Пономарьов про скандальне суддівство, свій шлях до тренерської кар'єри та повсякденне життя лідера УПЛ - ексклюзивне інтерв’ю.

#Спорт

Віталій Пономарьов / Зображення ФК ЛНЗ

Протягом останніх кількох місяців про ЛНЗ говорили та писали, напевно, більше, ніж за всі попередні 19 років його існування. Прагматичний і результативний стиль гри черкаської команди повністю зніс з п'єдесталу наших традиційних грандів — Динамо та Шахтар. За 16 проведених турів команда здобула 11 перемог, що є найбільшим показником в УПЛ, і пропустила лише 8 м'ячів, забезпечивши собі статус найкращої оборони в чемпіонаті. Лідер осінньої атаки, Проспера Оба, одразу ж став об'єктом уваги Шахтаря, який придбав його за досить значну для нашої ліги суму.

"Ми ще нічого особливого не зробили", - скромно віджартовується Віталій Пономарьов. Тренер, який лише пів року працює з ЛНЗ, охоче спілкується із журналістами, не роблячи зі своєї методики великого секрету. Розмовляємо з паном Віталієм після десятої вечора. Неділя, глибокий вечір, Пономарьов у дорозі після ефіру, але продовжує жити футболом і вже будує плани на зимові збори.

"Потрібно було різко внести зміни."

Віталію Юрійовичу, в суботу наша команда завершила сезон, провівши останній матч року. Скільки часу ви змогли присвятити сну після цього?

- Спав, як і зазвичай. Все нормально, ми нічого особливого поки не зробили. Тільки екватор чемпіонату, ще потрібно грати друге коло. Не можу зараз сильно святкувати.

А в найгарячішу пору року, скільки часу ви приділяєте сну?

Весь процес може бути різним. Зазвичай я лягаю спати пізно. Час пробудження теж варіюється — це залежить від графіку тренувань і планів на наступний день. Не можу стверджувати, що дотримуюсь суворого режиму. Проте, для підтримки своєї форми, мені потрібно від 5 до 8 годин сну. Сон — це важливо, адже сили слід відновлювати!

Сер Вінстон Черчілль відпочивав приблизно п’ять годин за ніч, але після обіду часто дозволяв собі ще трішки поспати...

- Ну, в обід я не маю часу спати. До такої людини, як Черчілль, мені ще далеко (Усміхається).

- Якби влітку, коли ви тільки очолили ЛНЗ, вам сказали, що команда піде зимувати на першому місці - повірили б?

- Відверто кажучи, складно було би повірити. Ми будували практично нову команду, а на це потрібен певний проміжок часу. Тому, станом на той момент, мабуть не повірив би.

Головний момент - це вміти узгодити все "на березі". Розумію, що ви, вступаючи до команди, швидко провели з нею відверту бесіду, в якій виклали свої принципи та очікування. Здається, що більшість все ж таки вас зрозуміла?

- Це було ключовим, тому що після результатів у минулому сезоні належало різко щось змінювати. Важливо, щоб ті зміни сприйняла команда. Ми, тренерський штаб, вірили, що зміни принесуть свої плоди. Але важливо, щоб і команда в них вірила. Не всі, звичайно, сприйняли нововведення. Та й ніколи такого не буває, щоб усі футболісти без винятку однаково погоджувалися.

Отже, в команді залишилися лише ті гравці, які готові до викликів. Протягом всього першого кола ми справді створили згуртований футбольний колектив, де кожен підтримував інших і працював з великим натхненням. Я не маю жодних нарікань до своїх підопічних. Якщо вони продовжать працювати в такому ж дусі, я впевнений, що ми зможемо досягати успіхів.

Команда проводить прощання з Проспером та завершує перший етап чемпіонату / Фото ФК ЛНЗ

- Коли ЛНЗ вийшов на вас із пропозицією очолити команду? Скільки часу роздумували над нею? Адже у Русі ви працювали кілька років і робили це дуже успішно. Знайоме середовище, потужна академія, багато талановитих вихованців. А тут - зовсім інші умови, далеко від дому...

