Степаненко зумів подолати всі труднощі в "Шахтарі", за винятком одного.

35-річний опорник залишався "останнім з могікан" для донецького клубу, але тепер йде і він...

29 січня у турецьких новинах несподівано з'явилась інформація, що "Еюпспор", команда, яка займає четверту позицію у місцевій Суперлізі, зробила значний крок у переговорах з 35-річним опорним півзахисником Тарасом Степаненком. Незабаром після цього новина почала привертати увагу і до вечора, коли "гірники" мали свій останній матч у цьому сезоні Ліги чемпіонів проти дортмундської "Боруссії", стало зрозуміло, що ця гра стане фінальною для Тараса у складі помаранчево-чорної команди.

Степаненко провів у "Шахтарі" 14,5 років. Він перебрався до табору "гірників" із запорізького "Металурга" ще влітку 2010-го, пережив багаторазову зміну тренерів у команді, виграв десять чемпіонських титулів в УПЛ, а також був "останнім з могікан" у "Шахтарі" серед чинних футболістів, які мали досвід виступів на "Донбас Арені" як домашньому стадіоні донецької команди. Ще влітку 2022-го з цього приводу ми випускали окремий матеріал про чотирьох гравців із таким досвідом, наразі ж у "Шахтарі", після відходу Степаненка, не залишилося нікого, хто б пов'язував команду з рідною ареною, що залишилася на окупованій території. Формально, що правда, на контракті у донецькому клубі все ще залишається Андрій Тотовицький, але всі чудово розуміють, що жодних перспектив у сучасному "Шахтарі" в цього гравця немає і справа просто у необхідності дотримуватися юридичних моментів.

У "Шахтарі" Тарас Степаненко зіштовхнувся з численними професійними викликами. Його шлях розпочався в команді, яка ще пам’ятала свій блискучий тріумф у Кубку УЄФА 2009 року. Молодий хавбек, що прийшов з запорізького "Металурга", отримав завдання замінити шанованих легіонерів донецької команди – Ігора Дуляя та Маріуша Левандовського, які, залишивши "гірників" влітку 2010 року, вирушили до "Севастополя" завершувати свої кар'єри.

Проте навіть на тлі відходу Дуляя та Левандовськи приходив Степаненко до команди, де конкуренція на позиції у центрі поля була дуже значною. Головними суперниками для молодого українця одразу ж стали Фернандіньо та Томаш Хюбшман, окрім яких на підхваті в тодішнього наставника "гірників" Мірчі Луческу були Олексій Гай та Віталій Віценець, а наприкінці літа 2010-го до команди перебрався ще й вірменин Генріх Мхітарян, котрий частіше діяв ближче до атаки, але вмів за необхідності зіграти й глибше у центрі поля.

Степаненко добре усвідомлював, що змагатися за місце в складі "Шахтаря" буде надзвичайно складно. Він не соромився висловлювати свої думки на цю тему: "Як і будь-який гравець, хочу грати якомога частіше. Але, звісно, ситуація не така проста, як може здаватися. У "Шахтарі" серйозна конкуренція, адже це команда європейського рівня. Крім того, Мірча Луческу, як і багато інших тренерів, не квапиться ставити в основний склад новачка, особливо якщо це молодий футболіст. Потрібно уважно оцінити гравця і інтегрувати його в загальну тактичну схему команди."

Хто знає, скільки матчів провів би Степаненко у своєму дебютному сезоні за "Шахтар", якби не одна резонансна для команди подія - на початку вересня тяжку травму отримав Фернандіньо. У матчі чемпіонату проти "Оболоні" бразильцеві зламали ногу, через що той до весни опинився на лікарняному ліжку. Багато лікарів та експертів вже тоді запевняли, що футбол серйозного рівня для Фернандіньо на цьому закінчений, проте історія показала, наскільки ці люди помилялися, насамперед, у ментальних якостях бразильця.

Хоч як би там було, а травма Фернандіньо вплинула на плани Луческу, і Степаненко отримав можливість зіграти аж 15 матчів (1247 хвилин) в УПЛ у першому ж своєму сезоні за "Шахтар". Очевидно, Мірча навряд чи збирався так часто використовувати молодого опорника у його прем'єрному сезоні в команді, але зі своїм першим викликом у таборі "гірників" Тарас впорався гідно.

У другому сезоні в "Шахтарі" Степаненко зіграв лишень 9 матчів у чемпіонаті, що було пов'язано із деякими проблемами зі здоров'ям, але надалі Тарас на довгі роки закріпився в статусі беззаперечного футболіста стартового складу, а його місце там після відходу Фернандіньо й зовсім більше ніколи не ставилося під сумнів. Щоправда, остання теза, як це заведено казати у подібних випадках, більш справедлива виключно "на папері", та дивлячись на статистику виступів Степаненка за "Шахтар". Насправді ж, ситуація була аж ніяк не такою простою для хавбека...

