Неймовірні події Кубка України з близької відстані - зірка Динамо, брати-гренадери, підтримка Азова: "Ворогам, прощавайте! У воротах - непохитна скеля".

Сподіваюсь, ніхто не стане заперечувати, що принципові зміни регламенту Кубка України 2025/26 примножили інтерес до цього турніру. Одразу з'явилася божевільна інтрига, Динамо або Шахтар вилетять вже в 1/8 фіналу, у чвертьфінал має шанс потрапити аматорський Агротех, а Друга ліга туди делегує, як мінімум, одного свого представника.

Цю заповітну путівку розіграють у вівторок, 28 жовтня, між вінницькою Нивою, командою-середняком групи А, та київським Локомотивом, який є одним із сильних гравців групи В. Найстаріший футбольний клуб столиці здійснив те, що здавалося неможливим. Спочатку він вибив з Кубка ковалівський Колос, який вражав своєю грою на початку нового сезону УПЛ. "Залізничники" навіть вели в рахунку 2:0, але фаворит зумів вирівняти ситуацію. Однак у серії пенальті сталася справжня сенсація - 4:2.

Локомотив підтвердив свою силу у наступному етапі, здобувши перемогу над черговим представником еліти. Результат 1:0 змусив рівненський Верес відкласти свої надії на Кубок України до наступного року. Натомість "червоно-зелені" відчули всю важливість цього моменту. "Чесно кажучи, успіх у Кубку України не був для нас очікуваним чи запланованим, - поділився в інтерв'ю Футбол 24 президент Локомотива Олександр Єгоров. - Але апетит приходить під час їжі. Тепер усе стало набагато цікавіше, з'явився азарт і драйв".

"Можливо, зовсім скоро зустрінемося з Динамо": президент несподіваного Локомотива висловився про Кубок України, значення Генінсона та критику з боку недоброзичливців.

Під час підготовки до 1/8 фіналу мені випала нагода не лише зустрітися з амбіційним керівником київського клубу. Ось що розповіли про себе та свою команду головний тренер, капітан, два братів-гренадерів, а також колишній гравець київського Динамо, який нещодавно поповнив ряди Локомотива.

Людина-рекордсмен, якій створили музичний твір.

"Як я став капітаном? Тренери оголосили мені, що я буду носити капітанську пов'язку перед стартом сезону. Раніше я ніколи не займав цю позицію. Це, звісно, накладає на мене певні обов'язки. Потрібно підтримувати баланс у команді, щоб у всіх горіли очі. Свою майстерність треба підтверджувати постійно. Як ви знаєте, буває так: сьогодні тебе підносять на руках, а завтра можуть забути або й зрадити", - ділиться Арсен Бєліменко, голкіпер Локомотива, який 27 жовтня, в день виходу цього матеріалу, святкує своє 25-річчя.

Арсен Бєліменко / Зображення Юлії Кищук, ФК Локомотив

Вихованець харківського футболу розпочинав у Металісті 1925, провів за цей клуб по одному матчу у Другій та Першій лігах, але закріпитися в основі не зумів. Транзитом через аматорський Вовчанськ опинився на Закарпатті. З Хустом пройшов насичений шлях в обох неелітних професіональних лігах, утвердився у дорослому футболі. У вересні минулого року закарпатці, не витримавши інтересу від ТЦК та зазнавши невдачі у спробі об'єднатися з клубом Подоляни, знялися з чемпіонату. А Бєліменко, зрештою, став гравцем Локомотива.

Який я капітан за своєю сутністю? Я - імпульсивна особистість, - усміхається Арсен. - Іноді мої емоції виходять на поверхню, але потім я беру себе в руки і намагаюся заспокоїтись. У нашій команді є як молоді гравці, так і досвідчені. Важливо знайти баланс між ними. Щодо атмосфери в роздягальні, я б оцінив її на 9 з 10. Все чудово, але вважаю, що ми можемо досягти ще більшого.

Локомотив зробив вдалий вибір, обравши голкіпера. За короткий час Бєліменко зміг встановити клубний рекорд за кількістю "сухих" матчів — 5 зустрічей (537 хвилин). Проте, він залишається скромним. Каже, що це незначна деталь, і не приділяє рекорду великої уваги, адже найголовніше — це успіх команди.

Бєліменко завоював симпатії не лише вболівальників, але й фанатів Локомотива. Чи знаєте ви, скільки футболістів вітчизняного чемпіонату отримали честь мати пісню, присвячену їм? Він один із небагатьох. Тепер ця пісня часто лунає з трибун під час ігор.

"О, наш голкіпер! Номер дванадцять!

Привіт вороги! Вітаю гостей! Гості, привіт, привіт, привіт!