Генеральний директор ЛНЗ, Василь Васильович Каюк, зробив мені пропозицію після завершення чемпіонату. Я вирішив взяти паузу для роздумів. Після ретельного аналізу ситуації ми з президентом клубу Віктором Кравченком зустрілися втроє, щоб обговорити наше бачення подальшого розвитку проекту. В результаті, майже одностайно дійшли згоди, і я вирішив прийняти пропозицію від ЛНЗ.

Щодо перебування далеко від рідного дому... Це, звичайно, мій перший досвід такого роду. На юнацькому рівні я проходив навчання у СДЮШОР "Карпати", а потім працював з командою Рух U-19 та основним складом, все це відбувалося у Львові. Але я справді радий, що так склалося. Футбольний клуб ЛНЗ надав мені всі необхідні можливості для професійного зростання. Я вважаю, що кожен тренер має постійно вдосконалювати свої навички.

Отже, чи можна вважати, що ви досягли повного порозуміння з керівництвом?

Президент, генеральний директор, управлінська команда та тренерський склад – всі в клубі повинні діяти спільно, як одне ціле. Звісно, виникатимуть певні непорозуміння чи робочі нюанси, але спільна мета має залишатися єдиною, і кожен повинен спрямувати свої зусилля на її реалізацію.

"З Проспером не було жодних проблем"

- Назвіть топ-3 матчі ЛНЗ у першій частині чемпіонату, відштовхуючись не лише від результату, але й змісту гри, де команда максимально точно виконала ваші тренерські настанови.

Матч проти Шахтаря був дійсно вражаючим — можливо, він навіть на першому місці серед усіх. На другій позиції я б розмістив перемогу над київським Динамо, оскільки вважаю, що гра також була високого рівня. І, звичайно, варто згадати про значущу перемогу в останньому матчі проти Зорі.

Який з ваших суперників-тренерів завдав вам найбільше труднощів? Чи можна вважати поразку від Олександрії (1:4) частиною цього списку?

Не можу стверджувати, що в тій грі було важко. Я вже не раз зазначав, що наш шлях лише починався. Ми допустили кілька серйозних помилок у балансуванні гри, що й призвело до поразки, хоча ми створили безліч можливостей. Не вважаю, що ми поступилися в плані гри. Ми програли через дисбаланс між обороною та атакою.

Який тренер виявився найскладнішим суперником? Було чимало напружених ігор. На мою думку, в нашій лізі є безліч тренерських колективів, і кожен з них має свої особливості. Не хочу акцентувати увагу на конкретному фахівцеві, адже дійсно було чимало важких матчів. Результати красномовно свідчать про це: рахунки 1:0 зустрічаються досить часто.

"Наше подорож тільки починається" / Зображення ФК ЛНЗ

- Яка з нинішньої команди (виключаючи Проспера Оба) найближча до вашого уявлення про ідеальний колектив? Які аспекти потребують найбільшої уваги під час зимової перерви?

До досконалості ще далеко. Кожен тренер має уявлення про ідеальну команду, але, найімовірніше, йому не вдасться створити таку ніколи. Потрібно багато чого вдосконалити — від селекції гравців до підготовки команди в усіх аспектах гри. Ми маємо найменшу кількість пропущених голів у лізі, але над захистом слід продовжувати працювати. Також необхідно покращити позиційну атаку. Варто звернути особливу увагу на стандартні ситуації, оскільки в першому колі у нас були проблеми з ними. Роботи попереду чимало. Ми повинні прагнути до вдосконалення в усіх напрямках.

Чи вже створено план підготовки до зими?

Розробка плану завершена, і вже сформовано бачення того, як має проходити процес. Безумовно, ще потрібно з’ясувати, які нові гравці приєднаються до команди. Проте, у нас вже є чіткий план – якщо ми реалізуємо його на зборах у Туреччині на високому рівні, то, на мою думку, будемо готові до другої половини чемпіонату.

Якою мірою ЛНЗ буде активним на зимовому трансферному ринку і які зони збірної потребують зміцнення?

- Як я вже казав, дуже добре потрібно попрацювати над селекцією на зимовому трансферному ринку. Підсилення потребують практично всі позиції, адже хотілось би мати по два рівноцінних гравці на кожну з них. Посилюватись потрібно постійно. Залишатись мають тільки ті футболісти, які виконуватимуть усі вимоги. Ми повинні бути конкурентними і в тренувальному процесі. Якщо хочемо конкурувати в чемпіонаті, то й тренування мають бути якісними - а для цього треба мати по два виконавці на позицію.

