Український півзахисник Сергій Сидорчук поділився своїми враженнями про гру в Бельгії за клуб "Вестерло" під час бесіди з Денисом Бойком.
"Сезон виявився не надто вдалим для мене як для футболіста, адже я рідко отримував можливість грати. Це перший рік у моїй футбольній кар'єрі, коли я так мало виходив на поле. Спостерігаючи за командою з лави запасних, відчувається гіркота від відсутності причетності до результатів і самого процесу гри."
Для мене це був важкий рік, особливо з огляду на мій вік і той факт, що футбольних років залишилось не так багато. Тому я поставив собі мету: у наступний рік чи два віддати футболу все, щоб останній чи передостанній рік у кар'єрі був набагато кращим. Я робитиму для цього все, не знаю, як вийде, але хочу чесно сказати собі, що зробив усе можливе. Так, хоч і мало грав, але дивлюсь позитивно.
Не отримав виклику до збірної? Спочатку це було дуже складно. Це був той період, коли ти не граєш по кілька матчів поспіль, ніхто нічого не пояснює, і сприймати це досить важко. Але тепер я вже відпустив цю ситуацію, прийняв її і зрозумів. Цей етап припав на осінь чи зиму, коли було справді важко. Зараз я змінив свої пріоритети: отримую новий досвід, вивчаю англійську, знайомлюсь з новими людьми та спостерігаю, як працюють клуби з іншою організацією.
Як відбувся мій перехід до Вестерло? У квітні 2024 року мені зателефонував Сергій Серебренников і розповів про інтерес, який виявив клуб Вестерло. Після цього я зустрівся з тренером і ознайомився з командою. Я також обговорив це питання з родиною та батьками, зважив усі "за" і "проти". Згодом генеральний директор також зв’язався зі мною, ми відкрито обговорили всі аспекти. І врешті-решт я прийшов до висновку, що варто рухатися в цьому напрямку.
Було важко тим, що я не сказав до побачення багатьом: команді, партнерам, президенту. Для мене важливо було попрощатися з ультрас, бо ми мали хороші стосунки, вони мене підтримували. Зараз у мене до них велика повага.
Коли ти довго насолоджуєшся теплом комфортної ванни, а раптом потрібно зануритися в холодний душ і вийти з затишної зони. Перші два місяці в Бельгії були справжньою казкою — все подобалося, англійська мова допомагала, спілкуватися було легко. Але згодом настала рутина, і почали з’являтися думки: навіщо я прийняв це рішення? Виникали хвилювання і сумніви, були навіть моменти, коли я шкодував про свій вибір. Але я долаю ці труднощі і продовжую рухатися вперед.
#Бельгія #Асоціативний футбол #Президент (державна посада) #Англійська мова #Ультрас #Казка #Сергій Сидорчук #K.V.C. Westerlo #Сергій Серебренніков