Номер дванадцять! У воротах скеля!

І жоден мʼяч не пройде повз!"

"Вперше почув її на грі з Чорноморцем. Спочатку не розчув слів, а потім як прислухався! - вигукує Арсен. - Це, звичайно, додає мені ще більше заряду на гру. Словами важко описати емоції - це треба тільки відчути самому".

На фан-секторі Локо можна зустріти чимало хлопців потужної статури, які пройшли крізь випробування у протистоянні з російськими загарбниками. Це - ULTRAS BLOCK, послідовники славнозвісного "Азова" та ГО "4308". Бєліменко, як і вся команда, відчуває до них глибоку повагу.

Бєліменко і його торсида / Фото Юлії Кищук, ФК Локомотив

"Ми повинні усвідомлювати, що наразі не перебуваємо на рівні Динамо, але все ж виходимо на поле, щоб грати для наших фанатів і захисників, - говорить капітан. - Це дивовижні люди, які в такі важкі часи на фронті ризикують своїм здоров'ям і навіть життям. Ми, як і всі інші команди, зобов'язані віддаватися повністю, так само як і наша національна збірна. Нам потрібно не лише ходити з прапорами чи висловлювати подяку словами, а й підтверджувати свою вдячність конкретними діями."

У моєму житті був непростий етап, коли я втратив надію на краще, - ділиться Бєліменко, відповідаючи на запитання "Що далі?". - Проте, якщо проявити рішучість, можна досягти значних успіхів у футболі. Мрії? Я можу мріяти про участь у єврокубках. Але УПЛ для мене, скоріше, не мрія, а реальна мета. Спершу необхідно добре показати себе у Другій лізі з Локомотивом і піднятися в класі. Хочеш розсмішити Бога – просто розкажи йому про свої плани. Тому я просто граю та отримую задоволення від футболу. А далі – побачимо, що принесе майбутнє.

"Саша, вперед, бий!" - вигукує тренер. "Роман Володимирович, я - це Петя!"

Антропометрії Локомотива міг би позаздрити сам Віталій Кварцяний. Це достатньо висока команда, серед якої виділяються кілька справжніх веж. Форвард Тарас Лях - 198 сантиметрів, юний хавбек Олександр Кононов - 195 сантиметрів, захисник Вадим Коновалов - 188 сантиметрів. А є ще брати Савчуки.

Олександр має зріст 191 сантиметр, а Петро - на сантиметр вищий за нього. Обидва є двійнятами, і, до всього, грають на позиції в центрі поля. Уявіть собі, як важко суперникам протистояти такому вражаючому двійнику, коли доводиться долати цей величезний бар'єр!

Олександр Савчук зазначає, що для людей, які вперше бачать їх, важко відрізнити його від брата. "Це стає зрозумілим після тижня-другого спілкування. Ми справді дуже різні. Мій брат завжди важчий на кілограм і вищий на сантиметр", - усміхається він. "Він також проявляє більше агресії під час гри і швидше виходить з себе, тоді як я, навпаки, більш спокійний. Але, можливо, це лише моя особиста думка".

Олександр Савчук / Зображення Юлії Кищук, ФК Локомотив

Ми вже звикли до того, що нас часто плутають. Реагуємо на це адекватно або просто не надаємо цьому значення. Щодо курйозів, був один випадок, коли ми грали в матчі та опинилися поруч у важливому моменті. Мій брат порушив правила, хоча вже мав жовту картку. Суддя мав би показати йому другий "гірчичник" і вилучити з поля. Але я підійшов до арбітра і взяв провину на себе (сміється). Суперники зрозуміли, що відбувається, але не могли нічого вдіяти. Ось такі футбольні хитрощі. Хоча, треба зазначити, що це був єдиний раз, коли ми зловживали довірою.

"Коли ми ще виступали в академії Княжої, один з тренерів впізнавав нас лише за нашими бутсами, - розповідає Петро Савчук. - Одного разу, під час гри, ми з братом вирішили помінятися бутсами. Він лівша, а я - правша. Настав момент штрафного удару, і тренер, дивлячись на мої бутси, закричав: 'Саша, йди бігти!' Я ж намагався пояснити, що я - Петя (сміється). 'Йди, бий лівою!' Я подумав, що спробую. Удар вийшов невдалим, і потім мені довелося ще 15 хвилин вислуховувати за Олександра. 'Роман Володимирович, я - Петя!' Це була справжня курйозна ситуація."