- Де будете шукати?

- Ми дивимося і УПЛ, і Першу лігу, і легіонерів. Тому немає такого, що тільки українців беремо, або лише легіонерів.

Як ви попрощалися з Проспером? Які побажання висловили в останні миті?

Побажав йому продовжувати свій розвиток – це молодий футболіст. Ті шість місяців, які Проспер провів у ЛНЗ, були дуже вражаючими. Проте найважливішою рисою будь-якої команди чи окремого гравця є стабільність. Я закликав його працювати над собою, не зупинятися на досягнутому і ставати футболістом найвищого рівня. У нього вже є всі необхідні якості для цього.

- Як професіонал і як людина - все окей?

У нашій команді ніколи не виникало жодних труднощів з ним.

Але чи справді є незамінні гравці?

- Я так вважаю. Своїх гравців потрібно добре аналізувати. Потрібно максимально раціонально використовувати їхні сильні якості. І тоді можна будувати команду. Як показав останній тур, ми без Проспера якісно зіграли. Звичайно, хотілося, щоб у нас був такий футболіст. Але це реалії сучасного футболу - трансфери. Тому потрібно шукати і розвивати нових футболістів. У цьому не бачу жодної проблеми. А от якщо команда залежить від одного футболіста - це вже проблема.

"Не знаю, що то за стиль футболу такий - "на м'ячі"

Нещодавно мене зацікавила ваша думка про те, що нашим командам не вистачає фізичної підготовки та азарту в грі, незважаючи на те, що колись українці займали лідерські позиції в Європі за цим критерієм. Коли ж ми відійшли від своїх традицій і принципів? Хто за це відповідає? Чому ми так занедбали власний потенціал?

Пригадаємо київське Динамо в різні епохи. Чи пам’ятаєте, наскільки потужними були ці команди? Відомі європейські спеціалісти, які нині діляться своїм досвідом в інтерв’ю, відкрито зізнаються, що черпали знання у Лобановського.

Капелло, Анчелотти и другие...

- Капелло, Анчелотті, Рангнік. Вчилися, брали у нього багато з точки зору інтенсивності. Наші тренери в ті часи дивились, як працює київське Динамо, як грає, і також запозичували в Лобановського чимало. Проте на якомусь етапі (не знаю, чому) відійшли від цього і почали дивитись в бік іспанського футболу. Це, звичайно, добре, бо свої слабкі сторони ми повинні розвивати також. У техніці відставали на той час.

Проте важливо пам'ятати про свої позитивні риси. На жаль, ми часто забуваємо застосовувати власні переваги, а в моменти слабкості не здобуваємо особливого прогресу.

Та навіть якщо повернутися в старі часи, то бачимо, що й тоді народжувались індивідуально сильні футболісти. Україна має трьох володарів "Золотого м'яча". Далеко не кожна навіть футбольна країна може похизуватися таким показником. Значить і стара система підготовки давала технічно майстерних гравців.

Я не стверджую, що потрібно все знищити і повернутися до умов, властивих 90-м рокам. Важливо прогресувати, удосконалюватися та враховувати сучасні тренди у розвитку футболу. Проте, на сьогоднішній день складається враження, що європейські клуби та збірні запозичили від нас певні елементи, але грають значно інтенсивніше, тоді як ми в цьому питанні відстаємо. Це неприпустимо.

Лобановський підкреслював, що кожен футболіст має бути готовим виступати на різних позиціях, виходячи з обставин. Ця ідея універсальності стала популярною, а в нашій команді, тим часом, ще й фізична підготовка залишала бажати кращого.

- А в нас зараз що не передача, що не інтерв'ю: "Як ви хочете грати у футбол?" - "Ми хочемо грати у футбол на м'ячі". Не знаю, що то за стиль футболу такий - "на м'ячі". Треба грати і в атаці, і в обороні. І першим номером, і другим. Ми всі хочемо більше контролювати м'яч, грати з позиції сили - цього потрібно прагнути. Але повторюсь: потрібно раціонально використовувати сильні якості своїх футболістів. Умовно, не може сьогодні вийти середній український клуб проти Реала, грати з позиції сили і програти, бо "ми так хочемо". Треба використовувати те, що ти можеш робити.