Ще за часів роботи Мірчі Луческу у команді були певні зауваження до Степаненка стосовно його гри. Румунський тренер протягом кількох сезонів намагався навчити Тараса тим аспектам, які були необхідні для реалізації його тренерських задумів. У одному з давніх інтерв'ю сам хавбек згадував, що Луческу рекомендував йому орієнтуватися на стиль гри Томаша Хюбшмана, який, за словами тренера, демонстрував набагато вищу ефективність у своїх діях на полі порівняно з українцем.

"На даний момент я, можливо, ще не зовсім усвідомлюю, чого саме від мене очікує Луческу. Він замінив мене не через втому, а, ймовірно, через те, що помітив, що я не виконую його вказівки. Після заміни наставник підійшов до мене і порадив звернути увагу на те, як рухається по полю Хюбшман. Я, у свою чергу, хочу запевнити, що докладу всіх зусиль. Вірю, що матиму ще можливість довести свою цінність. Звісно, мені хотілося скористатися першим шансом. На жаль, цього разу не вдалося. Але нічого, будемо працювати далі", - зазначив Степаненко, згадуючи про початок своєї кар'єри в "Гірнику".

Коли Луческу залишив команду, здавалося, що місце Степаненка в основному складі "Шахтаря" було безсумнівним. Проте новий тренер "гірників" Паулу Фонсека мав власні погляди на цю ситуацію. Португалець прийшов до команди з новими ідеями та амбіційним баченням, багато з яких, на жаль, довелося швидко відкинути після невдачі в кваліфікації Ліги чемпіонів проти "Янг Бойз".

Однак у питанні, де Фонсека був непохитний, так це в його прагненні бачити зовсім інший стиль гри від свого основного опорного хавбека. У той час як Луческу призначав Степаненку роль звичайного гравця-руйнівника, чия основна мета полягала в перехопленні м'яча під час першої фази пресингу і передачі його ближньому для подальшого розвитку атаки, Фонсека почав вимагати від Тараса активної та відповідальної участі в побудові атак.

Взаємини між Фонсекою і Степаненком з самого початку були досить напруженими. Яскравий приклад цього стався наприкінці серпня 2016 року після матчу-відповіді кваліфікаційного раунду Ліги Європи, в якому "Шахтар" здобув впевнену перемогу над турецьким "Істанбул Башакшехір" з рахунком 2:0. Після фінального свистка на полі виникла емоційна суперечка між футболістом і тренером. Камери зафіксували момент, коли Фонсека і Степаненко голосно обговорюють щось, активно жестикулюючи. Потім португальський тренер просто розвертається і йде, а в конфлікт майже втручається Даріо Срна, який намагається заспокоїти ситуацію, не допускаючи фізичної бійки з українцем.

Тоді Фонсека не вдався до детального пояснення того, що відбулося між ним і Степаненком, обмежившись лише лаконічною фразою: "Нічого особливого. Це були рекомендації, які я йому надав".

У 2021 році, коли Фонсеки вже не було в "Шахтарі" протягом двох років, Степаненко поділився, що співпраця з Паулу принесла йому багато користі. Гра українського півзахисника дійсно зазнала значних змін, і він став для команди майже такою ж важливою фігурою в центрі поля, як Фернандіньо колись був у Мірчі Луческу. Однак, щоб досягти цього статусу, Тарасу довелося серйозно працювати над собою, стикаючись з новими викликами в своїй професійній кар'єрі.

"Фонсека залишив купу дрібниць. Наприклад, мене він навчив позі очікування м'яча чи суперника. Він також переконав мене, що я можу покращити наступальну фазу, не лише захищатись. В Україні він почав із 4-4-2, але вирішив змінити схему після того, як вилетів з Ліги чемпіонів від "Янг Бойз". І ця зміна була гарною для "Шахтаря", - розповідав Степаненко.

Після того, як Фонсека покинув команду, Луїш Каштру вступив на посаду головного тренера "Шахтаря" і Тарас Степаненко зіткнувся з деякими труднощами в адаптації до вимог нового керівника. Виникали чутки, що Каштру спочатку навіть розглядав можливість відмовитися від послуг досвідченого українського футболіста, проте згодом змінив своє рішення, і Степаненко залишався важливою фігурою в складі "помаранчево-чорних".

