Витягуючи тіла товаришів з поля бою під градом ворожих куль, я робив це для того, щоб їхні батьки могли відвідати їхні могили.
За свою кар'єру 32-річний футболіст виступав за "Суми", "Вікторію", "Тростянець" та "Орлету" із четвертого дивізіону Польщі. На його рахунку 162 матчі, 26 забитих голів та сім гольових передач. Дмитро був наймолодшим капітаном команди ПФК "Суми", до війни працював тренером. Після повномасштабного вторгнення долучився спочатку до Сумської ТрО, потім до "Азову" - був бойовим медиком. Трагічно загинув восени 2024 року.
Дмитро був найменшим з синів у своїй сім'ї.
"З раннього дитинства він захопився футболом — спочатку ганяв м'яч у дворі, потім перейшов до футзалу та приєднався до першої дитячої команди в Сумах, що називалася "Колосок". Протягом кількох років у її складі він здобував перемоги та призові місця на чемпіонатах України. Пізніше хлопець продовжив тренування у Спеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву "Зміна". Його талант не залишився непоміченим, і його запросили до ПФК "Суми", де він став наймолодшим капітаном команди. Загалом він відіграв 10 сезонів, зігравши більше 200 матчів і забивши майже 30 голів", - діляться спогадами колеги про футболіста.
Згодом молодий чоловік виступав за аматорські команди регіону, а також за польську "Орлету".
"Дмитро був лідером, подавав приклад ровесникам, був першим капітаном юнацької збірної України Ю-15. У нас в команді всі вели щоденники, куди записували думки і враження - все, що їм запам'яталося. У Дмитра був такий запис, згадка про який накочує сльози: "Я дуже люблю свою маму. Вона найкраща у мене у світі!". На жаль, мама вже ніколи не зможе обійняти сина..." - цитують на спортивному порталі одного з тренерів дитячої команди "Колосок".
"Дмитро був дуже гарний, вихований хлопець, спокійний, доброзичливий, професійний футболіст. Великий патріот нашої держави, пішов на фронт захищати нас, наших дітей", - розповів Альберт Молгамова, перший заступник голови асоціації футболу Сумської області.
"Ще у дитинстві, коли він прийшов в команду, він мав дуже потужний удар, стійкий характер. Був матч в Одесі на Чемпіонаті України, де ми вигравали 2:1, був напружений матч, Дмитро з середини поля потужно пробив і забив тоді 3:1, для команди це було дуже важливо. Ми з ним грали в одній команді "Колосок", Суми. Дмитро був прикладом для команди, неодноразово був капітаном. Це людина, що неодноразово підставляла плече", - згадував про товариша Артем Бугай, з яким разом грали у футбол.
"Ми зустрілися в 2001 році, коли хлопцям було від 8 до 10 років. Тоді ми відкрили секцію футзалу при команді вищої ліги, і почали активно тренуватися. Дмитро вирізнявся серед інших – він був одним з найталановитіших і найсміливіших. Він став першим капітаном юніорської збірної України, яка формувалася на базі нашого клубу", - розповів Олександр Єлшанський, перший тренер Дмитра.
Коли розпочалося масштабне вторгнення Росії, житель Сум Дмитро Богачов вирішив стати на захист свого рідного міста.
"Він з Тероборони починав. Коли все трапилося, пішов до війська через два дні, обрав медицину. Сказав: "Я хочу рятувати людей". Так і вийшло. Ці два з половиною роки обстріли, постріли... Всі кажуть: "Куди ти лізеш, ти подивись, що робиться", а він з аптечкою своєю каже: "Я його забираю, хоч він і двохсотий, але щоб батькам було куди прийти на кладовище", - згадує брат Дмитра Олександр.
Згідно з повідомленням Руслана Флорчука, керівника групи психологічної підтримки персоналу Сумського центру комплектування, Дмитро Богачов трагічно пішов з життя 21 жовтня в процесі лікування в Головному військовому клінічному госпіталі, після того як став жертвою дорожньо-транспортної пригоди.
"Незважаючи на всі наші спроби відмовити його, він наполягав: 'Я піду на фронт, і тільки в 'Азов'.' Він приєднався до полку в травні 2022 року. Коли повертався додому у відпустку, ми його майже не бачили: весь час проводив у шпиталях та аптеках, допомагаючи своїм побратимам і купуючи необхідні медикаменти," - розповідає батько Дмитра, Іван.
Бійці "Азову" запевнили, що завжди пам'ятатимуть Дмитра, який у війні врятував сотні людей, і ніколи не дозволять його ім'я стерти з пам'яті.
Прощалися із Дмитром Богачовим 25 жовтня 2024 року в Сумах. Захисника України поховали на Алеї Слави місцевого Баранівського кладовища.
Слава і пошана Герою!
#Футболіст #Тренер (спорт) #Асоціативний футбол #Росія #Одеса #Суми #Лікар #Чемпіонат України з футболу #Юнацька збірна України з футболу до 19 років #Національна збірна Польщі з футболу #Лікарня #Капітан (збройні сили) #Батальйон "Азов #Польська мова #Дорожньо-транспортна пригода #Футзал #Тростянець #Аптека (магазин) #ПФК Суми #Суми Площа #Орден Слави
