому Платформа з публічного розкриття інформації (KAP) оприлюднила підсумки, згідно з якими за останнє десятиліття Галатасарай, Фенербахче, Бешикташ та Трабзонспор спільно зазнали фінансових втрат у розмірі 1,609 мільярда євро.

Їхні сукупні доходи за цей період склали 5,099 млрд, а витрати перевищили 6,708 млрд.

Фенер очолює антирейтинг - тут аж 501 млн збитків.

Бешикташ і Галатасарай трохи відстають, з показниками 397 млн і 391 млн відповідно. У Трабзонспора ситуація ще гірша - їхній показник становить мінус 320 млн.

Перш за все, нещасливі трансфери футболістів стали причиною великих фінансових втрат для турків, які протягом десятиріччя перевищили 310 мільйонів.

Ще одна проблема полягає у завищених зарплатах. УЄФА радить не перевищувати 70% бюджету на витрати на заробітні виплати, проте в Стамбулі ця частка досягає 88%.

Після відходу Неймара Жузеп Бартомеу опинився в складній ситуації.

Суть у тому, що традиційні турецькі футбольні клуби є власністю вболівальників, аналогічно до Барселони чи Реала. Їхні президенти не є справжніми власниками; це обрані особи, яких можна усунути з посади шляхом голосування.

"Основні клуби функціонують за принципом короткострокового мислення. Лідери організацій не зосереджуються на фінансовій вигоді, адже це не їхня мета. Їхній головний інтерес полягає в максимізації виграшів на полі, щоб забезпечити своє переобрання," - зазначає економіст Альперен Кочой.

Тим часом CBS Sports переповідає, як влітку Бешикташ хотів найняти директора-європейця, але той попросив 18 місяців, аби вивести клуб в плюс:

"Він викликав відмову, оскільки було заявлено, що прихильники не витримають такої ситуації. Через півтора року президент зазнає поразки на виборах, а керівництво компанії залишить свої посади."

Отже, можна стверджувати, що Суперліга вже давно є змаганням, яке опинилося на межі банкрутства.

Єдина причина, чому вона досі існує і збільшує витрати, полягає в... політичному курсі президента Реджепа Ердогана.

У 2021 році, коли боргові зобов'язання клубів стали практично неконтрольованими, було ухвалене рішення про їх реструктуризацію. Це реалізували через укладення нових кредитних угод з державними банками Ziraat Bank та Denizbank, які триватимуть до 2030 року, на загальну суму 12,1 млрд лір (приблизно 1,2 млрд євро на той час).

Щоб уникнути повторення подібних ситуацій, уряд одразу ж запровадив обмеження на витрати, які нібито не можна було перевищувати. Проте з того часу жодного разу це обмеження не було згадано.

І ні, це не амнезія.

"Уряд використовує аудит клубів як механізм винагороди та покарання. Фактично це наказ контролювати те, що відбувається на трибунах", - розповідає опозиційний депутат Мустафа Адігузель.

Отже, якщо у тебе близькі стосунки з владою, то ти отримуєш і привілеї, і фінансову підтримку, і жодних обмежень.

Найважливіше - це дружба.

І всі ці Осімхени-Гюндогани теж з цієї ж опери.

Перед тим, як їх купити, Галатасарай продав своє тренувальне поле й базу в елітному стамбульському районі Флорія за 500 млн євро. Паралельно Фенер втюхав свою землю в менш крутому районі Аташехір за 100 млн.

Хто ж готовий витрачати такі кошти? І які ж будівельні фірми займуться реалізацією цих проектів? Чи зможете вгадати з першого разу?

Ну точно, як у Франсіско Франко та Барселони у 1950-х, але там хоч ціль була осмисленішою - добудова "Камп Ноу", а не завищені зарплати казна-кому.

А ви знаєте, що таке парк Гезі?

У травні 2013 року весь світ узнав про ці дерева, що ростуть на площі Таксім у Стамбулі.

Влада ухвалила рішення про знесення будівель з метою забудови території, що викликало масові протести серед населення. Головну роль у протестному русі взяли на себе футбольні ультрас, а також "ліворадикали" з Бешикташа, які разом із націоналістами з Фенера стали на захист своїх прав, активно протистоячи поліції. Це, напевно, один з небагатьох подібних випадків в історії Стамбула.

Ердоган запам'ятав його дуже чітко.

