
Прагнув побувати на футбольному матчі в звільненому Донецьку.
Дмитро з'явився на світ 5 вересня 1989 року в Борисполі, що на Київщині. Він став наймолодшим із трьох дітей у своїй родині. Спочатку навчався в Бориспільській загальноосвітній школі №8 (тепер відомій як ліцей "Основа"), а згодом продовжив освіту в Національному авіаційному університеті, обравши спеціальність "Інформаційна безпека".
"Дмитро був тією дитиною, яка завжди підходила до всього з великою серйозністю", - пригадувала вчителька зарубіжної літератури ліцею "Основа" Олена Коломієць під час прощання з воїном. За її словами, Дмитро ніколи не ухилявся від жодних завдань – будь то навчальні проекти чи щоденні шкільні обов'язки. І завжди виконував усе з усмішкою на обличчі.
З раннього віку я проявляв велику пристрасть до футболу. Спершу ходив на матчі свого рідного клубу "Борисфен", але згодом перетворився на відданого фаната донецького "Шахтаря".
Ольга Борисенко, керівниця управління культури Бориспільської міської ради, розповідає, що Дмитро завжди відвідував усі матчі своєї улюбленої місцевої футбольної команди та збирав квитки на ігри "Борисфена" з моменту її створення. "Найбільша мрія Дмитра полягала в тому, щоб побачити футбольний матч на Донбас-Арені в повернутому з окупації Донецьку", - зазначає Борисенко.
Перед початком повномасштабного вторгнення Росії чоловік працював в міжнародному аеропорту "Бориспіль". З моменту початку агресії він активно шукав можливість приєднатися до армії. Двічі йому відмовляли у мобілізації через проблеми зі зором. Однак на третій спробі, у 2023 році, Дмитро нарешті був мобілізований і став частиною Національної гвардії. Він вважав за велику честь захищати свою країну від агресора.
"Він вирушив на захист, перш за все, своїх близьких і рідних, а також своєї батьківщини," - підкреслив один із його командирів, полковник Євген Легенький.
Спочатку Дмитро працював кухарем, але завжди був готовий стати на захист, коли виникала така потреба. Він вірив, що у війні необхідно виконувати всі завдання. Тому він пройшов підготовку в Німеччині та перевівся до батальйону оперативно-тактичного призначення в складі Нацгвардії. На фронті він обіймав посаду стрільця-помічника кулеметника, брав участь у боях на Лиманському, Куп'янському та Покровському напрямках.
Старший солдат Дмитро Кравченко загинув 3 травня 2025 року у бою під Покровськом на Донеччині.
"Наш Герой був дуже доброю, чуйною, порядною, чесною, спокійною людиною. Він співчував чужому горю, мав відкриту душу. Ніколи не кидав ще не закінчені справи", - сказала Борисенко.
Командування військової частини ухвалило рішення відзначити Дмитра Кравченка державною нагородою, проте чоловік не встиг отримати її за свого життя.
Шана Герою!
Зображення: Бориспільська міська рада, Facebook Миколи Савчука.
#Німеччина #ФК "Шахтар" Донецьк #Асоціативний футбол #Донецьк #Донецька область #Національна гвардія України #Facebook #Агресивна війна #Київська область #Російська імперія #Військова окупація #Полковнику. #Ліцей #Батальйон #Покровське (смт) #Мобілізація #Національний авіаційний університет #ФК "Борисфен" Бориспіль #Бориспіль #Донбас Арена #Командир підрозділу #Міжнародний аеропорт «Бориспіль» #Лиманське (смт) #Покровськ #Кулеметник