Вшанування пам'яті молодшого сержанта Олександра Синельникова, відомого під позивним "Семен".

Навіть після часткової втрати зору через поранення, він знову вирушив на передову.

Молодший сержант Олександр Синельников загинув 4 грудня 2023 року під час бойового завдання під Куп'янськом.

Олександр народився 14 серпня 1990 року у Києві. Навчався у столичному ліцеї №75, а вищу освіту здобував у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського. У 2014 році закінчив кафедру конструювання машин Механіко-машинобудівного інституту та отримав диплом спеціаліста.

У підліткові роки молодий чоловік був активно залучений у спорт: він брав участь у велогонках, бігав марафони, тренувався з боксом та грав у футбол.

"Пристрасть до футболу і непохитна віра в команду "Динамо" стали головними джерелами натхнення для Олександра, спонукаючи його брати участь у різноманітних футбольних заходах. У ці миті він відчував справжнє щастя, і своїм дітям він завжди повторював, що для того, аби бути щасливими, необхідно "любити маму, тата та "Динамо", - зазначили представники благодійного фонду "Трибуна героїв".

Олександр обіймав посаду головного інженера в секторі оцінки сейсмічної стійкості окремого підрозділу "Науково-технічний центр" компанії НАЕК "Енергоатом". Він двічі створював сім'ю: від першого шлюбу у нього є син, а від другого — донька.

"Саша дуже любив довгі прогулянки містом, тому кожного вечора в нас за планом була чергова подорож столицею та вивчення нових маршрутів. Він завжди повторював, що Київ - найкраще місце на Землі. Також мій чоловік дуже любив читати, у будь-яку подорож чи відрядження обов'язково брав книгу. Навіть на війну", - згадує дружина воїна Ольга.

За словами Ольги, Олександр мав намір піти на фронт ще з того моменту, коли Росія почала свою агресію на сході України у 2014 році. Але тоді його стримали сімейні обставини - весілля та народження дитини. "Саша завжди мріяв створити щось нове. Він хотів принести користь своїй країні та рідному місту. Усі навколо відчували його енергію, бачили, з яким запалом він підходив до улюблених справ. Друзі прозвали його 'залізною людиною', адже Тоні Старк, вигаданий персонаж з американської кінематографічної франшизи Marvel, був його улюбленим героєм", - поділилася Ольга.

На самому старті масштабного вторгнення Росії Олександр, незважаючи на свою зайнятість у стратегічному секторі, вирішив приєднатися до Печерської тероборони, щоб захищати Київ. Після звільнення Київської області він не зупинився на досягнутому і продовжив боротьбу за Україну в складі 205-го окремого батальйону територіальної оборони.

"Він вирушив до військкомату 25 лютого, але сповістив нас про це вже після того, як усе сталося. Пояснив, що усвідомлював, як важко нам буде, тому не хотів, аби ми намагалися його зупинити. Ми це зрозуміли і підтримали його рішення," - розповідає жінка.

Олександр отримав два поранення: одне під час запеклих боїв за Бахмут, а інше – під Соледаром. Уламок, що залишився в його нозі після поранення під Соледаром, лікарі так і не змогли видалити. У січні 2023 року, після травми, отриманої в боях за Бахмут, він частково втратив зір. Проте, завдяки успішній реабілітації, він знову вирушив на фронт, щоб продовжити боротьбу.

У травні-червні 2023 року Олександр проходив навчання у Німеччині, після чого отримав підвищення до головного сержанта роти. У листопаді його з побратимами перекинули на Куп'янський напрямок, де йшли напружені бої.

3 грудня Олександр зателефонував, щоб попрощатися з близькими, а 6 грудня родина отримала трагічне повідомлення про його смерть.

"У той момент, як ніби щось обірвалося, адже ми провели разом третину свого життя. Цю порожнечу всередині неможливо зашити чи приховати під курткою. Я йду на роботу з її спогадами, п’ю каву, усміхаючись нашій донечці, в якій вона живе. Немає жодної міри, яка могла б оцінити цю втрату, але біль від цього просто нестерпний. І, попри все, з цим болем доводиться жити далі," - ділиться своїми почуттями Ольга.

25 грудня 2024 року Президент Володимир Зеленський посмертно удостоїв Олександра Синельникова ордена "За мужність" III ступеня.