- Мабуть, усе почало змінюватися ще у 2010-х, коли, наприклад, покійного Михайла Івановича Фоменка жорстко критикували за прагматичний футбол у виконанні збірної України. А тренер всього лише відштовхувався від сильних сторін своїх підопічних, а не від очікувань вболівальників.

Все почалося в 2010-х роках, і ви абсолютно праві. Основною причиною стало впровадження стилю гри тікі-така в Барселоні під керівництвом Гвардіоли. Після цього багато команд почали наслідувати цей стиль, проте сам Гвардіола змінив свій підхід, і тепер його Манчестер Сіті демонструє вертикальний футбол. А ми все ще залишаємося в полоні старих ідей тікі-таки, і, на жаль, не встигаємо за розвитком гри.

"Ми співпрацювали з Козловським упродовж п'яти років - це солідний проміжок часу"

Які тренери світового рівня вас надихають?

У різні періоди мене надихали різні тренери. Першим, хто прийшов на думку, є, безумовно, Валерій Лобановський. Ми повинні цінувати ті досягнення, які вже маємо. У свій час мене вражав Алекс Фергюсон – його вміння керувати командою і тривалий успішний період роботи. Потім з'явилися Юрген Клопп і Гвардіола, які також справили на мене враження. Я також аналізую стиль Гасперіні. Ці тренери вносять нові ідеї у світ футболу.

Як багато часу протягом дня ви приділяєте думкам про футбол? За словами деяких джерел, Гвардіола продовжує аналізувати тактичні аспекти навіть під час святкувань або у моменти релаксації.

Ця сфера діяльності вимагає повного занурення. Якщо ти займаєшся цим, то постійно перебуваєш у русі: готуєш тренування, проводиш їх, а потім аналізуєш результати. Ти читаєш та вивчаєш щось нове, слідкуєш за тим, як грають інші команди, вивчаєш новітні тенденції. На щастя, зараз є можливість переглядати будь-які матчі. Тому, звісно, це займає твої думки майже безперервно. Тренерство несе в собі велику відповідальність за команду та її гравців, і ти повинен бути в постійному русі вперед.

Безперервно поринений у світ футболу / Фото клубу ЛНЗ

Куди б вам хотілося вирушити для участі у тренерських курсах? Чи викликає це у вас інтерес?

Безумовно, це викликає інтерес. Важко дати точну відповідь. Багато англійських команд дійсно привертають увагу. В Італії футбол знову набирає обертів – чемпіонат та тренери викликають зацікавлення. Щодо Іспанії, то деякі клуби також заслуговують на увагу. Є багато можливостей для подорожей та навчання.

Чи може ЛНЗ вас відправити?

Так, ми обговорювали це питання з головним виконавчим директором.

Як справи у вас з іноземними мовами? Чи вдається вам легко спілкуватися з легіонерами, які грають у вашій команді?

Я не часто висловлююся, оскільки ми маємо перекладача. Я вивчав іноземну мову, оскільки працював у сфері арбітражу, але все ж використання перекладача дозволяє зекономити час і забезпечити кращу точність.

Зараз ваша популярність досягла неймовірних висот – журналісти, фанати та суперники дивляться на ЛНЗ зовсім по-іншому. Чи відчуваєте ви себе комфортно в таких умовах роботи?

Все гаразд. Це одна з частин моєї роботи. Ніяких труднощів немає — тиску не відчуваю і не відхиляюся від наміченого курсу.

Шлях до вершин / Фото Євгена Кравса

Ви активно співпрацювали з Григорієм Козловським у клубі Рух. Мені цікаво, чи підтримує Григорій Петрович вашу команду і чи радий вашим досягненням?

Ми завжди на зв'язку і регулярно обмінюємося думками. Наша співпраця тривала п'ять років, що є значним терміном. Я впевнений, що ми досягли гарних результатів не лише з основною командою, але й з U-19 та академією. Сьогодні ми бачимо результати нашої роботи. У цьому успіху заслуга не лише моя і президента, а й всього менеджменту, тренерського складу академії та U-19.

