Другий етап УПЛ тільки розпочався, але вже дарує нам яскравих гравців та нових зірок. У поєдинку, який відкрив весняну частину чемпіонату між Вересом та Полтавою (3:2), на увагу заслуговує форвард рівнян Денис Ндукве. Саме він зробив гольову передачу на перший м’яч "вовків", коли його команда програвала 0:2, а на 65-й хвилині він ще й сам забив переможний гол, завершивши вражаючий камбек і принісши Вересу три очки.
Журналістка з Футбол 24 Анастасія Прокопчук провела телефонну розмову з Денисом Ндукве, щоб дізнатися про його емоційний стан після напруженого матчу, а також обговорити повернення до гри після травми та інші захопливі моменти, які не були висвітлені під час матчу.
Денисе, ваш старт у другій частині сезону видався практично бездоганним — гол і асист! Наскільки важливо було так успішно повернутися, особливо враховуючи вашу відсутність через травму?
Дуже приємно повернутися на поле в другій частині сезону після травми і відразу ж зробити асист та забити гол. Це приносить величезну радість. Але це лише перший крок. Попереду ще багато цікавого!
- Восени ви два місяці пропустили через пошкодження. Що було складнішим - фізичне відновлення чи психологічне очікування?
Вважаю, що найбільше труднощів виникало саме на психологічному рівні. Фізичні навантаження - це одне, але ось психологічний аспект був справжнім випробуванням.
Чи траплялися у вас ситуації, коли виникало побоювання, що після перерви буде складно відновити свій ритм?
- Ні, я себе дуже добре знаю. Не з'являлися.
- У Вересі ви виступаєте на правах оренди. Наскільки це додає внутрішнього тиску? Адже потрібно не просто грати, а доводити щось і Вересу, і Ворсклі, і самому собі.
Це не має жодного впливу на мене. Головне — це цілі, які я визначаю для себе, а також самовдосконалення. Я прагну максимально допомагати Вересу в реалізації завдань, які перед нами ставить тренерський штаб та адміністрація команди.
Як вас зустріли в роздягальні Вереса? Хто з колег найбільше сприяв вашій адаптації в новому колективі? З ким ви зараз підтримуєте дружні стосунки?
Досить складно виділити когось із усіх. Ми маємо чудові стосунки з кожним, можна сказати, що ми єдине ціле.
Верес - це команда, що втілює силу духу та прагнення до перемоги. Чи відчуваєте ви, що цей стиль гри резонує з вами?
Звісно, я відчуваю, що це моє. Більше додати не в змозі.
- Друга ліга, Полісся, Ворскла, тепер Верес - який головний урок ви винесли з попередніх років кар'єри?
Ніколи не слід втрачати пильність; важливо завжди залишатися в русі та продовжувати працювати. Постійна праця і встановлення нових цілей — ось що потрібно.
Чи траплялися у ваших попередніх клубах якісь курйозні або незвичайні моменти, які досі викликають усмішку? Поділіться з нами якоюсь такою історією.
- Та ні, такого нічого не було насправді.
Ви часто згадували про додаткову діяльність між тренуваннями. Які елементи складають ваш "ритуал після занять"?
Зараз у мій післятренувальний ритуал входить гра з донечкою (сміється).
- Ви народилися в Харкові та, як і всі українці, пережили початок повномасштабної війни. Як той період змінив ваше ставлення до футболу й життя загалом?
Як на мене, це дійсно складне питання. Як і всім, нам довелося пережити важкі часи. Перш за все, хочу подякувати Збройним Силам України за те, що вони забезпечують нам можливість займатися футболом. Завдяки їм ми можемо повернутися на поле і грати.
Чи відчуваєте, що у Вересі ви здатні досягнути нових висот? Якщо так, то що саме вас надихає на це?
Безсумнівно, я це відчуваю. Усе має значення. Є всі можливості для успіху.
Ви завжди з упевненістю висловлюєтеся про амбітні цілі. Чи маєте ви якусь конкретну мету на цей сезон, наприклад, щодо кількості забитих голів або асистів?
- Так, звичайно, є. У мене планка - забити не менше 10 голів та бути з Вересом не нижче шостого місця.
Якби не футбол, ким би ви могли стати?
- Воїном (Сміється).
- Подобається цей спорт?
Так, мені дуже до вподоби UFC. Це справді захоплює.
Чи володієте ви якимись талантами, що не пов'язані з футболом?
У серці я чудово співаю.
Дійсно, у одному з ваших інтерв'ю ви згадували, що любите співати в душі та створювати власні тексти. Чи не виникала у вас ідея записати щось кумедне для вашої команди, скажімо, після значної перемоги?
- Ні (Сміється). У мене для команди є фірмовий танець. Хлопці знають.
- Ви вже згадували про сім'ю. Наскільки по-іншому ви сприймаєте перемоги й поразки, коли вдома на вас чекають дружина й донька?
Звичайно, інакше. Коли зазнаєш невдачі, вдома завжди готові підтримати. Дуже приємно, коли повертаюся, і мене зустрічають дитина, дружина та теща. А коли ще й частують смачним борщем, то відчувається, що все стає набагато легшим.
Ваша дружина очікує на поповнення. Ви готуєтеся стати батьком сина - чи вже обрали ім'я для малюка?
Ні, поки що ні. Сподіваюся, що вболівальники або інші люди нададуть підтримку.
Давайте повернемося до футболу. Ви можете виступати за збірну України або ж Нігерії. Це питання наразі відкрито, чи, можливо, це ваша постійна мотивація всередині?
- Внутрішня мотивація.
Яка національна збірна команда для вас на першому місці?
Безумовно, національна команда України.
Уявіть ситуацію, коли наприкінці сезону ви будете давати інтерв'ю. Що повинно відбутися у Вересі, щоб ви могли з упевненістю заявити: "Цей рік став для мене визначним"?
Забити 10 м’ячів, щоб забезпечити перемогу в усіх матчах і залишитися не нижче шостого місця разом з Вересом. І я можу з упевненістю сказати, що це був мій найкращий сезон.
#Українці #Полтава #Нігерія #Збройні сили України #Журналіст #Харків #Психологія #Ритуал #Вовк #Футбол 24 #Асоціація футболу #Збірна України з футболу #НК «Верс» Рівне #Танець #ФК «Ворскла» Полтава #Емоція #Друга ліга України #Полісся #Громадянський рух «Чесно» #Буряковий суп