Найбільшим професійним викликом для Степаненка в "Шахтарі" стало призначення Роберто Де Дзербі головним тренером команди влітку 2021 року. Італійський спеціаліст одразу дав зрозуміти, що етап Степаненка у "Шахтарі" завершився, оскільки йому потрібні гравці з новими силами на цій позиції. Де Дзербі продемонстрував свою позицію, залишивши Степаненка поза стартовим складом у чотирьох матчах кваліфікації Ліги чемпіонів — двох проти "Генка" та двох проти "Монако", випускаючи його лише на заміни. Коли ситуація привернула увагу журналістів, які запитали тренера про відсутність гравця, що раніше відігравав ключову роль, Де Дзербі пояснив, що вимоги до футболістів на цій позиції включають швидкість, і він не може включити до основного складу всіх доступних виконавців.

"Що стосується відсутності Степаненка в основному складі, то мені була необхідна більша швидкість. Проте я радий, як Тарас проявив себе на заміні, так само як і Алан Патрік. У нас є Тете, Маркос Антоніо та інші гравці, але не всі вони можуть грати одночасно," - зазначив Де Дзербі.

Сам Степаненко зізнався, що з приходом Де Дзербі йому знову довелося адаптуватися. Багато ігрових аспектів хавбеку доводилося освоювати з нуля: "Все абсолютно нове. Безліч комбінацій, різні ігрові ситуації, які потрібно відпрацьовувати, все це стає звичним. Кожен гравець мусить знати свою роль на полі, і це зовсім не легко. Всі етапи атаки відпрацьовуються - від воротаря до центру поля. Проводимо багато вправ на пресинг. Ніхто раніше так не вчив мене пресингувати, і тепер, у 32 роки, мені доводиться знову вчитися, як правильно виконувати пресинг".

В результаті Степаненко вкотре довів новому тренеру свою спроможність й повернувся до стартового складу, а далі... Далі розпочалася повномасштабна фаза війни. "Шахтар" почав перебудовуватися, взявши курс на українізацію складу. Степаненко у цій ситуації став ще більш важливою фігурою та мав тотальну довіру в Ігора Йовічевіча, зігравши 26 матчів в УПЛ-2022/23, причому усі - в стартовому складі.

Після того, як Патрік ван Леувен став головним тренером "Шахтаря", він продовжував розглядати Степаненка як важливу частину команди. Проте, з приходом Маріно Пушича, роль ветерана почала зменшуватися, внаслідок чого Тарас провів лише 303 хвилини на полі в дев'яти матчах УПЛ цього сезону, при цьому лише один раз виходячи на поле в стартовому складі.

Було зрозуміло, що для 35-річного Степаненка це дійсно означає завершення "шахтарської епохи". Перехід до "Еюпспору" приваблював хавбека з багатьох причин: насамперед, це можливість знову провести час із сім'єю, а також грати перед великою кількістю шанувальників. Крім того, Степаненко нарешті матиме змогу відчути на собі "легіонерські хліби", адже цей аспект його кар'єри досі залишався відкритим, хоча раніше він явно намагався змінити цю ситуацію.

Власне кажучи, своєчасний відхід із "Шахтаря" виявився єдиним викликом, який так і не підкорився Степаненку. На початку 2019-го Тарас був близьким до того, аби не просто залишити табір "гірників", а й поїхати грати до англійської Прем'єр-ліги. Тоді 28-річного хавбека активно торгував "Крістал Пелас", з яким сам Степаненко швидко про все домовився, але у "Шахтарі" піти назустріч побажанням свого лідера відмовилися.

Це був фінальний день трансферного вікна, і залишалося лише кілька годин до дедлайну. Я згодом надіслав хлопцям повідомлення, в якому висловив своє обурення: "Такі речі не робляться, ви жартуєте?" Якщо б переговори тривали місяць або два, і угода закривалася в останній момент, це було б одне, але коли ви приходите і кажете "давайте терміново", це виглядає несерйозно і непрофесійно. Тарас, думаю, усвідомлює цю ситуацію. Я поговорив із ним і пояснив усе. Я розумію, що Англія — це потужний чемпіонат, але йому також слід враховувати інтереси клубу. До речі, він нормально сприйняв цю інформацію", - розповів пізніше генеральний директор "Шахтаря" Сергій Палкін.

Степаненко згодом також казав, що не бачить проблеми в тому, що зрештою залишився в "Шахтарі". Він зіграв за "гірників" 439 офіційних матчів і це четвертий показник в історії "Шахтаря" серед футболістів за весь час. Щоб опинитися третім та обійти Сергія Ященка, Тарасові не вистачило якихось п'яти поєдинків, але навряд чи саме цей виклик у майбутньому згадуватиме Степаненко як єдиний, який йому так і не підкорився у "Шахтарі". А от згаяний шанс пограти в АПЛ, як не крути, назавжди залишиться у пам'яті як самого Тараса, так і численних шанувальників його таланту. А ще цікаво, що прямо зараз у цьому аспекті буквально стопами Степаненка йде Микола Матвієнко - можливо, через 5-7 років щось подібне нам доведеться говорити вже і на його адресу...