- Чи побачимо ми в ЛНЗ нових гравців із Руху?

На даний момент не можу дати точної відповіді. Ми вивчаємо різних гравців, але поки що не знайшли жодного, кого б ми хотіли підписати без сумнівів.

"Туди я подорожував на маршрутці чотири рази на тиждень."

Як ви почали свій футбольний шлях? Вікіпедія лише коротко зазначає, що в 90-х роках ви грали за команду львівського ЛАЗ...

Я виступав не лише за ЛАЗ, а й за кілька інших команд. Однак моя кар'єра не розвивалася так, як хотілося – я швидко зрозумів, що не зможу досягти високого рівня. Проте бажання залишитися у футболі залишалося сильним, тож я вирішив спробувати себе в суддівстві. Розпочав з нижчих ліг і згодом став асистентом арбітра ФІФА.

- У єврокубках асистували Андрію Шандору...

У міжнародних матчах мав досвід роботи з такими арбітрами, як Шандор, Можаровський та Мосейчук. Що стосується внутрішніх змагань, то співпрацював практично з усіма суддями, які працювали в той період. Зокрема, з чотирма представниками львівської арбітражної школи: Шмигельським, Шандором, Можаровським та Юрієм Грисьом.

Пономарьов (праворуч) виходить на матч Динамо / Facebook

Який поєдинок залишив найбільше вражень через інциденти та суперечки?

Більше запам'яталися незабутні та захопливі матчі. Я мав честь працювати на фіналі Кубка України між Шахтарем і Динамо в 2008 році, коли сталося п'ять вилучень: у Шахтаря - Брандау, Єзерський, Гладкий, а у Динамо - Діакате і Бангура (джерело: Футбол 24). Також судив матч збірної Португалії, в якому на полі з'явилися всі зіркові футболісти, окрім травмованого Роналду - Карвалью, Деку, Нані. Ще одним пам'ятним моментом став півфінал Кубка України між Шахтарем і Динамо у 2009 році. Дуже вражаючими були також матчі Дніпро - Шахтар та Металіст - Динамо. Це були золоті часи для нашого футболу.

- Досвід арбітра зараз вам допомагає у роботі якимось чином?

- Та будь-який досвід у житті в чомусь допомагає. Якщо ти аналізуєш, робиш певні висновки з цього.

- Рішення арбітрів, які не йдуть на користь вашій команді, толеруєте? Розумієте своїх колишніх колег?

Я сприймаю це по-своєму. Це емоційний процес, це свого роду вистава. Не можу стверджувати, що завжди поводжуся зразково і спокійно під час гри. Варто бути обережніше у спілкуванні з арбітрами.

Хто є вашою опорою? Хто завжди готовий підставити плече, незалежно від обставин?

В першу чергу я хочу згадати свою дружину Світлану. Вона завжди була моєю опорою з моменту, коли я розпочав тренувати у 2011 році. Тоді я працював у філіалі Карпат у Раві-Руській, куди добирався маршруткою чотири рази на тиждень. Ми набрали команду з 8-річних дітей, і деякі з них вже стали професіоналами. Наприклад, Денис Підгурський та Олег Лень, які грають за Агробізнес. Кожен етап моєї тренерської кар'єри я проходив завдяки підтримці дружини. Вона завжди переживала і хвилювалася за мене. Це – людина, яка мені найближча.

Віталій та Світлана Пономарьові / Facebook

Звичайно, підтримує й син, який займається футболом в академії Руху. Грає за U-16, вони стали чемпіонами України. У нього є певні здібності, але здібності були в багатьох футболістів. Якщо він буде наполегливо працювати, лише тоді зможе чогось досягнути. Постійно наголошую йому на цьому.

У новорічну ніч існує традиція загадувати бажання. Чи будете ви цього року мріяти про щось, пов'язане з футболом?

І у футболі, і в житті. Втрачені матчі та інші невдачі – це не найгірше, що може трапитися. До всього потрібно підходити з холодним розумом і філософським настроєм. Визначайте амбіційні цілі, але сприймайте процес як захоплюючу гру.

Чи здійснилися ваші новорічні мрії минулих років?

- Напевно (Усміхається). Судячи з того, як у мене складається і кар'єра, і особисте життя - думаю, що так.