Божевільна концепція Артети. Чи може Зінченко стати порятунком для Арсенала?

Складається враження, що футбольна доля невпинно випробовує Мікеля Артету. Як тільки у іспанського наставника з'являється реальний шанс серйозно поборотися за титул чемпіона Англії з "Арсеналом", на команду навалюються численні труднощі. Ці виклики виникають саме в той критичний момент, коли боротьба за чемпіонство стає особливо напруженою.

Наразі "Арсенал", який фактично залишився єдиним серйозним суперником "Ліверпуля" у гонці за титул чемпіона АПЛ, стикається з суттєвими кадровими труднощами. Ситуація дійшла до того, що Артета не має змоги заповнити позицію центрального нападаючого. У січні бразилець Габріел Жезус зазнав важкої травми коліна, а на початку лютого з команди вибув також німець Кай Хаверц, який серйозно пошкодив підколінне сухожилля. Обидва футболісти пропустять весь залишок сезону, а до початку квітня Артета також не зможе розраховувати на Букайо Саку та Габріеля Мартінеллі через інші травми.

На фоні значної кадрової кризи, що виникла в атаці «канонірів», у ЗМІ активно обговорюють, що Артета може бути змушений вжити надзвичайно нестандартних, а навіть дещо божевільних рішень. Одним із таких рішень може стати спроба розмістити на позиції центрфорварда 28-річного українця Олександра Зінченка, який зазвичай грає на позиції лівого захисника.

Хоча наразі 30-річний Леандро Троссард вважається найбільш вірогідним кандидатом для гри в центрі атаки "Арсенала", більшість експертів погоджуються, що Артета змушений буде періодично здійснювати ротацію. Це пов'язано з тим, що бельгійський футболіст вже не раз стикався з проблемами підколінного сухожилля, і надмірно високі навантаження можуть призвести до нових проблем зі здоров'ям.

Теоретично Артета міг би розглянути можливість використання Мікеля Меріно або Деклана Райса на позиції центрфорварда. Проте, у Меріно явно бракує певних технічних навичок, щоб успішно виконувати цю роль, а Райс є надзвичайно важливим гравцем для "канонірів" у центрі поля. Відтак, будь-які експерименти з його участю в ролі "дев'ятки" виглядають не дуже логічними і, відповідно, малоймовірними.

Історія Зінченка зовсім інша. Перш за все, українець втратив свою значимість у складі "Арсенала" на позиції лівого захисника. У поточному сезоні АПЛ Олександр зіграв лише 240 хвилин у 8 матчах, а востаннє виходив на поле 15 січня, пропустивши чотири останні гри "канонірів" на лаві запасних: проти "Астон Вілли" (2:2), "Вулверхемптона" (1:0), "Манчестер Сіті" (5:1) і "Лестера" (2:0). Крім того, на початку своєї кар'єри Зінченко грав у нападі, про що він сам заявляв наприкінці 2022 року: "Коли я починав, я був центральним нападником. Потім перейшов на позицію крайнього лівого нападника, потім став півзахисником, а зараз граю як лівий захисник. Можливо, в майбутньому стану центральним захисником або воротарем!"

Безсумнівно, проглядуючи еволюцію кар'єри Зінченка, можна помітити, що його перехід з позиції центрфорварда на лівий фланг захисту яскраво демонструє те, що у Олександра бракує певних якостей, необхідних для досягнення успіху на передовій атаці, принаймні на найвищому рівні, до якого йому вдалося спочатку пробитися, а згодом і закріпитися. Проте, в умовах, у яких наразі опинився Мікель Артета та його команда "Арсенал", не буде безпідставним вважати, що Зінченко може стати цілком прийнятним (а можливо, навіть ідеальним) варіантом для лондонців на позиції центрфорварда.

Зінченко не буде виконувати роль класичної "дев'ятки", однак його внесок у технічну гру та вміння контролювати м'яч у складних ситуаціях стануть важливими перевагами для атакуючого гравця. Олександр має потенціал стати прикладом так званої "помилкової дев'ятки" — центрфорварда, який не лише прагне забивати, але й виконує значну роботу на полі, часто змінюючи позиції. Це створює додатковий хаос і плутанину в захисних лініях суперників.

Олександр Зінченко на своєму професійному шляху вкрай рідко займав позицію в центрі атакуючої лінії. На платформі Wyscout можна знайти лише п’ять матчів, в яких український футболіст грав на передовій. Ці поєдинки відбулися в 2016-2017 роках, коли він представляв молодіжну збірну України, а також резервну команду ПСВ. В одному з товариських матчів за "Манчестер Сіті" він провів 48 хвилин в ролі нападника, де його вирішив протестувати тренер Жузеп Гвардіола. Цікаво, що в той момент, влітку 2016 року, асистентом Гвардіоли був Мікель Артета, що дає підстави вважати, що нинішній тренер "Арсенала" може пам’ятати цей експеримент і розглядати можливість використання Зінченка на позиції форварда в своїй команді.

Проте, результативність Зінченка в ролі центрального нападника вражає, навіть якщо порівнювати її з показниками Кая Хаверца та Габріела Жезуса.

Зокрема, у вічі одразу впадає, наскільки Зінченко більш працездатний, аніж німець та бразилець, а ще дивує те, що середня результативність Олександра фактично не поступається тому, що демонструє Хаверц. Більше того, Зінченко насправді забивав у рази більше, ніж міг би розраховувати, спираючись на теоретичний показник очікуваних голів (xG). Хоча тут, безумовно, варто робити поправку на невеликий розмір статистичної викладки для Олександра.

Однак, у чому українцям не бракує, так це у виконанні дій на полі, зокрема передач, які вони як отримують, так і віддають. Ситуація залишається стабільною, навіть якщо до аналізу включити матчі, в яких Зінченко грав на флангах в атаці. Олександр, до речі, технічно дуже добре підходить для ролі "хибної дев'ятки". Він значно рідше отримує м'яч у штрафній суперника в порівнянні з Хаверцом і Жезусом, віддаючи перевагу більш глибоким позиціям, що створює простір для флангових нападників. Це дозволяє Зінченку зосереджуватися на підтримці партнерів, що наочно демонструє показник "передачі під удар", у якому він має практично чотириразову перевагу над Хаверцем і Жезусом.

Цілком зрозуміло, що Зінченко навряд чи стане вражаючим вирішенням проблеми в центрі атаки "Арсенала". Українському футболісту потрібно буде адаптуватися до нових тактичних вимог і змінених ролей на полі. Однак цей експеримент може стати корисним для "канонірів" та їхнього тренера Артети. Принаймні, важливо відзначити, що переведення Зінченка на позицію в атаці дозволить іспанському коучу уникнути термінового ремонту інших позицій, оскільки українець зможе заповнити внутрішній резерв, будучи наразі не затребуваним на своїй звичній позиції лівого захисника.

Чи готовий Артета ризикнути та спробувати новий підхід? Схоже, що у іспанського тренера немає альтернативи, і він незабаром змушений буде вжити відповідних заходів. Це може стати позитивним моментом для Зінченка та національної збірної України, адже для неї надзвичайно важливо, щоб ключові легіонери отримували регулярну ігрову практику в своїх клубах.