У 2014 році уряд Туреччини запровадив Passolig — електронну систему квитків, призначену для відстеження та контролю вболівальників, щоб усунути опозиційні настрої з трибун.

Не будемо згадувати, у кого ще є щось подібне.

Зазначимо, що на "усунення проблеми" пішло чимало часу. У 2018 році, коли Галатасарай здобув перемогу над проектом Ердогана – командою Башакшехір (2:0), вболівальники "Левів" висловлювали свою позицію, вигукуючи: "Ми - солдати Мустафи Кемаля".

У відповідь Ердоган через лояльних бізнесменів зміцнив Башакшехір настільки, що скромний клуб без історії став чемпіоном Туреччини у 2020-му.

Башакшехір не викликав особливого інтересу, адже на його матчі приходило всього близько 3,000 вболівальників, тоді як Галатасарай, Фенербахче та Бешикташ збирали аудиторію по 30-40 тисяч. Щоб мати контроль над фанатським середовищем, не потрібно було їх перемагати, а слід було знайти спільну мову. Саме тому уряд надав їм підтримку у 2021 році і продовжує це робити й досі.

"Ми існуємо в рамках місцевого аналога концепції 'panem et circenses', або політики хліба та розваг," - зазначає аналітик Онур Озген. "Ситуація з трансферами має на меті відвернути увагу громадськості від економічних труднощів, зменшити соціальну напругу та підтримувати контроль над фанатами."

Економіст Тугрул Аксар також підтверджує цю думку: "Футбол сьогодні займає центральне місце в житті бідних спільнот. Люди, які не мають можливості купити хліб, витрачають весь день на перегляд новин про трансфери".

Тобто, фокус працює.

Коли Імамоглу затримали, футбольні вболівальники не вийшли на вулиці, а трибуни залишилися без гомону.

І ви це бачили в матчах Бешикташа з Шахтарем.

Навіть у рамках УПЛ цього сезону "Гірники" ще не зустрічали настільки слабких і розбитих суперників.

Турки вливають в свою лігу мільйони, проте рівень поодиноких топів, як Осімхен чи Сане, неадекватно високий, тож вони швидко втрачають мотивацію, деградують, а не підтягують місцевих до себе.

Включіть сюди корупційні схеми та подібні штрафні удари в ворота суперників Галатасарая...

"Турецька ліга виглядає похмурою і неприємною. Я вкрай розчарований співробітниками Фенербахче, які запрошували мене сюди. Вони не поділилися навіть частиною правди," - висловив своє невдоволення Жозе Моурінью.

Турки дуже розгнівалися на нього, адже їм комфортніше залишатися в світі ілюзій.

У нинішньому розіграші Ліги Чемпіонів Галатасарай вже зазнав поразки від Айнтрахту, який працює за моделлю "виростити-продати", з рахунком 1:5.

Фенербахче стартував у Лізі Європи з поразки 1:3 від Динамо Загреб, яке за літо заробило 20 мільйонів євро на трансферах і жодного разу не витрачало більше 5 мільйонів на одного футболіста.

Бешикташ остаточно вибув з єврокубків, програвши команді Лозанна, чия команда, за даними Transfermarkt, має вартість 26 млн євро.

Динамо не слід сподіватися на якісь чудеса від Самсунспора.

Турецька ліга — це окремий світ, де головну роль відіграють внутрішні фактори; тут важливіша відносна сила, ніж абсолютні показники.

"Конкуренція між нашою командою та Фенербахче в лізі дуже напружена. Нам необхідно зберегти свою перевагу, а ще краще - збільшити її. Значні трансфери надають нам психологічний імпульс," - розповідає DW фанат Галатасарая Мехмет.

Як і всі в Стамбулі, він сповнений енергії та нетерпляче чекає на дербі.

Хто сильніший - Сарай чи Фенер?!

Тим часом у вересні курс ліри опустився нижче курсу гривні, а інфляція в річному вимірі сягнула 33%.

"Ми не Саудівська Аравія. У нас нема доходів від нафти й газу - є лише борги й роздуті зарплатні фонди", - зітхає Озген. "Доходи від ТБ-ринку скорочуються в реальному вираженні, доходи від матчів та продажу товарів обмежені. Клуби витрачають у доларах чи євро, а заробляють у лірах".

Єдиний позитив від нього - ліга точно не збанкрутує, допоки міцно стоїть уряд Ердогана.

Вони тепер разом - отже, будуть ще "осімхени".