Поляки, які знайшли роботу в Німеччині, повертаються на батьківщину.

Протягом багатьох років Німеччина була магнітом для польських трудових мігрантів, але нещодавно ситуація змінилася: дедалі більше з них обирає повернення на батьківщину, як повідомляє німецький журнал Der Spiegel. У 2024 році вперше за чверть століття кількість поляків, які залишили Німеччину, перевищила число тих, хто переїхав туди (понад 88 тисяч осіб виїхали, а більше 76 тисяч прибули). Згідно з інформацією Der Spiegel, основною причиною цього є втрата Німеччиною колишньої економічної привабливості та поступове вирівнювання життєвих умов у сусідніх державах.

Крім того, польські працівники, які зайняті на Одері, висловлюють незадоволення з приводу "забагато бюрократичних процедур", а деякі з них навіть згадують про "дискримінацію".

Зараз у Німеччині живуть понад 860 тисяч польських громадян, це п'ята за чисельністю група іноземців у країні. Загальну ж кількість осіб із польським корінням, що живуть у ФРН, оцінюють у 2,2 мільйона.

За інформацією Der Spiegel, польських іммігрантів у Німеччині вважають добре інтегрованими, навіть вище середнього рівня. Поляки займають позиції у сферах, де відчувається нестача кваліфікованих кадрів: вони доглядають за літніми людьми, виконують роботи з прибирання, а також працюють інженерами та лікарями. Відомі особистості з польським походженням стали невід’ємною частиною німецької культури, серед яких футболіст Лукас Подольський та колишній генеральний секретар ХДС Пауль Зємяк.

Згідно зі статистичними даними, кількість польських громадян, які приймають рішення повернутися з Німеччини на батьківщину, з 2022 року постійно зростає. Дослідження, проведене Інститутом ринку праці та професійної освіти (IAB), показує, що поляки частіше, ніж іммігранти з інших країн, розглядають можливість залишити Німеччину. Водночас, число людей, які емігрують з Польщі до Німеччини, стабільно зменшується. У 2023 році їх було близько 100 тисяч, а у 2024-му ця цифра знизилася вже майже на 25%.

Згідно з даними іншого дослідження IAB, 38% польських мігрантів вказали на "надмірну бюрократію" як основну причину свого виїзду з Німеччини, тоді як 17% зазначили дискримінацію, зокрема, деякі згадали про "антислов'янський расизм", вказуючи на те, що німців дратує польський акцент. Проте, найпоширенішою причиною від'їзду респонденти визнали погіршення економічних умов у Німеччині.

З моменту об'єднання Німеччини в 1990 році, як зазначає Der Spiegel, країна стала привабливим центром для своїх східних сусідів, і її економічна сила відігравала ключову роль у цій привабливості. Проте останнім часом економічна дистанція між Німеччиною та Польщею значно зменшилася: польська економіка демонструє активний ріст, тоді як німецька почала втрачати темпи. "Німеччина вже не є для поляків 'землею обіцянок'", -- підкреслює Der Spiegel, додаючи, що польська економіка наразі є однією з найшвидше зростаючих у Європейському Союзі.

Однак, "виною" є не лише економічні аспекти... "Схоже, у відносинах між цими двома сусідніми державами відбулося щось негативне", -- відзначає Der Spiegel. Видання наводить слова голови Польської суспільної ради в Німеччині Каміли Шьолль-Мазурек, яка вважає, що зменшення привабливості Німеччини для польських іммігрантів викликане комбінацією економічних і політичних чинників.

Протягом тривалого періоду, зазначила експерт, мігранти з Східної Європи виконували низькооплачувані роботи в Німеччині, часто без дотримання законодавства.

Попри те, що з 2011 року норма ЄС про вільний рух робочої сили поширилася у ФРН і на працівників із Польщі, чимало польських іммігрантів досі не можуть повністю реалізуватися на німецькому ринку праці: їхніх дипломів часто не визнають, а шанси на кар'єрне зростання -- невеликі.

За словами Шьолль-Мазурек, критичні висловлювання на адресу Німеччини, які протягом восьми років лунали від польської партії "Право і Справедливість" (ПіС), негативно вплинули на загальне ставлення польського суспільства до ФРН. Вона також зазначила, що "в Німеччині зафіксовані випадки дискримінації польських жінок та чоловіків", а сама країна все ще не може похвалитися наявністю "культури прийняття" для іммігрантів.