Після повернення з-за кордону на передову: 18-річний солдат загинув, рятуючи своїх товаришів по зброї.

Він мав пристрасть до кулінарії та ведення домашнього господарства. Завжди прагнув виглядати бездоганно і часто повторював матері, що вона може ним пишатися. Наступна історія присвячена Івану Палію, мешканцеві села Старі Кривотули в Івано-Франківській області. У своїх 18 років хлопець повернувся з-за кордону і, не роздумуючи, вирішив стати добровольцем на фронті. Він загинув, рятуючи своїх товаришів по службі.

Допитливий, енергійний та завжди готовий прийти на допомогу - таким Івана Палія пам'ятають змалку. Ще зі шкільних років він захоплювався футболом і, як усі, любив побешкетувати з друзями.

Оксана Палій, мама загиблого захисника:

І завжди, ви знаєте, що бабуся побувала в Англії і приносила різні речі. Коли вона щось купувала, то показувала йому військові предмети. Він обирав саме ці військові речі. Тепер ми пам'ятаємо, що він завжди тягнувся до хустинок, футболок, шортів – щось пов'язане з темою війни його заворожувало з раннього віку.

У шестнадцять років юнак вирушив до Чехії, де почав працювати у будівельній сфері. З часом він переїхав до Великої Британії, де багато років проживала його бабуся. Там він вступив до Лондонського коледжу і паралельно активно займався спортом. Проте думка про повернення додому та захист України ніколи не покидала його, згадує його сестра Василина.

Василина Палій, сестра загиблого бійця:

Він повторював це майже з того моменту, як на фронт вирушив мамин брат, а згодом і татів брат. Він запевняв, що якби мав достатньо років, то також приєднався б до війська. Однак ми не сприймали його слова серйозно.

Після атаки російських військ на "Охматдит" у липні 2024 року Іван ухвалив остаточне рішення: він піде на фронт.

Оксана Палій, мама загиблого захисника:

Ці очі залишаться в пам'яті назавжди, коли він з такими величезними очима вривається в кімнату. "Мамо, бабусю, як я можу залишатися тут, коли діти страждають там?" – вигукує він. "Я не можу просто сидіти. У мене є руки і ноги. Я вже дорослий, сильний хлопець. Я йду!" І його не вдається зупинити.

Батько розповідає, що вибір його сина виявився для нього справжнім шоком. Саме в цей момент між ними відбулася перша за тривалий час сварка.

Михайло Палій, батько героя, який загинув на полі бою:

Я виступав проти всього цього. Ми навіть не дозволили йому підписати згоду від родичів на те, що ми справді його відпускаємо. В той момент він став до мене, можна сказати, вкрай вороже.

Зупинити Івана не вдавалося. Він уклав угоду з Третьою штурмовою бригадою, пройшов ретельну підготовку та відправився на своє перше бойове завдання. Перед цим попередив близьких: протягом десяти днів зв'язку з ним не буде.

Оксана Палій, мама загиблого захисника:

Перший дзвінок пролунав о четвертій ранку в Англії. Четверта година. Він дзвонить. Усе навколо темне, лише його зуби сяють білизною. Він усміхається. "Мамо, я тут. Усе гаразд."

Після кількох днів відпочинку знову починаємо все з початку.

Оксана Палій, мама загиблого захисника:

Він ні разу не сказав, що йому там зле, чи йому важко, чи він не доїдає. Вже потім побратими казали, що вони, як йшли, вони не їли. Він нічого не мав. Мамо, тут їди купа. Тут все є. Не переживайте.

У січні 2025 року Іван мав намір повернутися додому, аби відсвяткувати день народження своєї похресниці Єви, доньки сестри. Проте, його позиції залишалися незмінними. Коли зв'язок із ним обірвався, Василина вирішила шукати братових товаришів через соціальні мережі.

Василина Палій, сестра загиблого бійця:

І в той самий момент я отримала повідомлення, яке з'явилося без жодних емоцій, без жодного смайлика — лише холодний текст. "Привіт, "Вояж" "200", вибач". Я була в замішанні, не знаючи, до кого звернутися першою.

Тоді одразу зателефонувала батькові.

Михайло Палій, батько героя, який загинув на полі бою:

Я вже дізнався за добу до того, що Палій Іван загинув. Але говорили, що в нього є брат. Ніхто не міг точно сказати, чи це брат, чи син. Я підозрюю, що це може бути якийсь обман, можливо, він потрапив у полон, або ж ситуація зміниться.

Згодом рідні дізналися деталі. Іван успішно виконав бойове завдання й повернувся у бліндаж. Саме в цей момент ворог почав масований обстріл позицій його підрозділу.

Михайло Палій, батько героя, який загинув на полі бою:

Він почув через рацію, що є "трьохсоті". Вирішивши врятувати їх, він опинився під прицільним вогнем і загинув на місці.

Івана поховали в його рідному селі Старі Кривотули. На церемонії прощання лунала "Гуцулка Ксеня", відповідно до останньої волі героя.

Родичі Івана Палія виступили з ініціативою створення петиції для надання йому посмертного звання Героя України. Вже зібрано достатню кількість підписів, і документ наразі розглядається Президентом.