Петро Савчук / Фото Юлії Кищук, ФК Локомотив

Савчуки з'явилися на світ у Нетішині, на краю річки Горинь, де підносяться труби Хмельницької АЕС. "Коли нам виповнилося десять, ми переїхали в інтернат, де самостійно жили і навчалися, - розповідає Сашко. - В нашому житті все було схоже. Напевно, вчителі також не хотіли когось із нас образити, тому оцінки були приблизно однаковими". "А як щодо дівчат – ви також чергували на побачення?" – запитую з усмішкою. Брати сміються у відповідь: "Ні, як тільки ми зустріли своїх дівчат, вони одразу навчилися нас розрізняти. Не було такого, щоб нас плутали".

Хлопці пройшли вишкіл у юнацьких командах Вереса, а кілька років працювали під контрактом з житомирським Поліссям. Проте справжній смак дорослого футболу вони відчули в іншому Поліссі - з села Ставки. Після цього їхнім наступним етапом стала команда Чайка з Петропавлівської Борщагівки. Локомотив підписав Савчуків три місяці тому. У червоно-зелених футболках вони провели свій найкращий матч у кар'єрі, ставши зірками перемоги над Колосом з Ковалівки. На початку зустрічі Олександр відкрив рахунок, а Петро після перерви подвоїв перевагу Локо.

Кубок України: Колос вибуває у серії пенальті від представника Другої ліги, Ворскла зазнає поразки, а Металіст та Інгулець продовжують боротьбу в турнірі.

"Коли стикаєшся з таким опонентом, ніколи не можеш бути абсолютно впевненим у перемозі. Особливо, коли до фінального свистка залишається ще чимало часу, - згадує Петро. - Я не раз ловив себе на цій думці під час матчу, але ми продовжували боротися до останньої секунди. Нам було важливо не втрачати концентрацію і не дозволяти собі розслабитися. Мене замінили за дві хвилини до завершення гри через судоми в ногах. Коли рахунок став 2:2, хлопці відчули певне розчарування, але наші вболівальники підтримали нас, не давши впасти духом. Крім того, тренерський штаб вдало налаштував команду, підібравши правильні слова."

Перед жеребкуванням 1/8 фіналу ми хотіли, щоб випало Динамо або Шахтар - чому би й ні? Для більшості футболістів, можливо, це була б перша й остання гра проти суперників такого рівня. Спогади про такі ігри - на все життя. У принципі, як і перемоги над Колосом та Вересом - ніколи їх не забуду. Ми вже пишемо історію".

Брати Савчуки разом у верхній лінії / Фото ФК Локомотив

"Ми очікуємо надзвичайно складного матчу з Нивою, - зізнається Сашко. - Ми усвідомлюємо, що наш суперник буде дуже мотивованим. Командам УПЛ не потрібні додаткові стимули, але з рівним за класом опонентом потрібно докладати більше зусиль. Особливо, адже це можливість вийти до чвертьфіналу, і всі прагнуть цього досягти. Нива нещодавно демонструє непогані результати." Петро додає: "У нас також не повинно бути проблем з налаштуванням. Я впевнений, що боротьба на кожному метрі поля буде значно інтенсивнішою, тоді як у матчах проти клубів з вищого дивізіону ми могли спостерігати більше футболу. У Другій лізі пріоритетом завжди є боротьба, азарт і відданість."

"Чи здатні ви уявити себе в різних командах?" - запитую братів наприкінці розмови. Вони одностайно відповідають: "Мабуть, ні. Саме в цьому й полягає наша сила – ми завжди разом. Інші команди також це розуміють: якщо одного з нас запрошують, то й інший йде як додаток. Було, що нас запрошували окремо, але навіть у таких ситуаціях ми готові були відмовитися від фінансових вигод чи перспектив, аби зберегти єдність. Дехто може вважати це нашим недоліком, але ми бачимо в цьому лише перевагу".

Шандрук відзначив нас словами: "Чудово! Так тримати, ви точно дійдете до фіналу!"

"Ми не проводимо жодної особливої підготовки до матчів проти Ниви, - запевняє вашого кореспондента Сергій Карпенко, головний тренер Локомотива. - Звичний режим тренувань залишається незмінним для всіх команд. Рівень 1/8 фіналу не створює для нас додаткового тиску. Ми спокійно готуємося до кожної гри. Хлопці виконують всі наші вказівки. У нас чудовий дружній колектив - це стосується не лише команди, а й усієї структури клубу."

Сергій Васильович, який наразі має 44 роки, ще кілька років тому активно грав на футбольному полі, представляючи аматорські команди Київської області. Його спортивна кар'єра досягла піку в "нульових" та на початку 2010-х, коли він виступав у захисті таких клубів, як Кривбас, Нафтовик-Укрнафта, харківський Арсенал та кількох інших команд.

