Подолавши полон і "Бухенвальд": дивовижна історія українця, який здобув 11 олімпійських медалей.

Цьому атлету випав довгий, важкий, але повний звершень шлях

Спортивний шлях багатьох українських чемпіонів надихає, проте те, що зробив великий український та радянський гімнаст Віктор Чукарін, справді вражає. Його дорога до тріумфу була перервана Другою світовою війною, що стало однією з найдраматичніших сторінок його життя.

"Телеграф" представляє розповідь про одного з найвидатніших атлетів XX століття, 11-разового олімпійського медаліста, абсолютного олімпійського чемпіона, а також чемпіона світу і СРСР Віктора Чукаріна. Цей видатний спортсмен з'явився на світ 9 листопада 1921 року в Хрещатицькому/Червоноармійському районі на Донеччині.

Віктор з дитинства любив спорт -- займався футболом, плаванням та веслуванням. Знайомство з гімнастикою почав на дворовій перекладині, пізніше почав займатися у шкільній секції. Після школи вступив до Маріупольського металургійного технікуму, а потім перевівся до Київського технікуму фізичної культури. У 1940 році Чукарін став чемпіоном України та отримав звання "Майстер спорту СРСР".

Спортивна кар'єра молодого атлета була перервана через Другу світову війну. Віктор вирушив на фронт, де отримав травму і потрапив у полон. Дивом вижив, пройшовши через 17 нацистських концтаборів, серед яких був і Бухенвальд. Наприкінці війни нацисти помістили Віктора та інших полонених на заміновану "баржу смерті", але британські війська змогли їх врятувати. Після повернення додому його мати впізнала сина лише завдяки шраму на його голові. Чукарін був вкрай виснажений і важив всього 40 кг.

У наступному році він став студентом Львівського інституту фізичної культури, який завершив у 1950-му. Віктор швидко відновив свою форму та повернувся до тренувань. На першому післявоєнному чемпіонаті СРСР він зайняв 12-те місце. Починаючи з 1949 року, він почав домінувати на внутрішній спортивній арені. У його кар'єрі також були успішні Олімпійські ігри в Гельсінкі та Мельбурні, де він здобув 7 золотих, 3 срібних та 1 бронзову медаль.

Після завершення своєї спортивної кар'єри Віктор повернувся до Львова, де зайняв посаду викладача та став керівником кафедри гімнастики у Львівському державному інституті фізичної культури. Він підготував близько тридцяти спортсменів, які отримали звання майстра спорту та стали членами збірних команд України і СРСР.

25 серпня 1984 року світ втратила видатного спортсмена. Його поховали у Львові на Личаківському цвинтарі. Одну з вулиць цього міста присвятили його пам'яті.

Нагадаємо, українські гімнасти бойкотували престижний турнір у Парижі. Все через допуск на турнір російської спортсменки Ангеліни Мельникової, яка відкрито підтримує російську владу. Росіянка отримала "нейтральний статус" і виступила на змаганнях.