Часто згадую ті команди, де мені було найкраще: харківський Арсенал, з якого я починав, і охтирський Нафтовик, з яким ми піднялися до Вищої ліги. Це був чудовий мікс молодості та досвіду. Також хочу відзначити команду в Арм'янську — наразі це окупована територія. Коли я став тренером, у своїх колективах завжди прагну створити справжню команду. Ідеться не лише про гравців, але й про водія автобуса чи прибиральницю. Важливо, щоб усі були на одній хвилі.

Сергій Карпенко / Знімок Юлії Кищук, ФК Локомотив

Головним тренером "Локомотива" Карпенка призначили першого серпня поточного року, і результати його роботи перевершили всі сподівання. Після 15 турів чемпіонату команда "залізничників" закріпила свої позиції у трійці лідерів групи В Другої ліги, а в Кубку України здолала дві команди з Прем'єр-ліги, які не можна вважати аутсайдерами.

"Мушу визнати, що під час матчів з Колосом і Вересом ситуація виглядала інакше – акцентувався більший увага на тактичних діях, як в атаці, так і в захисті, - поділився думками Сергій Васильович. - Команди, які виступають в УПЛ, легше піддаються аналізу, оскільки демонструють більш яскравий футбол. У них простіше виявити як сильні, так і слабкі сторони. Натомість у Другій лізі гра має більш фізичний характер, з більшими зіткненнями та менш якісними полями."

Що сказали Шандрук і Костишин після наших перемог? З Костишиним ми віталися перед грою. Знайомі давно, разом грали у Кривбасі. Але після матчу він був розчарований результатом трішки. А ось Шандрук нас похвалив: "Молодці. Ви так і до фіналу дійдете".

"Спіймав Мілевського в Угорщині"

У розпорядженні Карпенка є футболіст, прізвище якого по-справжньому відоме широкому загалу. Павло Лук'янчук розпочинав у запорізькому Металурзі, а потім на довгих сім років опинився у київському Динамо. Тут він пережив чотирьох тренерів - Сьоміна, Блохіна, Реброва та Хацкевича, у сферу інтересів яких не входив, тож часто віддавався в оренду - Олімпік, Верес, Кішварда. При цьому регулярно виступав ледь не за всі вікові категорії збірних України, окрім національної.

Повномасштабне вторгнення заскочило Лук'янчука в Оболоні. У ті непевні дні чемпіонат України взяв паузу на невизначений період, тож гравці планували майбутнє на власний розсуд. Павло переїхав у Польщу, поповнивши Вікєлєц - клуб, про який ви чуєте, можливо, вперше і востаннє.

На матчах Екстракляси працює 16-річний українець - врятувався з Донбасу, вболіває за Шахтар, фотографує Дональда Туска

"Це був скоріше необхідний крок для збереження ігрової форми, - ділиться зі мною Лук'янчук. - Клуб Вікєлєц виступає в третій лізі нашої країни. Коли я вирішив їхати до Польщі, вже не залишалося кращих варіантів, адже чемпіонати в першій та другій лігах вже стартували."

Двох місяців у польській трясовині з нього вистачило. Вже у червні повернувся до Оболоні, за яку відіграв ще майже три роки. Цьогоріч побував у ЮКСА і ось новий виклик - Локомотив.

"Я підписав контракт 1 вересня, але свій дебют у команді зробив лише минулого тижня, 12 жовтня, коли ми перемогли Діназ з рахунком 4:0, - розповідає Павло (джерело: Футбол 24). У цьому матчі я зміг забити гол. Проте я не відчуваю себе зіркою в команді. Для нас усіх важливо бути на одному рівні. Ми старанно працюємо на тренуваннях, щоб отримати можливість потрапити до стартового складу."

Павло Лук'янчук / Знімок Юлії Кищук, ФК Локомотив

"Про Динамо хлопці не запитують, - продовжує він. - Що тут запитувати? Тим паче, це було понад п'ять років тому. Зараз усе дуже сильно змінилося". - "Ви ж іще застали в Динамо самого Мілевського перед його переїздом у Туреччину?" - цікавлюся у Лук'янчука. "Я тоді ще не тренувався з першою командою. Зате застав його в Угорщині, - сміється. - У Кішварді".

"Вам ще немає й тридцяти. Які у вас плани на майбутнє?" - питаю наприкінці. "По-перше, хочу з Локомотивом піднятися в Першу лігу, а далі будемо розбиратися. Найближча мета – здобути перемогу над командою Чайка", - відповідає з усмішкою колишній гравець Динамо.

З командою Чайка не було жодних труднощів - рахунок 2:0. Потім Лук'янчук та його товариші здолали лідера турніру - Тростянець, з рахунком 1:0. Темп гри вражає, і наступним суперником буде вінницька Нива. На думці спливають слова президента клубу Олександра Єгорова: "Коли локомотив мчить на повній швидкості, зупинити його вкрай складно".